продовжую читати "Елегантну їжачиху"
Однозначно твір позитивний, життєствердний, і настрій певний навіює.
Напевно, за це багато що можна йому пробачити. Наприклад, суто французький підхід до філософії - надто поетично, надто образно... одним словом, більш вишукано, ніж осмислено.
Але писати від першої особи, вживатися...не від себе, тобто, а ніби хтось від свого Я розповідає ( у книзі по черзі викладаються уривки зі щоденників літньої жінки-консьєржки та дівчинки-підлітка), - мені знається, авторці це взагалі не вдається.
Ну, не вірю я що таке може написати тринадцятирічна дівчинка: " Мадам Броглі прослухала повний курс фрейдизму, куди були включені навіть деякі пікантні анекдоти про статеву культуру Месії та апостолів (із відхиленням в бік Иелані Кляйн), і розцятковані посиланнями на фізіологію мозку та світськість французької освіти".
Не вірю, а хочу вірити.
Напевно, за це багато що можна йому пробачити. Наприклад, суто французький підхід до філософії - надто поетично, надто образно... одним словом, більш вишукано, ніж осмислено.
Але писати від першої особи, вживатися...не від себе, тобто, а ніби хтось від свого Я розповідає ( у книзі по черзі викладаються уривки зі щоденників літньої жінки-консьєржки та дівчинки-підлітка), - мені знається, авторці це взагалі не вдається.
Ну, не вірю я що таке може написати тринадцятирічна дівчинка: " Мадам Броглі прослухала повний курс фрейдизму, куди були включені навіть деякі пікантні анекдоти про статеву культуру Месії та апостолів (із відхиленням в бік Иелані Кляйн), і розцятковані посиланнями на фізіологію мозку та світськість французької освіти".
Не вірю, а хочу вірити.