що я вже зробила, що збираюся зробити і до чого вас закликаю
Але, друзі, написати співчутливий коментар - замало.
Замало обуритися, замало всплакнути.
Замало зітхнути: "Не діяти ж їхніми методами..."
Діяти! Звісно, трощити, як на мене, пошлувато якось (хоча я не впевнена, що обійдеться без фізичної сили, коли я знайду, хто кидає сміття на мої рослинки), але можна багато що вигадати.
Звісно, першою справою перепост - написати про цю пару та їх вчинок усюди.
Стосновно смсів - не знаю... якщо на меті зробити їм неприємність, то можна... у мене такої мети немає. Я, напевно, ідеалістка, але... звісно, вони вважають себе правими, але, можливо, десь там, глубоко в душі кожного з них ворухнеться, що "а може, ні? може не правильно я вчинив?" І щоб черегове мурло, якщо не з поваги до чужої праці, то хоча зі страху, таки на мить зупинилося перед тим, як повиривати квіти на чиїйсь клумбі...а, мо, і взагалі не зробило цього.
Я хочу, щоб про це дізналися якогомога більше людей. Нехай вони не зрозуміють Богдана, не повірять, засумніваюся... як Юля, наприклад... але нехай знають і думають.
Я на сайті однокласники написала усім "друзям" цих людей - Приладишевої і Кислого - про цю подію і дала посилання. Нехай знають.
І ще ось що.
На каналі СІТІ зараз діє акція «Повернемо Києву статус найзеленішої столиці Європи». Киян закликають прикрасити території, прилеглі до помешкань чи офісів рослинами та квітами, журналісти приїдуть і знімуть про це сюжет.
Так от я маю намір зателефонувати (точніше, я вже зателефонувала, але ніхто не відповідає....можливо, тому що вихідні) на канал з тим, щоб розповісти про історію з піаніно і про нашу ситуацію. З такою ідеєю, що у нашому місті не досить посадити рослини, за їх життя треба ще повоювати...і, можливо, нехай знімуть про це сюжети.
І Ви, якщо вас це турбує, зателефонуйте їм - 496-27-88, 490-35-46. Це важливо!
А поки що я пишу їм лист - нехай увійдуть в курс справи.
І взагалі я розповім про цей випадок усім своїм знайомим журналістам, бо не можна подібне терпіти. Не можна змиритися.
Мовчатимемо, то так і будемо жити серед сміття і мудаків. А я не хочу так жити, я люблю красу і хочу жити серед гарних речей, і гарних людей. Бо я цього варта!
І останнє. Дехто в коментарях пише про те, що двір не власність Логвиненка, що там і інші люди працюють, і що треба було з ними порадитися; що, може, дійсно, власникам авта створили незручності... можливо...
АЛЕ
Вони ж бачили, що люди трудилися, намагалися зробити красиво, незвичайно... Бачили!
І як можна було взяти і розтрощити? Трощити можна або від якогось куражу, коли дуже весело, або із люті, у стані афекту. Вочевидь це не перший варіант. Та хіба другий? Невже могло це піанінко так розлютити, що дорослий чоловік, який позиціонує себе як людину освічену, музиканта, міг серед білого дня у центрі міста лупити по піаніну, щоб воно розпалося на частини?
Я не розумію. Поясніть! Бо в моєму розумінні так вчинити може тільки бидлота... навіть, не бидлота...просто який шматок гівна...
Замало обуритися, замало всплакнути.
Замало зітхнути: "Не діяти ж їхніми методами..."
Діяти! Звісно, трощити, як на мене, пошлувато якось (хоча я не впевнена, що обійдеться без фізичної сили, коли я знайду, хто кидає сміття на мої рослинки), але можна багато що вигадати.
Звісно, першою справою перепост - написати про цю пару та їх вчинок усюди.
Стосновно смсів - не знаю... якщо на меті зробити їм неприємність, то можна... у мене такої мети немає. Я, напевно, ідеалістка, але... звісно, вони вважають себе правими, але, можливо, десь там, глубоко в душі кожного з них ворухнеться, що "а може, ні? може не правильно я вчинив?" І щоб черегове мурло, якщо не з поваги до чужої праці, то хоча зі страху, таки на мить зупинилося перед тим, як повиривати квіти на чиїйсь клумбі...а, мо, і взагалі не зробило цього.
Я хочу, щоб про це дізналися якогомога більше людей. Нехай вони не зрозуміють Богдана, не повірять, засумніваюся... як Юля, наприклад... але нехай знають і думають.
Я на сайті однокласники написала усім "друзям" цих людей - Приладишевої і Кислого - про цю подію і дала посилання. Нехай знають.
І ще ось що.
На каналі СІТІ зараз діє акція «Повернемо Києву статус найзеленішої столиці Європи». Киян закликають прикрасити території, прилеглі до помешкань чи офісів рослинами та квітами, журналісти приїдуть і знімуть про це сюжет.
Так от я маю намір зателефонувати (точніше, я вже зателефонувала, але ніхто не відповідає....можливо, тому що вихідні) на канал з тим, щоб розповісти про історію з піаніно і про нашу ситуацію. З такою ідеєю, що у нашому місті не досить посадити рослини, за їх життя треба ще повоювати...і, можливо, нехай знімуть про це сюжети.
І Ви, якщо вас це турбує, зателефонуйте їм - 496-27-88, 490-35-46. Це важливо!
А поки що я пишу їм лист - нехай увійдуть в курс справи.
І взагалі я розповім про цей випадок усім своїм знайомим журналістам, бо не можна подібне терпіти. Не можна змиритися.
Мовчатимемо, то так і будемо жити серед сміття і мудаків. А я не хочу так жити, я люблю красу і хочу жити серед гарних речей, і гарних людей. Бо я цього варта!
І останнє. Дехто в коментарях пише про те, що двір не власність Логвиненка, що там і інші люди працюють, і що треба було з ними порадитися; що, може, дійсно, власникам авта створили незручності... можливо...
АЛЕ
Вони ж бачили, що люди трудилися, намагалися зробити красиво, незвичайно... Бачили!
І як можна було взяти і розтрощити? Трощити можна або від якогось куражу, коли дуже весело, або із люті, у стані афекту. Вочевидь це не перший варіант. Та хіба другий? Невже могло це піанінко так розлютити, що дорослий чоловік, який позиціонує себе як людину освічену, музиканта, міг серед білого дня у центрі міста лупити по піаніну, щоб воно розпалося на частини?
Я не розумію. Поясніть! Бо в моєму розумінні так вчинити може тільки бидлота... навіть, не бидлота...просто який шматок гівна...