Роман Домбровський. Невтомний дослідник античності (до 90-річчя з дня народження Йосипа Кобіва)
* "Всесвіт" 2000 № 1-2, с. 150-151.
10 січня 2000 року патріарху української класичної філології Йосипові Устимовичу Кобіву виповнюється 90. Але, незважаючи на поважний вік, недуги та часткову втрату зору, вчений не припиняє роботи. Щойно він підготував до друку переклад з латинської мови твору ранньосередньовічного історика Ейнхарда «Життя Карла Великого», а в думках виношує вже інший переклад.
Й. У. Кобів - один з найвидатніших українських класичних філологів, гуманітарій європейського рівня, відомий перекладач з класичних мов, лауреат Перекладацької премії ім. Максима Рильського Національної спілки письменників України. Йому належать численні наукові праці з історії античного мовознавства, теорії класичних мов, античної літератури, методики викладаних класичних мов. Вони відзначаються глибиною і широкомасштабністю дослідження, вагомо збагатили українську класичну філологію. Широкий діапазон його перекладацької діяльності: старогрецька і римська літератури, неолатиністика, канонічні твори.
Й. У. Кобів є організатором класичної філології у післявоєнний час у Львівському університеті, створив наукову школу з вивчення граматичної спадщини античних дослідників мови, виховав не одне покоління висококваліфікованих спеціалістів. Він був першим редактором республіканського міжвідомчого збірника «Питання класичної філології», який відіграв важливу роль у консолідації творчих наукових сил України. У роки тоталітаризму Й. У. Кобів зазнав переслідувань, був звільнений з посади і поновлений на роботу в університеті тільки після відновлення української державності. Тоді ж його було обрано дійсним членом Наукового товариства ім. Т. Шевченка та присвоєно вчене звання професора. У 70-х роках Й. У. Кобів написав докторську дисертацію «Система граматичних понять і термінів старогрецького вчення про мову», але з відомих причин до захисту не був допущений. В опублікованому авторефераті та численних публікаціях досліджено граматичні погляди софістів, Демокріта, Платона, стоїків та александрійських граматиків. Уперше в українському мовознавстві так глибоко і широкомасштабно було розглянуто питання виникнення і розвитку, семантики й етимології граматичних термінів, якими користувалися грецькі вчені. Тому доводиться тільки шкодувати, що фундаментальна праця вченого так і не побачила світ та не доступна широкому загалу науковців.
Й. У. Кобіву належать також численні літературознавчі роботи: статті, передмови та коментарі до перекладів зі старогрецьких, римських та неолатинських авторів. Нерідко вони стають справді глибокими, скрупульозними дослідженнями. Взяти, приміром, вступну статтю до Вергілієвої «Енеїди» в перекладі М. Білика за редакцією Бориса Тена (К.: Дніпро, 1972). Це не традиційна передмова, а глибокий аналіз поеми в контексті світового літературного процесу. Автор, виявляючи глибоке розуміння ідейного та художнього змісту прославленого твору, прослідкував його могутній вплив на європейські літератури. Українське літературознавство не готове похвалитися вагомими здобутками в освоєнні Вергілія, і тому згадана праця Й. У. Кобіва може започаткувати українську вергіліану.
Чимало зусиль доклав Й. У. Кобів до видання збірника «Віхи в історії античної естетики» (К.: Мистецтво, 1988). Тут у його перекладі вміщено зразки естетичної думки Арістотеля, Лукіана, Ціцерона, Плінія Старшого, трактат анонімного автора «Про високе». Всі переклади супроводжують післямови і коментарі, в яких Й. У. Кобів виявив себе тонким знавцем естетичних поглядів античних мислителів. Він проявив себе компетентним навіть в такому виді мистецтва стародавніх греків, як танець, присвятивши йому коротку, але грунтовну розвідку «Танцювальне мистецтво в естетиці Лукіана».
Дуже важливу роль у творчій діяльності Й. У. Кобіва займає перекладацька робота. Розпочалася вона ще у 1959 році інтерпретаціями з польської мови оповідань для дітей. Одначе найвагоміший його доробок - це переклади з класичних мов. До освоєння українською мовою творів античних авторів Й. У. Кобів приступив, маючи за плечима великий досвід наукової роботи, будучи глибоким знавцем античної історії, літератури і класичних мов: його університетськими вчителями були такі відомі вчені, як професори Станіслав Вітковський, Рішард Ганшинець, Єжи Ковальський. Усе це й стало передумовою високої якості перекладів, що їх виконує Й. У. Кобів. Вони відзначаються філологічною точністю як щодо літературного стилю, так і щодо відтворення найрізноманітніших реалій, якими рясніє античний першотвір. Постійно працюючи над збагаченням рідної мови, И. У. Кобів домігся того, що його переклади звучать жваво й приступно, стаючи надбанням нашої культури.
У 1965 році у перекладі Й. У. Кобіва виходить «Поетика» Арістотеля («Мистецтво») - твір стародавніх греків. Великої уваги заслуговують переклади промов Демосфена, Ціцерона, «Повісті про Херея і Каллірою» Харітона, «Метаморфоз, або Золотого осла» Апулея, «Сатирикону» Петронія, діалогів Платона та інших античних авторів. Важливе місце у перекладацькому доробку Й. У. Кобіва посідає переклад «Листів темних людей» - пам’ятки сатиричної літератури часів Відродження, особливо складної для перекладу з уваги на пародійний, подекуди ускладнений стиль. В останні роки Й. У. Кобів здійснив низку перекладів з латинської мови канонічних авторів, серед них «Кодекс канонів Східних Церков» (Рим: Вид-во ОО. Василіян, 1993), який отримав схвальну оцінку папи Івана Павла II.
І все ж особливою заслугою Й. У. Кобіва є переклад «Порівняльних життєписів» Плутарха. Цей твір біографічного жанру, який має незаперечну славу від найдавніших часів до наших днів, нарешті дійшов до українського читача. У перекладі відчувається історична перспектива, збережено античний колорит та вдало відтворено стильові особливості мови Плутарха, завдяки чому він став значним набутком української перекладної літератури*.
Й. У. Кобів - непересічна особистість в українській науці і культурі. Багато думок, висловлених ученим, мають пріоритетне наукове значення і можуть послужити вихідним пунктом для подальших студій у різних напрямах класичної філології. Слід також теоретично узагальнити його перекладацький досвід. Хочеться сподіватись, що 90-літній ювілей ученого переросте рамки родинного свята і приверне увагу творчої інтелігенції до його багатої спадщини.
Роман ДОМБРОВСЬКИЙ,
кандидат філолог. наук, доцент кафедри класичної філології Львівського національного університету ім. І. Франка
________
[*] Редакція «Всесвіту» повинна додати, що вельмишановний Йосип Устимович - давній друг нашого журналу, в якому були надруковані його переклади з латини і греки: Арістотель «Про мистецтво» (1978, № 12), Харітон «Повість про Херея і Каллірою» (1980, № 1), новели Давньої Еллади (1983, № 3), Т. Кампанелла «Місто сонця» (1984, № 6), Петроній «Сатирикон» (1986, № 9), Плутарх «Вибрані життєписи» (1991, № 9, 10), Платон «Діалоги» (1992, № 8), Светоній «Нерон» (1998, № 3). (Деякі з цих перекладів були зроблені у співавторстві Йосипа Устимовича з його учнем Юрієм Цимбалюком).
OCR: fir-vst, 2017
10 січня 2000 року патріарху української класичної філології Йосипові Устимовичу Кобіву виповнюється 90. Але, незважаючи на поважний вік, недуги та часткову втрату зору, вчений не припиняє роботи. Щойно він підготував до друку переклад з латинської мови твору ранньосередньовічного історика Ейнхарда «Життя Карла Великого», а в думках виношує вже інший переклад.
Й. У. Кобів - один з найвидатніших українських класичних філологів, гуманітарій європейського рівня, відомий перекладач з класичних мов, лауреат Перекладацької премії ім. Максима Рильського Національної спілки письменників України. Йому належать численні наукові праці з історії античного мовознавства, теорії класичних мов, античної літератури, методики викладаних класичних мов. Вони відзначаються глибиною і широкомасштабністю дослідження, вагомо збагатили українську класичну філологію. Широкий діапазон його перекладацької діяльності: старогрецька і римська літератури, неолатиністика, канонічні твори.
Й. У. Кобів є організатором класичної філології у післявоєнний час у Львівському університеті, створив наукову школу з вивчення граматичної спадщини античних дослідників мови, виховав не одне покоління висококваліфікованих спеціалістів. Він був першим редактором республіканського міжвідомчого збірника «Питання класичної філології», який відіграв важливу роль у консолідації творчих наукових сил України. У роки тоталітаризму Й. У. Кобів зазнав переслідувань, був звільнений з посади і поновлений на роботу в університеті тільки після відновлення української державності. Тоді ж його було обрано дійсним членом Наукового товариства ім. Т. Шевченка та присвоєно вчене звання професора. У 70-х роках Й. У. Кобів написав докторську дисертацію «Система граматичних понять і термінів старогрецького вчення про мову», але з відомих причин до захисту не був допущений. В опублікованому авторефераті та численних публікаціях досліджено граматичні погляди софістів, Демокріта, Платона, стоїків та александрійських граматиків. Уперше в українському мовознавстві так глибоко і широкомасштабно було розглянуто питання виникнення і розвитку, семантики й етимології граматичних термінів, якими користувалися грецькі вчені. Тому доводиться тільки шкодувати, що фундаментальна праця вченого так і не побачила світ та не доступна широкому загалу науковців.
Й. У. Кобіву належать також численні літературознавчі роботи: статті, передмови та коментарі до перекладів зі старогрецьких, римських та неолатинських авторів. Нерідко вони стають справді глибокими, скрупульозними дослідженнями. Взяти, приміром, вступну статтю до Вергілієвої «Енеїди» в перекладі М. Білика за редакцією Бориса Тена (К.: Дніпро, 1972). Це не традиційна передмова, а глибокий аналіз поеми в контексті світового літературного процесу. Автор, виявляючи глибоке розуміння ідейного та художнього змісту прославленого твору, прослідкував його могутній вплив на європейські літератури. Українське літературознавство не готове похвалитися вагомими здобутками в освоєнні Вергілія, і тому згадана праця Й. У. Кобіва може започаткувати українську вергіліану.
Чимало зусиль доклав Й. У. Кобів до видання збірника «Віхи в історії античної естетики» (К.: Мистецтво, 1988). Тут у його перекладі вміщено зразки естетичної думки Арістотеля, Лукіана, Ціцерона, Плінія Старшого, трактат анонімного автора «Про високе». Всі переклади супроводжують післямови і коментарі, в яких Й. У. Кобів виявив себе тонким знавцем естетичних поглядів античних мислителів. Він проявив себе компетентним навіть в такому виді мистецтва стародавніх греків, як танець, присвятивши йому коротку, але грунтовну розвідку «Танцювальне мистецтво в естетиці Лукіана».
Дуже важливу роль у творчій діяльності Й. У. Кобіва займає перекладацька робота. Розпочалася вона ще у 1959 році інтерпретаціями з польської мови оповідань для дітей. Одначе найвагоміший його доробок - це переклади з класичних мов. До освоєння українською мовою творів античних авторів Й. У. Кобів приступив, маючи за плечима великий досвід наукової роботи, будучи глибоким знавцем античної історії, літератури і класичних мов: його університетськими вчителями були такі відомі вчені, як професори Станіслав Вітковський, Рішард Ганшинець, Єжи Ковальський. Усе це й стало передумовою високої якості перекладів, що їх виконує Й. У. Кобів. Вони відзначаються філологічною точністю як щодо літературного стилю, так і щодо відтворення найрізноманітніших реалій, якими рясніє античний першотвір. Постійно працюючи над збагаченням рідної мови, И. У. Кобів домігся того, що його переклади звучать жваво й приступно, стаючи надбанням нашої культури.
У 1965 році у перекладі Й. У. Кобіва виходить «Поетика» Арістотеля («Мистецтво») - твір стародавніх греків. Великої уваги заслуговують переклади промов Демосфена, Ціцерона, «Повісті про Херея і Каллірою» Харітона, «Метаморфоз, або Золотого осла» Апулея, «Сатирикону» Петронія, діалогів Платона та інших античних авторів. Важливе місце у перекладацькому доробку Й. У. Кобіва посідає переклад «Листів темних людей» - пам’ятки сатиричної літератури часів Відродження, особливо складної для перекладу з уваги на пародійний, подекуди ускладнений стиль. В останні роки Й. У. Кобів здійснив низку перекладів з латинської мови канонічних авторів, серед них «Кодекс канонів Східних Церков» (Рим: Вид-во ОО. Василіян, 1993), який отримав схвальну оцінку папи Івана Павла II.
І все ж особливою заслугою Й. У. Кобіва є переклад «Порівняльних життєписів» Плутарха. Цей твір біографічного жанру, який має незаперечну славу від найдавніших часів до наших днів, нарешті дійшов до українського читача. У перекладі відчувається історична перспектива, збережено античний колорит та вдало відтворено стильові особливості мови Плутарха, завдяки чому він став значним набутком української перекладної літератури*.
Й. У. Кобів - непересічна особистість в українській науці і культурі. Багато думок, висловлених ученим, мають пріоритетне наукове значення і можуть послужити вихідним пунктом для подальших студій у різних напрямах класичної філології. Слід також теоретично узагальнити його перекладацький досвід. Хочеться сподіватись, що 90-літній ювілей ученого переросте рамки родинного свята і приверне увагу творчої інтелігенції до його багатої спадщини.
Роман ДОМБРОВСЬКИЙ,
кандидат філолог. наук, доцент кафедри класичної філології Львівського національного університету ім. І. Франка
________
[*] Редакція «Всесвіту» повинна додати, що вельмишановний Йосип Устимович - давній друг нашого журналу, в якому були надруковані його переклади з латини і греки: Арістотель «Про мистецтво» (1978, № 12), Харітон «Повість про Херея і Каллірою» (1980, № 1), новели Давньої Еллади (1983, № 3), Т. Кампанелла «Місто сонця» (1984, № 6), Петроній «Сатирикон» (1986, № 9), Плутарх «Вибрані життєписи» (1991, № 9, 10), Платон «Діалоги» (1992, № 8), Светоній «Нерон» (1998, № 3). (Деякі з цих перекладів були зроблені у співавторстві Йосипа Устимовича з його учнем Юрієм Цимбалюком).
OCR: fir-vst, 2017