The Angriest Man in Brooklyn
Ну от, сто років писала цей пост, і тепер у всього цього нова актуальність… Ліньки щось переписувати, тому залишу все, як є, а от наприкінці ще допишу.
Я не знаю, де знаходиться королівство кривих дзеркал, але напевно знаю, що в ньому живуть локалізатори. Наводити приклади всіх тих збочень, які вони витворяли хоча б за останні кілька років - це справа марна, але з того, що нещодавно трапилось прочитати, наприклад - трилер із Софі Тернер (Санса Старк) «Another Me», який чомусь вирішили назвати «Глаза панды». Ну, просто дівчинка розмазала макіяж, і вийшли «глаза панды», скажемо ми і будемо праві. І взагалі, це прикольно. Але от «The Angriest Man in Brooklyn», що став «Этим утром в Нью-Йорке» пішов ще далі. Розумієте, дія фільму розгортається не в ранці. І Робін Вільямс грає трошки психопата. У нього проблеми з контролем гніву. І він бігає по Брукліну. Але так, напевне «Цим ранком в Нью-Йорку» звучить круто. Схоже на «Минулої ночі в Нью-Йорку». Так, там де Вортінгтон та Найтлі зраджували одне одному. Так, він був у відрядженні - не у Нью-Йорку. Так, фільм називається просто «Минулої ночі». Але ж Нью-Йорк у назві - це миттєво додає плюс мільйон до крутості, так? Бруклін - це теж Нью-Йорк, але кому потрібні такі деталі, дійсно? Охохо, ми відплатимо за те, що «та они ж тупые американцы» не можуть показати Росію на карті?!!1 А наші вирішили «списати» у сусідів та просто переклали цю тричі дебільну, банальну, штамповану назву, яка не стосується самого фільму.
Ой, королівство кривих дзеркал, воно таке - затягує. Як порожнеча, яка подивиться на тебе, якщо довго в неї дивитися. А до речі, і це так - величезна порожнеча, яка перекладає назви фільмів. Якість відповідна.
А сам фільм, якщо вже почала про «The Angriest Man in Brooklyn» - таке собі невигадливе кінцо, де жарти не смішні, драма - не драматична, акторам, здебільшого, грати немає чого, хоча каст - суцільні зірки. Ну, ще є декілька зворушливих моментів та закадровий голос - це можна віднести до позитивів. Ну і просто на поверхні плаває грошова мораль, яка не тоне, щось про «ніколи не пізно бути щасливим», «цінуй сім’ю», «дозволяй дітям йти своїм шляхом та підтримуй їх на цьому шляху», «роби те, що хочеш робити, і начхати, якщо це не так престижно, як могло б бути». Ой, я так скоро в спойлери залізу.
Коли я починала писати цей пост, Робін Вільямс був ще живий. І хоча я розумію різницю між актором та його персонажем (принаймні, завжди намагаюся ;)), але я вірю у версію з депресією та самогубством. І «The Angriest Man in Brooklyn» в контексті смерті Вільямса набуває особливого сенсу - тут його герой вважає, що йому залишилося жити 90 хвилин, і намагається попрощатися з усіма. І тепер писати про це важко, бо доля кіношного Генрі Альтмана склалася краще… Але точно, що фільм цей - фіговий мотиватор.
Але ще буде третя «Ніч в музеї», і знов Тедді Рузвельт!
