замовила собі свіжу книжечку Барбари Космовської. мняяям)))
Тим часом перечитую "Посаду у Всесвіті" свого однофамільця. Не знаю, вкотре вже, дуже мене пре ця книга. Просто собі фантастика, здавалося б. Але замахується на таке, що жижки тремтять. Це єдина фантастика, в якій цілі розділи присвячені теорії, електростатиці, наприклад, абощо. із формулами, критеріями Рейнольдса і всякими такими мудрими штуками, які, при тому, читаються і розуміються легко, як азбука. І роблять ідею автора щодо світобудови надзвичайно переконливою. Втім, я не фізик, мене тут надурити легко, цікво, що фізики про те думають... Ну от, він виходить із того, що будь-яка фізична константа може виявитися константою тільки у звичному нам середовищі. А якщо вона не така? І от стихійно падає на голову шмат простору, куля, в якій зовнішня оболонка - так собі, на кількасот метрів, а всередину, вглиб, простору стає дедалі більше, а час пливе дедалі швидше. Аж до галактик, які спалахують і гаснуть, мов феєрверки. Група людей, класних, розумних, пізнає цю штуку, і це знання їх чавить, відбираючи всі ілюзії.
http://lib.ru/RUFANT/SAWCHENKO/dolzhnost.txt У Марти Звонко Карановіч лежить біля компа. позираю на нього - тре випросити почитати.