Літературна віртуальність
Продовжую слідкувати, як розгортається проект "цифрової белетристики" від Penguin, про який я писав раніше.
Перша історія - "21 steps" - в принципі виявилась тим, чого я й чекав. На супутниковій Google-карті Лондона прокладений маршрут - від точки до точки, синхронно із переміщенням протагоніста. На кожній точці нас чекає нова порція тексту - оформеленого на движку коментарів для Google Maps. Приходиш на місце, читаєш, що тут відбувається, і йдеш далі. В кількох місцях також з'являються додаткові маркери, які ілюструють текстуальні події. Скажімо, герой дивиться на пам'ятник - клац, і ти бачиш фотку цього пам'ятника, звісно ж, із прив'язкою до того місця, де він дійсно стоїть. Далеко, правда, не дочитав, можливо, згодом буде можливість вибирати маршрут або ще якісь цікавинки.
Історія цього тижня - "Slice" - виглядає більш моторошно. Початок виглядає на стандартний трилер - батьки з маленькою донькою переїздять зі Сполучених Штатів у Лондон, аби вберегти доньку від "шкідливих впливів". І заселяються, звісно ж, у старий та підозрілий будинок. Зав'язка, звісно, банальна до неможливого, аби не одна дрібниця. Вся оповідь йду у формі блогів. У дівчинки - свій (на livejournal). У батьків - свій (на wordpress). Батьки постять фотки будинку (їх можна окремо подивитись на Flickr) і радіють переїзду, дівчинка вже знайшла щоденик іншої дівчинки, яка жила в будинку раніше. На сервісі мікроблогінгу Twitter можна простежити, що роблять герої протягом дня, в тому числі прямо зараз, коли ви читаєте цей пост. Всюди можна коментувати, у персонажів навіть є електронна пошта, на яку їм можна написати.
Дуже шкода, що зараз не маю часу й сил уважно слідкувати за розгортанням оповіді. Що можна сказати вже зараз - проект дає відчути, що межі між літературною реальність і онлайном сьогодні де-факто стерлись, не знаючи умов гри, блоги персонажів можна читати як щоденники одних з мільйонів віртуалів, а маршрут вигаданого героя можна не менш достовірно прив'язати до реальної топографії, ніж вашу щоденну дорогу на роботу/ з роботи. Будем чекать, що далі.
Перша історія - "21 steps" - в принципі виявилась тим, чого я й чекав. На супутниковій Google-карті Лондона прокладений маршрут - від точки до точки, синхронно із переміщенням протагоніста. На кожній точці нас чекає нова порція тексту - оформеленого на движку коментарів для Google Maps. Приходиш на місце, читаєш, що тут відбувається, і йдеш далі. В кількох місцях також з'являються додаткові маркери, які ілюструють текстуальні події. Скажімо, герой дивиться на пам'ятник - клац, і ти бачиш фотку цього пам'ятника, звісно ж, із прив'язкою до того місця, де він дійсно стоїть. Далеко, правда, не дочитав, можливо, згодом буде можливість вибирати маршрут або ще якісь цікавинки.
Історія цього тижня - "Slice" - виглядає більш моторошно. Початок виглядає на стандартний трилер - батьки з маленькою донькою переїздять зі Сполучених Штатів у Лондон, аби вберегти доньку від "шкідливих впливів". І заселяються, звісно ж, у старий та підозрілий будинок. Зав'язка, звісно, банальна до неможливого, аби не одна дрібниця. Вся оповідь йду у формі блогів. У дівчинки - свій (на livejournal). У батьків - свій (на wordpress). Батьки постять фотки будинку (їх можна окремо подивитись на Flickr) і радіють переїзду, дівчинка вже знайшла щоденик іншої дівчинки, яка жила в будинку раніше. На сервісі мікроблогінгу Twitter можна простежити, що роблять герої протягом дня, в тому числі прямо зараз, коли ви читаєте цей пост. Всюди можна коментувати, у персонажів навіть є електронна пошта, на яку їм можна написати.
Дуже шкода, що зараз не маю часу й сил уважно слідкувати за розгортанням оповіді. Що можна сказати вже зараз - проект дає відчути, що межі між літературною реальність і онлайном сьогодні де-факто стерлись, не знаючи умов гри, блоги персонажів можна читати як щоденники одних з мільйонів віртуалів, а маршрут вигаданого героя можна не менш достовірно прив'язати до реальної топографії, ніж вашу щоденну дорогу на роботу/ з роботи. Будем чекать, що далі.