En chance til
Колись я гортала «Історію кіномистецтва» Садуля, і єдине, що добре відклалося у мене в пам’яті після цього, - це теза про те, що більшість датських фільмів за природою своєю дуже песимістичні та трагічні. Так, час від часу я дивлюся датське кіно і бачу, що «книги не брешуть». І я, хоч подекуди і не люблю, але дуже поважаю фільми-догми, бо це таке собі втілення національних культурних традицій. Але це все моя пристрасть узагальнювати - не так вже й багато я тих догм бачила. І більшість з них зняла Сюзанна Бір. Так, у неї були досить напружені «Брати» та «Після весілля», але перш за все у неї були «Відкриті серця», фільм, який проїдеться по вам катком. А потім вона взяла і припинила знімати догму - у візуальному сенсі, а не в смисловому, і вийшла «Помста». Так, це той датський фільм, який 2011 року забрав до Данії «Оскар». Словом, тепер Бір ще частіше знімає не на батьківщині, і про ті фільми я мало знаю «не смотрел, но осуждаю», але новинами про її новий датський проект я цікавилася дуже і дуже.
У «Другому шансі» вона зняла у головній ролі ще одного датського мандрівника, Ніколая Костер-Вальдау. А коли на другому плані Ніколай Лі Каас та Ульріх Томсен, це знаєте, як називається? Це називається зірковий каст. Ну ви зрозуміли, як же ж на таке не чекати?
Вже й не пригадаю, коли востаннє бачила настільки страшний фільм. На Сюзанну Бір хочеться кричати: «тижмать, що ж ти робиш?!». Тут і трилер, і драма, і трохи детективу. Як бочка пороху - от-от, і вибухне, а ти сидиш і боїшся зайвий рух зробити. І це теж датська особливість - от таке зробити із сюжетом, який у фабулі звучить переказом дешевого мексиканського серіалу. Географічний детермінізм прямо.
Я задоволена. Отримала те, на що очікувала, і навіть ще трошки більше. І, як це не дивно, це «трошки більше» - це завдяки Ніколаю, який зіграв на даний момент свою найдраматичнішу роль.
