Іноді людині для щастя потрібно трохи смутку :)
Не знаю, як хто, але я люблю слідкувати за собою. Ну, не в плані косметичному,а в психологічному.
Стараюсь підгледіти сам свою поведінку, щоб не чути отих "ти робиш то так,а це так...а треба так"
І нагледів я, що якою б людина щасливою не була, всерівно для повного щастя їй потрібно трохи смутку.
І, якщо довго не отримувати хоча б маленьку порцію того смутку, то він несподівано приходить сам і нізвідки.
Не пам’ятаю де я вичитав, але хтось із людей, які люблять статистику і науку казав, що якби люди були постійно щасливими, то мерли б як краплі води на палючому сонці, оскільки мозок постійно був би перенасичений адреналіном, ендорфіном, серотоніном і ще веселкою всіляких класних гормонів, за рахунок інтенсивної присутності яких, серце б зносилося за лічені роки.
І всерівно всі хочуть бути щасливими, навіть якщо для щастя потрібно трохи смутку :)