Сьогодні ми їздили до притулку №1

Apr 15, 2010 16:05

знайомитися з дітьми, частина з яких приїде до нас 18 квітня на майстер-клас.
В принципі, я майже так собі це і уявляла - і приміщення, де вони живуть і дітей - маленьких людей, які так мало ще прожили, але за своє коротке життя бачили так багато несправедливості, гидоти, відчули болі і страждань.
Це все настільки відображається у їх очах, що на мить просто ціпенієш. Погляди і колючі, і байдужі, і безпорадні. Діти всі дуже різні - є зовсім як вовчата, ще вчора з вулиці і завтра туди повернуться, бо то їх свобода, бо те скитання по підвалах для них було, навпено, кращим, ніж життя у сім'ї.  А є й такі, які виглядають зовсім як перший учень в класі - охайні, чемні.
Це якось неправильно, напевно, але мені більше шкода дівчаток. Якісь такі вони беззахисні, вразливі, ніжні, а хлопці їх ображають... ну, хлопці як хлопці. Так гірко, що вони тільки починають своє життя, тільки починають відчувати себе жінкою... а яке там відчуття жіночності може сформуватися за такого товариства?
Хочу робити виїздні майстер-класи для них регулярно чи хоча б просто їздити спілкуватися, допомагати.
Previous post Next post
Up