"Зоряний шлях"
Тут раптово Гугл говорить, що
і мене накриває приємними дитячими спогадами про те, як я долучалася до культового космічного серіалу. Але спогади якісь досить хаотичні, сюжети відійшли на другий план, залишивши тільки загальне враження чогось космічно-легко-пригодницького. Я зараз читаю "Ученика воїна" Лоїс Буджолд, тому це враження зі мною постійно. Але, відволікаючись від інопланетного аристократа, що розважається у космосі у стилі деяких членів "Ентерпрайзу", перейду до простих хлопців Джима Кірка та компанії.
І з компанії цієї мені першим пригадується чудовий та дуже колоритний інженер-шотландець Скотті, якого я впізнаю із тисячі у букві "е" у слові Google. Він, мені здається, затьмарює інших членів екіпажу за винятком головної парочки, але на те вони і головні. В останньому фільмі (єдиному, який я дивилася) у цій ролі зажигає Саймон Пегг, що стає ще одним приводом порадіти;) Інші ж Ухури, Чехови та навіть - вибачай, док - Боунс, плентаються десь позаду. Хоча я завжди сподівалася, що доктор Маккой врятує всіх вбитих та недобитих Кірків та Споків;)
Ну а Кірк та Спок - це парочка майже така ж хрестоматійна, як Холмс та Ватсон може я і єретик. І хоч Спок мав прикольні вуха та брови і витворяв пальцями різні корисні та прикольні штуки (різні там захвати та привітання), Кірк мою юну уяву хвилював набагато більше... Пропускаючи дівчачо-рожеву частину, можу сказати - тепер я майже пишаюся, що колись моїм ідеалом був капітан "Ентерпрайзу";) Це були часи, коли хороші хлопці завжди опинялися кращими за поганих, з найкритичніших ситуацій завжди знаходився вихід, і нас не намагалися шокувати. А кольори-то, кольори! От дивишся, і здається, що це який-небудь космічний "Бен Гур". Тільки там, де не ступала нога людини;)
і мене накриває приємними дитячими спогадами про те, як я долучалася до культового космічного серіалу. Але спогади якісь досить хаотичні, сюжети відійшли на другий план, залишивши тільки загальне враження чогось космічно-легко-пригодницького. Я зараз читаю "Ученика воїна" Лоїс Буджолд, тому це враження зі мною постійно. Але, відволікаючись від інопланетного аристократа, що розважається у космосі у стилі деяких членів "Ентерпрайзу", перейду до простих хлопців Джима Кірка та компанії.
І з компанії цієї мені першим пригадується чудовий та дуже колоритний інженер-шотландець Скотті, якого я впізнаю із тисячі у букві "е" у слові Google. Він, мені здається, затьмарює інших членів екіпажу за винятком головної парочки, але на те вони і головні. В останньому фільмі (єдиному, який я дивилася) у цій ролі зажигає Саймон Пегг, що стає ще одним приводом порадіти;) Інші ж Ухури, Чехови та навіть - вибачай, док - Боунс, плентаються десь позаду. Хоча я завжди сподівалася, що доктор Маккой врятує всіх вбитих та недобитих Кірків та Споків;)
Ну а Кірк та Спок - це парочка майже така ж хрестоматійна, як Холмс та Ватсон може я і єретик. І хоч Спок мав прикольні вуха та брови і витворяв пальцями різні корисні та прикольні штуки (різні там захвати та привітання), Кірк мою юну уяву хвилював набагато більше... Пропускаючи дівчачо-рожеву частину, можу сказати - тепер я майже пишаюся, що колись моїм ідеалом був капітан "Ентерпрайзу";) Це були часи, коли хороші хлопці завжди опинялися кращими за поганих, з найкритичніших ситуацій завжди знаходився вихід, і нас не намагалися шокувати. А кольори-то, кольори! От дивишся, і здається, що це який-небудь космічний "Бен Гур". Тільки там, де не ступала нога людини;)