Перебуваючи дванадцятий день в стані посту мені прийшло таке розуміння. Напевне саме тому що я справді вперше відмовилась від деяких речей легко і з радістю..., з бажанням присвятити і випробувати себе.
Всі релігії, сповідуючі духовні практики, встановлюють способи обмеження потреб свого тіла. І часто турбує питання "для чого"? Думаю, справляння духовних практик, на якомусь з рівнів, неможливе без посту. Таким чином здобувається відчуття справді важливого..., а важливе немає відношення до нашого тілесного.
"Я не можу прожити довго без води і зовсім без їжі, але піст допомагає зрозуміти, що потрібно на багато менше аніж думаю."
"Я і мій розум може перебувати в абсолютній тиші і самотності, якщо тиша наповнена гармонією..."
Проте, "я НЕ можу прожити без людей яких люблю... навіть ні, не так - без відчуття любові до них і від них"!
... "я НЕ можу прожити без Духа який мене наповняє"...!
"Ваше тіло не має душу - ваша душа має тіло!"