Galavant s 01
Ну от, АВС швиденько показали «Галаванта», зробивши серіальний початок року абсолютно феєричним. Джошуа Зассе в якийсь момент перестав нагадувати Фассі, і від цього несподівано стало тільки краще. Правильний головний герой, дуже правильний. Як і інші герої. Мадалена тут - ну прямо Серсея (що є ще одним підтвердженням того, що Галавант - це трошки Джейме Ланністер, який не став царевбивцею (але, мабуть, збирається ним стати із самої першої серії, це було б досить логічно); або як Тереза та Джезаль у Аберкромбі, а це дещо значить, хоча б тому, що і Джейме, і Джезаль - серед моїх улюблених героїв). Ізабелла - не зовсім типова принцеса, і все правильно - починаєш їх із Галавантом шипити ще у другій серії, ну а після великої пісні про кохання «Maybe you’re not the worst thing ever» все вже очевидно. Король Ричард та Ґарет - це пара зі скарбниці «чистий броманс» (Дікі, ну нащо тобі та бісова баба, коли ви майже як Шерлок та Джон?). Ну і Дейзі з «Абатства Даунтон» в дуеті з кухарем - це, напевне, найромантичніша пара шоу. Ну і неможливо не згадати про Джестера, тому що він тут трошки як оповідач, такий собі Ґренґуар у трико блазня. Епізодичні ролі тут взагалі наче камео у фільмах Джексона (а це значить «дуже круто»). Ну а коли виявляється, що ці зірки (а скажімо чесно, що подекуди вони набагато відоміші за виконавців головних ролей) з’являються на декілька хвилин, щоб заспівати та станцювати - хіба ж це не краса?
Це дійсно круто. Ось яким має бути постмодернізм. Чекаємо на другий сезон.
Це дійсно круто. Ось яким має бути постмодернізм. Чекаємо на другий сезон.