(no subject)

[fleur_de_louis]

Була любов, з якої вийти, як
з вікна на сьомім поверсі,
однак -
у кожного в житті -
своя безодня.
Був чоловік -
із тих, що раз на вік
уміють душу вкрасти
з-під повік
і чий прихід ти ждеш,
як Великдня
Була жага: вернутися в ребро,
з якого вийняв Бог її або
наблизитись так близько -
аж не бути
Та Бог сказав: пробач,
не маю сил
з’єднати, що одвіку розділив
і жінці зоставалося:
забути,
плекати квіти,
пестити дитя,
освоїти науку вишиття
(щоб на лице і з вивороту - гладко)
обкусувати нитку і вуста,
і несучи весь вік свого хреста,
як гадину, вбивати кожну згадку.

(c) Галина Крук