про статтю 10 конвенції
Свобода вираження поглядів
1. Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право
включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і
передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної
влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам
вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або
кінематографічних підприємств.
2. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з
обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким
формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені
законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах
національної безпеки, територіальної цілісності або громадської
безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони
здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для
запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для
підтримання авторитету і безсторонності суду.
Конвенція
про захист прав людини і основоположних свобод
Справа «Лінгенс проти Австрії»
У жовтні 1975 року журналіст Лінгенс опублікував в австрійському журналі«Профіль» дві статті, в яких він критикував австрійського канцлера Бруно Крайскі за підтримку колишнього співробітника СС та за заохочення доброзичливого ставлення до колишніх нацистів. У двох статтях із заголовками «Справа Петера» та «Примирення з нацистами, але яким чином?» Лінгенс критикував позицію колишнього канцлера стосовно президента Австрійської ліберальної партії Фрідріха Петера та відсутності в останнього жалю з приводу його нацистського минулого.Лінгенс характеризував позицію Крайскі як «відсутність такту» стосовно жертв нацизму, підсилену неприйняттям та несхваленням суспільної дискусії навколо минулого Австрії; поведінку Крайскі булу названо «низьким опортунізмом». Лінгенс підкреслив, що позиція такої важливої політичної фігури, якою є канцлер Австрії, має великий вплив на суспільну думку, і тому таку поведінку можна охарактеризувати тільки як «аморальну та негідну».
Колишній канцлер порушив дві кримінальні справи проти журналіста за вживання слів «низький опортунізм» і «аморальна та негідна» при описі його публічної позиції. Австрійські суди визнали Лінгенса винним у наклепі, оскільки він не зміг довести правдивість своїх слів, а висловлювання, використані журналістом, перейшли дозволені межі критики політиків у пресі. На Лінгенса було накладено штраф в 20 000 шилінгів,а його статті було вилучено.
Лінгенс звернувся до Європейського суду з прав людини з вимогою визначити, чи відповідає його засудження за наклеп обов’язкам,що їх взяла Австрія відповідно до статті10 Європейської конвенції з прав людини.У своєму рішенні по справі Лінгенса суд встановив стандарт, який потім застосовував у багатьох наступних справах: необхідно брати до уваги відмінність між висвітленням фактів, які повинні бути правдивими, і висловленням думки, яка витікає із суб’єктивного сприйняття дійсності та навряд чи може бути оцінена з точки зору правдивості викладання фактів.
У справі Лінгенса право вільно висловлювати свою думку про політиків було протиставлено репутації ображеного політичного лідера з урахуванням ситуації, в якій цю думку було висловлено. Висловлювання Лінгенса стосувалися теми особливої суспільної значущості для країни: про нацистське минуле Австрії та про те, як його сприймають політичні діячі. Суд підтвердив право журналіста на висловлювання власних суджень та постановив, що переслідування Лінгенса австрійською владою є порушенням статті 10 Європейської конвенції з прав людини.