Парламентські слухання. Особисті враження і думки
"Щойно" повернулась з парламентських слухань про стан дотримання прав людини в Україні.
Повна вражень. Як від самого походу в український парламент так і від того що відбувалось під куполом.
1. Враження перше.
Запашне американо зі свіжим збитим молоком в кафе ВРУ за 6.50.
Я оторопіла... Ціна за таку каву, в 3-4 рази нижча аніж будь-де в Києві, чи у Львові..., чи приміром, навіть в моєму провінційному Рахові.
Не дивно що нардепи не відчувають себе співпричасними з проблемами пересічних українців навіть в такому малому...
2. Враження друге.
Випадково сіла за місце Миколи Катеринчука. Це мені приємність, судячи з (ще не зіпсованого) прихильного ставлення до нього та до оперативної роботи його команди. В столі для голосування знайшла матеріали для роботи, з яких видно що помічники таки добре працюють. Поряд місце В. Яворівського оздоблене іконками та жовто-блакитною стрічкою (подібного не спостерігала більше ніде).
3. Враження третє. Початок слухань(або персонажі, які запамятовуються) .
Голова ВРУ - Рибак старий дідусь, що проголошує промови наче казочку на ніч... Відчуття навіює мітинг 9-го травня.
Міністр юстиції - Лавринович нудно читав з листочка (що є додатком до інформаційно-аналітичних матеріалів Мінюсту про дотримання прав людини в Україні). Міністру не було що сказати від себе.
Хтось з представників влади на самому початку сказав шось типу (пардон це не дослівний текст) : "Давайте не будемо тут одні одного критикувати. Ми тут зібралися не для того. Шо вам не подобається? Всі працюють, все працює. Ну і харашо"... Думаю, він мав на увазі давайте ми один одного похвалимо і подякуємо, поговоримо про шось неіснуюче і хороше :).
Окремої уваги заслуговує голова ВСУ, який проголосив про значне покращення роботи судової системи..., відмітив що оперативність розглдяу судових справ в Україні одна з найвищих у Європі, (і бла-бла-бла...).
Так само, заступник Генпрокурора, представник ВАС, ВСУ, ДСА...просто всі представники влади гарно і грамотно доповідали про стан прав людини
.
Хочу зауважити, що насправді я не чекала іншого чогось іншого. Знаю і розумію як діє державний апарат... (сама писала грамотні тексти для подібних цілей). Просто мене верне від декларативності...Аж зїдає з середини.
4. Враження четверте.
Розгубленість громадськості.
Хоча зал був заповнений представниками організацій громадянського суспільства, і виступаючі були відкриті і сміливі в своїх висловлюваннях. Відчувалася така розгубленість, напевно... сповнена розуміння, що нас не слухають, що люди яким ми прийшли це все говорити ледве досиджують до моменту свого виступу і втікають зі слухання, щойно завершивши свою доповідь... (абсолютна, і така притамання державній службі - інертність. Серед представників влади я помітила лише Уповноважену, яка всиділа до завершення засідання), що у відведені три хвилини треба так багато сказати про права людини... А як визначити що є найважливіше?
5. П'яте. Абсурдність опозиції.
В мене менше бажання згадувати тут про опозицію, аніж про каву за 6.50. Бо просто не знаю що може бути в державі важливіше за права людини! А представників від невладних партій можна було порахувати на пальцях...
6.Політичні репресії.
А тим часом ... Міжнародна федерація за права людини (FIDH) включила Україну до категорії держав, де зафіксовано "найбільш серйозний тиск на правозахисників". У щорічній міжнародній доповіді Обсерваторії із захисту правозахисників Україна згадується на рівні з Іраком, Угандою, Афганістаном, Пакистаном, Індонезією.
Про політичні репресії голосно і відважно оголосила голова правління Центру громадянських свобод, зокрема і піднявши весь зал для вшанування загиблого, внаслідок дивних обставин, еколога В. Гончаренка... Що може бути небезпечніше за переслідування, а врешті і винищення - правозахисників, журналістів, громадських діячів ?
Підсумовуючи загальне враження... хочу, все ж, зупинитись на позитивних моментах :
- Парламентські слухання таки відбулись! А це практика якої в Україні майже не існує, зважаючи на те що останнє слухання відбулось у 2001 р.;
- Громадськість таки сказала своє "слово";
- Склалось враження що Комітет з прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин йде на діалог з організаціями громадянського суспільства;
- І нарешті, інститут омбудсмена - Уповноваженого ВРУ з прав людини і громадянина та Уповноваженого Пезидента з прав дитини нарешті запрацював...
Повна вражень. Як від самого походу в український парламент так і від того що відбувалось під куполом.
1. Враження перше.
Запашне американо зі свіжим збитим молоком в кафе ВРУ за 6.50.
Я оторопіла... Ціна за таку каву, в 3-4 рази нижча аніж будь-де в Києві, чи у Львові..., чи приміром, навіть в моєму провінційному Рахові.
Не дивно що нардепи не відчувають себе співпричасними з проблемами пересічних українців навіть в такому малому...
2. Враження друге.
Випадково сіла за місце Миколи Катеринчука. Це мені приємність, судячи з (ще не зіпсованого) прихильного ставлення до нього та до оперативної роботи його команди. В столі для голосування знайшла матеріали для роботи, з яких видно що помічники таки добре працюють. Поряд місце В. Яворівського оздоблене іконками та жовто-блакитною стрічкою (подібного не спостерігала більше ніде).
3. Враження третє. Початок слухань(або персонажі, які запамятовуються) .
Голова ВРУ - Рибак старий дідусь, що проголошує промови наче казочку на ніч... Відчуття навіює мітинг 9-го травня.
Міністр юстиції - Лавринович нудно читав з листочка (що є додатком до інформаційно-аналітичних матеріалів Мінюсту про дотримання прав людини в Україні). Міністру не було що сказати від себе.
Хтось з представників влади на самому початку сказав шось типу (пардон це не дослівний текст) : "Давайте не будемо тут одні одного критикувати. Ми тут зібралися не для того. Шо вам не подобається? Всі працюють, все працює. Ну і харашо"... Думаю, він мав на увазі давайте ми один одного похвалимо і подякуємо, поговоримо про шось неіснуюче і хороше :).
Окремої уваги заслуговує голова ВСУ, який проголосив про значне покращення роботи судової системи..., відмітив що оперативність розглдяу судових справ в Україні одна з найвищих у Європі, (і бла-бла-бла...).
Так само, заступник Генпрокурора, представник ВАС, ВСУ, ДСА...просто всі представники влади гарно і грамотно доповідали про стан прав людини
.
Хочу зауважити, що насправді я не чекала іншого чогось іншого. Знаю і розумію як діє державний апарат... (сама писала грамотні тексти для подібних цілей). Просто мене верне від декларативності...Аж зїдає з середини.
4. Враження четверте.
Розгубленість громадськості.
Хоча зал був заповнений представниками організацій громадянського суспільства, і виступаючі були відкриті і сміливі в своїх висловлюваннях. Відчувалася така розгубленість, напевно... сповнена розуміння, що нас не слухають, що люди яким ми прийшли це все говорити ледве досиджують до моменту свого виступу і втікають зі слухання, щойно завершивши свою доповідь... (абсолютна, і така притамання державній службі - інертність. Серед представників влади я помітила лише Уповноважену, яка всиділа до завершення засідання), що у відведені три хвилини треба так багато сказати про права людини... А як визначити що є найважливіше?
5. П'яте. Абсурдність опозиції.
В мене менше бажання згадувати тут про опозицію, аніж про каву за 6.50. Бо просто не знаю що може бути в державі важливіше за права людини! А представників від невладних партій можна було порахувати на пальцях...
6.Політичні репресії.
А тим часом ... Міжнародна федерація за права людини (FIDH) включила Україну до категорії держав, де зафіксовано "найбільш серйозний тиск на правозахисників". У щорічній міжнародній доповіді Обсерваторії із захисту правозахисників Україна згадується на рівні з Іраком, Угандою, Афганістаном, Пакистаном, Індонезією.
Про політичні репресії голосно і відважно оголосила голова правління Центру громадянських свобод, зокрема і піднявши весь зал для вшанування загиблого, внаслідок дивних обставин, еколога В. Гончаренка... Що може бути небезпечніше за переслідування, а врешті і винищення - правозахисників, журналістів, громадських діячів ?
Підсумовуючи загальне враження... хочу, все ж, зупинитись на позитивних моментах :
- Парламентські слухання таки відбулись! А це практика якої в Україні майже не існує, зважаючи на те що останнє слухання відбулось у 2001 р.;
- Громадськість таки сказала своє "слово";
- Склалось враження що Комітет з прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин йде на діалог з організаціями громадянського суспільства;
- І нарешті, інститут омбудсмена - Уповноваженого ВРУ з прав людини і громадянина та Уповноваженого Пезидента з прав дитини нарешті запрацював...