Mexico 2012 part 1
Трошки вступу перед розповіддю. Отже, я з Госьою був місяць в Мексиці. Перед нами було велике бажання поїхати в далекі краї, ми розгорнули мапу (Google Earth) і тикали мишкою де подобалось. Одним з головних критеріїв вибору було те, щоб не виробляти візи (для мене) довго і нудно, а країна мусила бути тропічною. Хоча зауважу що, більшість екзотичних, тропічних країн не потребують візи від громадян України.
Спочатку планували в Бразилію, але відпала, тому що: неясно чи треба візи чи ні, трохи дорога, та й відстані там величезні. Потім думали може в Індію, але після перегляду інфи в неті, перехотілось. Ну що за прікол їхати в тропіки і боятися скупатися в річці…:-( Мексика в плані спрощеної системи в’їзду приваблювала більше. Та й дешевша в плані проживання ніж Бразилія, хоча не сама дешева у Латинській Америці. Великим плюсом Мексики в плані вибору було те що, в цій країні є багато кліматичних зон, різна природа, багатий тваринний світ. За півроку до наміченої дати вирішили купити білети на літак. Шукати готелі і все решта вирішили робити це на місці. Для себе склали лише короткі нотатки куди хочемо поїхати, що хочемо побачити.
Статтю розділив на дві частини: 1.Півострів Юкатан 2.Мехіко і його околиці
Мексика, перед подорожжю нас знайомі страшили що там небезпечно, крадуть людей і таке інше. Новини які я читав в неті були не оптимістичні. Скажу чесно, не дуже вірив в жахи, але як кажуть: в жарті є доля жарту. Коли сидів в літаку Гося питала мене: чи я радію що на кінець лечу туди. Тяжко було радіти, коли знав що лечу незнаю куди (де ночувати, як спілкуватися з місцевими???) Була лише надія на одного чувачка (Хуана), з яким познайомились по CouchSurfing. Якби він не приїхав нас зустрічати, я вже планував ночувати в аеропорті і чекати наступного літака до Cancun. Mexico city було нашим першим місцем приземленням, і місцем ночівлі перед наступним перельотом. На столицю мексики ми приділили лише декілька днів, що є дуже мало, але місяць який ми планували провести в Мексиці не безмежний, а перед нами ще багато місць для відвідання.
Cancun
Cancun
Cancun
Cancun Тут ми ночували дві ночі.
Перше враження про Мексику було те, що це бідна країна, яка має ті ж проблеми (корупція) що й Україна, але є ще більш хаотична в планах якихось дій з боку жителів чи системи. Переночувавши ніч в Хуана вдома, ми полетіли далі на південний схід головне місто півострова Yucatan в Cancun.
Виходячи з літака одразу дістали термічний шок. Повітря було вологе і тепле (тропічний клімат) В Канкуні я на кінець відчув що знаходжусь в тропіках: бірюзове море, теплий клімат, пальми. Скажу коротко про Cancun - це туристичне місце до неможливості, готелів повно і переважна більшість дуже високого рівня (у Львові таких немає) Місто створене в більшості починаючи з 70-х років минулого століття. Місто бридке, негарне і розраховане на американських туристів. Для нас воно стало перевалочним пунктом на Юкатані. В перший день ми навідались до знайомих (CouchSurfing рулить) погуляли по Down town i наступного ранку поїхали на острів isla Mujeres (острів жінок) Острів як острів, біля 8км в довжину, і 1км. в ширину. Життя на острові безтурботне, як і на всіх екваторіальних островах або близьких до них. Люди живуть ліниво, якщо є туристи, то живуть з туристів, трошки з моря, і з того що виросте на острові. Острів настільки малий, що довго на ньому не затримувались (хоча потім ще повернулись, сам не знаю для чого)
Isla Mujeres От як власне виглядає безтурботне життя на острові
Isla Mujeres Це традиційний цвинтар мексиканців, білий, рожевий, голубий і зелений - це не просто так, це ознаки по типу смерті.
Isla Mujeres Просто вигляд з дикого пляжу острова де їх безліч.
Isla Mujeres От таке все кольорове в Мексиці.
Isla Mujeres Один з багатьох магазинчиків з севенірами на острові.
Isla Mujeres Це частина хідника, ось так оригінально він зроблений.
Isla Mujeres Їжа на вулиці. В Мексиці їдять: все, вся і всюди.
Isla Mujeres Ось такі гігантські листя в рослини, їх доречі повно по всьому Юкатані.
Isla Mujeres Просто мала хатинка біля готельних комплексів. Люди так живуть не тому що бідні, просто так хочуть жити.
З острова повернулись знову в Канкун, переночували, забрали свої речі і поїхали в Tulum. В Тулумі планувалося відвідати наші перші піраміди в Мексиці, але не сталось як гадалось. Що сподобалось в Тулумі: готель в якому жили, точніше то були cabanos (однокімнатні хатинки) які були розміщені на березі моря в оточенні джунглі. Саме містечко як містечко, нічого особливого, перехрестя двох головних доріг і другорядні вулички які відходять від них, кафешки, будки з сувенірами і туристичні агенства. Рекомендую купити тур по ценотах (печери які заповненні кристалічно-чистою водою. В Мексиці бувають тільки на Юкатані) Не всі тури варто купувати, ми наприклад купили тур по ценотах (з масками, комбінезонами, транспортом і закусками) а от до Coba (маленьке село) ми поїхали самі, нам це вийшло в два рази дешевше ніж якби купували тур). Ми ходили де хотіли, їли що хотіли і ніхто не напрягав. В Кобі є руїни, на які на кінець вилізли, є озеро з крокодилами і черепахами, а також є ценоти. На все-про-все одного дня вистарчить.
Coba Крокодил в лагуні посеред містечка.
Coba Ящірок в мексиці повно і різних, щось так як у наших Карпатах.
Coba Місцеві жителі. Чому так одягнені не знаю, але здається була неділя...
Tulum Один з входів ценота біля Тулум.
Tulum
Після Tulum наступним пунктом наших відвідин мало бути місто Palenque, але щоб не товктися довго в автобусі ми вирішили зробити зупинку з ночівлею в Chetumal, краще б цього не робили. Тільки день потратили. Місто бридке й велике. Декілька днів перед нашим приїздом були шторми і море було брудно-коричневого кольору.
Chetumal Дуже популярний вид торгівлі в мексиці.
Chetumal Так військові, а часом поліція контролюють місто
Chetumal Центр міста. Лазили, нудились, час вбивали.
Palenque Ось таке цікаве дерево. Росло біля дороги.
Palenque Це недалеко від пірамід в Паленці.
Bonampak i Yaxchilan По ліву сторону кордон з Гватемалою.
Bonampak i Yaxchilan Мавпи кричали в джунглі не людським голосом ревом, якщо б не знали подумали що ягуари якісь.
Bonampak i Yaxchilan Ось такою лодкою ми пливли 40хв. до руїн.
Bonampak i Yaxchilan То власне по-дорозі до пірамід, точне місце сказати не можу. Біля дороги було кафе де нас і кормили.
Palenque Цікаві рослини, власне все в джунглі цікаве.
Palenque Це такі бамбуки росли біля дорожнього кафе. Висота їх метрів з двадц'ять.
Palenque (Паленка) це містечко яке оточене джунглями зі всіх сторін. Місто не колоніального стилю, але має свої розвалини які варто відвідати (ми цього не зробили, бо якось так обставини склались: спочатку купили білет на автобус до пірамід, на вїзді в національний парк нам довелось заплатити за вїзд, причому платили тільки ми, місцеві ні. Думав, ну хай буде, потім привезли нас на площу де повно туристів і різних крамниць з сувенірами, виявляється що за вхід на руїни нам тільки доведеться заплатити, плюс до цього який старий сказав що зі штативом не можна входити бо заплачу біля 20 амер.дол. штраф. Ну я тоді не витримав, подумав про себе: та пішли ви всі.... і ми пішли....в джунглі, де я потім робив фотографії водоспадів)
Продовжу, переважна більшість будівель двоповерхова, в місті багато ресторанчиків, магазинів з сувенірами і повно готелів. Найбільшим кайфом для мене булі наші піші індивідуальні тури по джунглі. В Паленці ми купили собі тур на один день в Bonampak i Yaxchilan. Дуже рекомендую, гарний тур, шкода що гіда англомовного не було, але що й обіцяли то й показали.
Порада: коли приїдете в Мексику і плануєте лазити по джунглях, купіть мачету, вона дешева біля 3 дол. амер. але дуже помічна і може життя врятувати. Скажу чесно, з Паленки їхати не хотів, хотів ще на день-два залишитись, треба було так і зробити, бо потім жалів що так не зробив.
Наступним місцем нашої подорожі було гірське містечко San Cristobal de Las Casas. Рекомендую їхати денним автобусом, щоб побачити неймовірні краєвиди та життя простих індіанців, враження неймовірні. Після побаченого захотілося проїхати ще раз, але цим разом на машині, щоб зупинятися там де захотілося. Від Паленки до Сан Крістобаль всього якихось чуть більше 200км. але їхати автобусом доведеться біля 6год. Місто знаходиться на висоті 2200м над рівнем моря. Клімат зовсім інший як в Паленці, вдень тепло але не парно, вночі холоднувато. Сан-Крістобаль це перше наше колоніальне місто, дуже гарне, багато кав'ярень, ресторанчиків, готелів і сувенірних крамниць. Приїхавши в Сан-Крістобаль ми вперше спробували шукати готель за допомогою довідника Lonely Planet. Готель знайшли, але ціни в ньому трохи не відповідають дійсності для громадян зі східної Європи. Що для Лонелі Планет дешево то для нас було дорого. Після цього більше не спирались на поради довідника.
Раз зачепив тему цін то трошки напишу про це. Ціни в переважній більшості готелів були від 250-350 песос (12,3 песо - 1 амер.дол) за двохмісний номер з душем і WC, телевізором, інтернетом і вентилятором. В рідких випадках вдавалось взяти номер з кондеціонером, переважно за нього треба доплачувати. Два рази попались готелі з басейном. Це в принципі дешеві готелі на рівні 3-х зірок. Прибирали кожен день. Хорчувались постійно в ресторанчиках. Ціни на обід від 100-160 песос на двох. Правда при такому кліматі як в Мексиці їсти багато не хочеться. Ми снідали, обідали і багато пили. Натуральний сік 1л-16-24 песос. Таксі дешеве в мексиці і чим місто менш популярне серед туристів тим дешевше. За 20хв. подорожі доведеться викласти біля 20-36 песос. Рекомендую брати постійно таксі і не їздити автобусами, вдвох дешевше на таксі. Ми раз пробували подорожувати автобусом (colectivos) але після того як нас висадили невідомо де, ми вирішили їздити потім тільки на таксі.
Chamula
Chamula Поганська церква, де п'ють бімбер і душать кур.
San-Cristobal
Chamula Знайомий казав що можливо то її дитина. В Чамула дівчата виходять заміж з 11-12 років свого життя.
San-Cristobal Дуже популярні в Мексиці шкіряні торби ручної роботи.
San-Cristobal Подивіться який зріст корінних індіанців в порівнянні з європейцями.
San-Cristobal
San-Cristobal Бідний квартал, але вигляд мають чудовий.
San-Cristobal
San-Cristobal так виглядає звичайнісінька вулиця колоніального міста.
San-Cristobal
San-cristobal Нічний базар де індіанці з Чамула продають свої вироби до самого ранку.
San-Cristobal Жуки, жуки....їх в Мексиці як гною )))
San-Cristobal Так здійснюються пасажироперевезення в мексиці.
Chamula
San-Cristobal Один з багатьох магазинчиків Сан-Крістобаля
Отже Сан-Крістобаль, місто лежить в горах на висоті біля 2200м над рівнем моря., центральна частина дуже гарна, а от околиці такі що заблудитися легко, що ми раз й зробили. Будинки на околиці одно-двох поверхові, вулиці вузькі, орієнтирів не видно, одним словом треба вважати куди йдете. Рекомендую облазити весь центр, відвідайте базар продуктовий і базар де індіанці продають сувеніри і не тільки. Сан-Крістобаль настільки гарний й затишний, що хотілося залишитись там надовше. По місту розкидано повно кав'ярень, ресторанчиків і всі в оригінальному стилі. В Сан-Крістобалі панує атмосфера щось типу як у Львові: де панує культура пиття кави, багато творчих і богемних людей, різні майстерні, одним словом ляпота.
З Сан-Крістобаля ми організували собі одноденний тур в село Chamula. В Сан-Хуан-Чамула живуть індіанці, які мають цікаву релігію. Вони християни, але їх релігія змішана з поганством. Посеред містечка є церква, в цю церкву індіанці приносять живих курей, їжу і бімбер (домашній алкоголь) П'ють, їдять, моляться і сидять з тими курами на землі. По великих святах тих курей забивають. В середині церкви підлога вся засипана щось на зразок наших соснових голок, а також всюди горять свічки, на підлозі, на столах. Їх там тисячі. Час від часу ходить якийсь з індіанців, і зіскрібає віск з розтоплених свічок з підлоги. Що ще сподобалось, так це фігурки різних святих, фігурки зроблені з дерева і одягнені в належний їм одяг. Святі стоять в шафках невеликого розміру по периметру церкви. В цій церкі існує одна заборона, не фотографувати. За порушення цього стягується штраф в порушника. Ціна штрафу щось близько 300 песос. За цим порядком слідкує окрема особа, яка ходить по церкві і перевіряє туристів. Камеру звісно можете брати з собою але краще її не витягувати. Я спочатку хотів зробити шпіонські знімки, але потім подумав: раз є заборона то треба дотриматись і проявити повагу до їхньої культури. Довго сидіти в Чамуля не варто, бо село-селом. Декілька хат, декілька вулиць, головна площа, церква і базар.
Відійду трошки від теми, і розповім про фотографування в Мексиці. Заборон в принципі не має, може фоткати вся і все, але спитав я Хуана чи можна зробити пару кадрів поліції (поліція в мексиці озброєна до зубів, їздять пікапами часто з кулеметами на даху, виглядає грізно) Хуан сказав що краще того не робити, але ніхто офіційно не забороняв, так що я зробив собі фото на пам'ять. Думаю поліція реагує на туристів по-іншому як на своїх громадян, тобто лояльно відноситься до дрібних порушень. Отже, мексиканці нормально ставляться до фотографування, часто усміхаються, деколи відбігають від камери, часом чемно чекають даючи фотографу зробити фото. З індіанцями складніше, вони ховаються від об'єктива, закривають обличчя, або відвертаються і ідуть геть. Індіанці були для мене одним з найбажанішим об'єктом для фотографування, але їх місцеві забобони не дуже лояльно ставляться до цієї справи. В Чамула я зрозумів яким способом можна їх заставити позувати, це заплатити, але в тому випадку пропадає власне несподіванка в кадрі. Часом індіанці є оманні у виразах своїх облич, вони можуть вам посміхатися, але якщо ви запитаєте чи можна зробити їм фото, вони скажуть - ні. Всіх мужчин індіанців у яких питав дозволу, відмовили мені.
Campeche Ось такими машинами з 70-х років їздять багато мексиканців
Campeche Центр міста в колоніальному стилі.
Після Сан-Крістобаль ми довго і нудно їхали до Campeche, годин здається з десять. Розкажу про транспорт в Мексиці. В основному транспорт наземний, автомобільний, залізничного пасажирського не має, хіба в штаті Chihuahua є туристичний поїзд який десь там возить туристів 8 год., а також якщо не помиляюсь в штаті Tabasco є щось подібне, решта залізниці працює тільки для перевезення вантажів. Враховуючи великі віддалі в Мексиці розвинений повітряний транспорт, та морський. Враховуючи що залізничного транспорту не існує, мексиканці мають прекрасно розвинену мережу автобусів які курсують по всій країні. Найбільшим перевізником є фірма ADO, трохи дешевша мережа це OCC. Автобуси нові, супер класу з телевізорами, WC і кондиціонером. Сервіс також на вищому рівні, на станціях які є в кожному більш-менш туристичному місті є магазинчики або сервіс де можна поїсти, є WC. Багаж вантажать і розвантажують, кожна валізка чи торба є позначена і кому не будь її не дадуть, видають тільки при наявності спеціального білета. Подорожуючи на великих відстанях автобуси зупиняються на основних станціях де ви можете поїсти навіть вночі. Життя в Мексиці вирує 24 год. на добу, магазини працюють до 8-9 вечора, кафе чи ресторани тільки починають життя в цей час. Людей можна зустріти товпами опівночі.
в Campeche ми приїхали рано-вранці, десь біля 5 зранку, місто ще спало, ми зловили таксі і поїхали в центр шукати готель. От перший раз за всю подорож шукали готель довше 15хв. Спочатку таксист пробував нам помогти, але щоб не платити за простій таксі ми вирішили самі з наплечниками тинятися містом і шукати місце ночівлі. Десь за годину нам вдалось знайти готель, дивний правда, нагадував якусь лікарню, але нам тільки на одну ніч, так що брали що було, та й спати дуже хотілось після 10 год. подорожі автобусом. Кампече поповнило статистику бридких міст. Центр ніби нічого, колоніального стилю але якийсь не привітний, бордюри високі, сантиметрів з 30, будинки кольорові, але якісь всі непривітні, не відчувається відкритості. Людей на вулицях мало, індіанців не видно, ніхто нічого не пропонує купити, смуток і розпач. Море також не тішило, було брудним як в Chetumal. Місто не варте уваги щоб спеціально їхати сюди, але ми завчасно знали що так і буде, тому й було заплановано використати його як місце для ночівлі, наступного ранку ми вже їхали до Merida.
Merida Це був марафон на честь дня незалежності. Було темно, а я без штатива, от що з того вийшло.
Merida Один з ресторанчиків меріди. Готували смачно і дешево. Раджу власне в такі ресторанчики ходити ніж в ресторани розраховані на туристів.
Merida Приготування до дня незалежності. Скажу більше, у мексиканців патріотизм в крові.
Merida - це адміністративне місто півострова Юкатан і культурна столиця цивілізації майя. По величині Меріду можна прирівняти до Львова. Місто колоніальне, будинки відносно великі, відчувається багатство міста, але з другої сторони не таке гарне й затишне як Сан-Крістобаль. З готелями проблем не має, їх в центральній частині міста повно. Другий раз за всю подорож готель попередньо найшли в інтернеті, бо не хотілося у великому місті шукати готель "на сліпо". Наш готель, точніше то був хостел не розчарував. Все як в стандартних хостелах, плюс був басейн, що дуже тішило. Розповім яка різниця між готелями і хостелами, в плані плюсів і мінусів сервісу. Отже, готель чи хостел впринципі не відрізняються між собою за сервісом, але є маленькі нюанси чи деталі для кого буде це важливим у виборі. Якщо порівняти кімнати хостела чи готелю одного рівня то в хостела в більшості випадків ціни трошки вищі, щось між 300 песо за готельний номер і 350 за хостельний. Сервіс також майже одинаковий, але в готелі не зажди буде сніданок, а в хостелі переважно зажди є континентальний сніданок (сюди входить: якісь пластівці з молоком, йогурт, кава/чай, сік, тістечка і фрукти) ніби дріб'язок але приємно, й не треба бігати шукати кав'ярні щоб поїсти. Ще один плюс в сторону хостелу - це наявність англомовного персоналу. В Мексиці наприклад, в готелях 3-х зіркових де ми ночували в деяких розмовляли трошки по-англійськи, в більшості не розуміли англійську взагалі ( то притому що більшість туристів в мексиці американці і готелі знаходиться в туристичних зонах) Для нас то не було великою проблемою, бо домовитись можна завжди коли знаєш пару слів по-іспанськи та й мова жестів помагає, але щоб вияснити якусь інформацію, чи пораду, то буде проблемою. Ще одною перевагою хостелів - це їх інформативність. Вони переважно завжди мають повно інформації різними мовами про цікаві місця, карти міста і таке інше. І наприкінці, ті що заощаджують на ночівлі, хостел має опцію як ночівля у загальних кімнатах. Часто кімнати розділені на чол. і жін. і мають індивідуальні шафи-сховки. В Меріді ми провели дві ночі, в перший день приїзду тинялися по місту, на другий день запланували собі тур в Uxmal i Kabah. Взагалі навколо Меріди багато розвалин, головне бажання і час щоб все це відвідати. В нас був ще варіант відвідин мангрового заповідника та відвідини фламінго, але ми чомусь вибрали піраміди, і дарма. Нашим провідником були не задоволені, якийсь лінивий попався і нудно розказував. Купуючи тур завжди питайтеся чи вхід на руїни входить в ціну, чи треба платити додатково. Бо деколи виходить так, що дешевше доїхати автобусом до руїн, і самому там полазити. Так можна суттєво зекономити на гіді, який в принципі нічого надзвичайного не розкаже, всю ту інформацію яку почуєте від нього можна вичитати в інтернеті чи книжках. Є деякі тури які ви звичайно не організуєте самотужки, бо треба наприклад наймати човни, чи інше спорядження, а не знаючи іспанської домовитись з місцевими буде не можливо. Третього дня зранку ми сіли на автобус до Канкун, і того ж дня полетіли літаком до столиці Мексики.
Далі буде...
Спочатку планували в Бразилію, але відпала, тому що: неясно чи треба візи чи ні, трохи дорога, та й відстані там величезні. Потім думали може в Індію, але після перегляду інфи в неті, перехотілось. Ну що за прікол їхати в тропіки і боятися скупатися в річці…:-( Мексика в плані спрощеної системи в’їзду приваблювала більше. Та й дешевша в плані проживання ніж Бразилія, хоча не сама дешева у Латинській Америці. Великим плюсом Мексики в плані вибору було те що, в цій країні є багато кліматичних зон, різна природа, багатий тваринний світ. За півроку до наміченої дати вирішили купити білети на літак. Шукати готелі і все решта вирішили робити це на місці. Для себе склали лише короткі нотатки куди хочемо поїхати, що хочемо побачити.
Статтю розділив на дві частини: 1.Півострів Юкатан 2.Мехіко і його околиці
Мексика, перед подорожжю нас знайомі страшили що там небезпечно, крадуть людей і таке інше. Новини які я читав в неті були не оптимістичні. Скажу чесно, не дуже вірив в жахи, але як кажуть: в жарті є доля жарту. Коли сидів в літаку Гося питала мене: чи я радію що на кінець лечу туди. Тяжко було радіти, коли знав що лечу незнаю куди (де ночувати, як спілкуватися з місцевими???) Була лише надія на одного чувачка (Хуана), з яким познайомились по CouchSurfing. Якби він не приїхав нас зустрічати, я вже планував ночувати в аеропорті і чекати наступного літака до Cancun. Mexico city було нашим першим місцем приземленням, і місцем ночівлі перед наступним перельотом. На столицю мексики ми приділили лише декілька днів, що є дуже мало, але місяць який ми планували провести в Мексиці не безмежний, а перед нами ще багато місць для відвідання.
Cancun
Cancun
Cancun
Cancun Тут ми ночували дві ночі.
Перше враження про Мексику було те, що це бідна країна, яка має ті ж проблеми (корупція) що й Україна, але є ще більш хаотична в планах якихось дій з боку жителів чи системи. Переночувавши ніч в Хуана вдома, ми полетіли далі на південний схід головне місто півострова Yucatan в Cancun.
Виходячи з літака одразу дістали термічний шок. Повітря було вологе і тепле (тропічний клімат) В Канкуні я на кінець відчув що знаходжусь в тропіках: бірюзове море, теплий клімат, пальми. Скажу коротко про Cancun - це туристичне місце до неможливості, готелів повно і переважна більшість дуже високого рівня (у Львові таких немає) Місто створене в більшості починаючи з 70-х років минулого століття. Місто бридке, негарне і розраховане на американських туристів. Для нас воно стало перевалочним пунктом на Юкатані. В перший день ми навідались до знайомих (CouchSurfing рулить) погуляли по Down town i наступного ранку поїхали на острів isla Mujeres (острів жінок) Острів як острів, біля 8км в довжину, і 1км. в ширину. Життя на острові безтурботне, як і на всіх екваторіальних островах або близьких до них. Люди живуть ліниво, якщо є туристи, то живуть з туристів, трошки з моря, і з того що виросте на острові. Острів настільки малий, що довго на ньому не затримувались (хоча потім ще повернулись, сам не знаю для чого)
Isla Mujeres От як власне виглядає безтурботне життя на острові
Isla Mujeres Це традиційний цвинтар мексиканців, білий, рожевий, голубий і зелений - це не просто так, це ознаки по типу смерті.
Isla Mujeres Просто вигляд з дикого пляжу острова де їх безліч.
Isla Mujeres От таке все кольорове в Мексиці.
Isla Mujeres Один з багатьох магазинчиків з севенірами на острові.
Isla Mujeres Це частина хідника, ось так оригінально він зроблений.
Isla Mujeres Їжа на вулиці. В Мексиці їдять: все, вся і всюди.
Isla Mujeres Ось такі гігантські листя в рослини, їх доречі повно по всьому Юкатані.
Isla Mujeres Просто мала хатинка біля готельних комплексів. Люди так живуть не тому що бідні, просто так хочуть жити.
З острова повернулись знову в Канкун, переночували, забрали свої речі і поїхали в Tulum. В Тулумі планувалося відвідати наші перші піраміди в Мексиці, але не сталось як гадалось. Що сподобалось в Тулумі: готель в якому жили, точніше то були cabanos (однокімнатні хатинки) які були розміщені на березі моря в оточенні джунглі. Саме містечко як містечко, нічого особливого, перехрестя двох головних доріг і другорядні вулички які відходять від них, кафешки, будки з сувенірами і туристичні агенства. Рекомендую купити тур по ценотах (печери які заповненні кристалічно-чистою водою. В Мексиці бувають тільки на Юкатані) Не всі тури варто купувати, ми наприклад купили тур по ценотах (з масками, комбінезонами, транспортом і закусками) а от до Coba (маленьке село) ми поїхали самі, нам це вийшло в два рази дешевше ніж якби купували тур). Ми ходили де хотіли, їли що хотіли і ніхто не напрягав. В Кобі є руїни, на які на кінець вилізли, є озеро з крокодилами і черепахами, а також є ценоти. На все-про-все одного дня вистарчить.
Coba Крокодил в лагуні посеред містечка.
Coba Ящірок в мексиці повно і різних, щось так як у наших Карпатах.
Coba Місцеві жителі. Чому так одягнені не знаю, але здається була неділя...
Tulum Один з входів ценота біля Тулум.
Tulum
Після Tulum наступним пунктом наших відвідин мало бути місто Palenque, але щоб не товктися довго в автобусі ми вирішили зробити зупинку з ночівлею в Chetumal, краще б цього не робили. Тільки день потратили. Місто бридке й велике. Декілька днів перед нашим приїздом були шторми і море було брудно-коричневого кольору.
Chetumal Дуже популярний вид торгівлі в мексиці.
Chetumal Так військові, а часом поліція контролюють місто
Chetumal Центр міста. Лазили, нудились, час вбивали.
Palenque Ось таке цікаве дерево. Росло біля дороги.
Palenque Це недалеко від пірамід в Паленці.
Bonampak i Yaxchilan По ліву сторону кордон з Гватемалою.
Bonampak i Yaxchilan Мавпи кричали в джунглі не людським голосом ревом, якщо б не знали подумали що ягуари якісь.
Bonampak i Yaxchilan Ось такою лодкою ми пливли 40хв. до руїн.
Bonampak i Yaxchilan То власне по-дорозі до пірамід, точне місце сказати не можу. Біля дороги було кафе де нас і кормили.
Palenque Цікаві рослини, власне все в джунглі цікаве.
Palenque Це такі бамбуки росли біля дорожнього кафе. Висота їх метрів з двадц'ять.
Palenque (Паленка) це містечко яке оточене джунглями зі всіх сторін. Місто не колоніального стилю, але має свої розвалини які варто відвідати (ми цього не зробили, бо якось так обставини склались: спочатку купили білет на автобус до пірамід, на вїзді в національний парк нам довелось заплатити за вїзд, причому платили тільки ми, місцеві ні. Думав, ну хай буде, потім привезли нас на площу де повно туристів і різних крамниць з сувенірами, виявляється що за вхід на руїни нам тільки доведеться заплатити, плюс до цього який старий сказав що зі штативом не можна входити бо заплачу біля 20 амер.дол. штраф. Ну я тоді не витримав, подумав про себе: та пішли ви всі.... і ми пішли....в джунглі, де я потім робив фотографії водоспадів)
Продовжу, переважна більшість будівель двоповерхова, в місті багато ресторанчиків, магазинів з сувенірами і повно готелів. Найбільшим кайфом для мене булі наші піші індивідуальні тури по джунглі. В Паленці ми купили собі тур на один день в Bonampak i Yaxchilan. Дуже рекомендую, гарний тур, шкода що гіда англомовного не було, але що й обіцяли то й показали.
Порада: коли приїдете в Мексику і плануєте лазити по джунглях, купіть мачету, вона дешева біля 3 дол. амер. але дуже помічна і може життя врятувати. Скажу чесно, з Паленки їхати не хотів, хотів ще на день-два залишитись, треба було так і зробити, бо потім жалів що так не зробив.
Наступним місцем нашої подорожі було гірське містечко San Cristobal de Las Casas. Рекомендую їхати денним автобусом, щоб побачити неймовірні краєвиди та життя простих індіанців, враження неймовірні. Після побаченого захотілося проїхати ще раз, але цим разом на машині, щоб зупинятися там де захотілося. Від Паленки до Сан Крістобаль всього якихось чуть більше 200км. але їхати автобусом доведеться біля 6год. Місто знаходиться на висоті 2200м над рівнем моря. Клімат зовсім інший як в Паленці, вдень тепло але не парно, вночі холоднувато. Сан-Крістобаль це перше наше колоніальне місто, дуже гарне, багато кав'ярень, ресторанчиків, готелів і сувенірних крамниць. Приїхавши в Сан-Крістобаль ми вперше спробували шукати готель за допомогою довідника Lonely Planet. Готель знайшли, але ціни в ньому трохи не відповідають дійсності для громадян зі східної Європи. Що для Лонелі Планет дешево то для нас було дорого. Після цього більше не спирались на поради довідника.
Раз зачепив тему цін то трошки напишу про це. Ціни в переважній більшості готелів були від 250-350 песос (12,3 песо - 1 амер.дол) за двохмісний номер з душем і WC, телевізором, інтернетом і вентилятором. В рідких випадках вдавалось взяти номер з кондеціонером, переважно за нього треба доплачувати. Два рази попались готелі з басейном. Це в принципі дешеві готелі на рівні 3-х зірок. Прибирали кожен день. Хорчувались постійно в ресторанчиках. Ціни на обід від 100-160 песос на двох. Правда при такому кліматі як в Мексиці їсти багато не хочеться. Ми снідали, обідали і багато пили. Натуральний сік 1л-16-24 песос. Таксі дешеве в мексиці і чим місто менш популярне серед туристів тим дешевше. За 20хв. подорожі доведеться викласти біля 20-36 песос. Рекомендую брати постійно таксі і не їздити автобусами, вдвох дешевше на таксі. Ми раз пробували подорожувати автобусом (colectivos) але після того як нас висадили невідомо де, ми вирішили їздити потім тільки на таксі.
Chamula
Chamula Поганська церква, де п'ють бімбер і душать кур.
San-Cristobal
Chamula Знайомий казав що можливо то її дитина. В Чамула дівчата виходять заміж з 11-12 років свого життя.
San-Cristobal Дуже популярні в Мексиці шкіряні торби ручної роботи.
San-Cristobal Подивіться який зріст корінних індіанців в порівнянні з європейцями.
San-Cristobal
San-Cristobal Бідний квартал, але вигляд мають чудовий.
San-Cristobal
San-Cristobal так виглядає звичайнісінька вулиця колоніального міста.
San-Cristobal
San-cristobal Нічний базар де індіанці з Чамула продають свої вироби до самого ранку.
San-Cristobal Жуки, жуки....їх в Мексиці як гною )))
San-Cristobal Так здійснюються пасажироперевезення в мексиці.
Chamula
San-Cristobal Один з багатьох магазинчиків Сан-Крістобаля
Отже Сан-Крістобаль, місто лежить в горах на висоті біля 2200м над рівнем моря., центральна частина дуже гарна, а от околиці такі що заблудитися легко, що ми раз й зробили. Будинки на околиці одно-двох поверхові, вулиці вузькі, орієнтирів не видно, одним словом треба вважати куди йдете. Рекомендую облазити весь центр, відвідайте базар продуктовий і базар де індіанці продають сувеніри і не тільки. Сан-Крістобаль настільки гарний й затишний, що хотілося залишитись там надовше. По місту розкидано повно кав'ярень, ресторанчиків і всі в оригінальному стилі. В Сан-Крістобалі панує атмосфера щось типу як у Львові: де панує культура пиття кави, багато творчих і богемних людей, різні майстерні, одним словом ляпота.
З Сан-Крістобаля ми організували собі одноденний тур в село Chamula. В Сан-Хуан-Чамула живуть індіанці, які мають цікаву релігію. Вони християни, але їх релігія змішана з поганством. Посеред містечка є церква, в цю церкву індіанці приносять живих курей, їжу і бімбер (домашній алкоголь) П'ють, їдять, моляться і сидять з тими курами на землі. По великих святах тих курей забивають. В середині церкви підлога вся засипана щось на зразок наших соснових голок, а також всюди горять свічки, на підлозі, на столах. Їх там тисячі. Час від часу ходить якийсь з індіанців, і зіскрібає віск з розтоплених свічок з підлоги. Що ще сподобалось, так це фігурки різних святих, фігурки зроблені з дерева і одягнені в належний їм одяг. Святі стоять в шафках невеликого розміру по периметру церкви. В цій церкі існує одна заборона, не фотографувати. За порушення цього стягується штраф в порушника. Ціна штрафу щось близько 300 песос. За цим порядком слідкує окрема особа, яка ходить по церкві і перевіряє туристів. Камеру звісно можете брати з собою але краще її не витягувати. Я спочатку хотів зробити шпіонські знімки, але потім подумав: раз є заборона то треба дотриматись і проявити повагу до їхньої культури. Довго сидіти в Чамуля не варто, бо село-селом. Декілька хат, декілька вулиць, головна площа, церква і базар.
Відійду трошки від теми, і розповім про фотографування в Мексиці. Заборон в принципі не має, може фоткати вся і все, але спитав я Хуана чи можна зробити пару кадрів поліції (поліція в мексиці озброєна до зубів, їздять пікапами часто з кулеметами на даху, виглядає грізно) Хуан сказав що краще того не робити, але ніхто офіційно не забороняв, так що я зробив собі фото на пам'ять. Думаю поліція реагує на туристів по-іншому як на своїх громадян, тобто лояльно відноситься до дрібних порушень. Отже, мексиканці нормально ставляться до фотографування, часто усміхаються, деколи відбігають від камери, часом чемно чекають даючи фотографу зробити фото. З індіанцями складніше, вони ховаються від об'єктива, закривають обличчя, або відвертаються і ідуть геть. Індіанці були для мене одним з найбажанішим об'єктом для фотографування, але їх місцеві забобони не дуже лояльно ставляться до цієї справи. В Чамула я зрозумів яким способом можна їх заставити позувати, це заплатити, але в тому випадку пропадає власне несподіванка в кадрі. Часом індіанці є оманні у виразах своїх облич, вони можуть вам посміхатися, але якщо ви запитаєте чи можна зробити їм фото, вони скажуть - ні. Всіх мужчин індіанців у яких питав дозволу, відмовили мені.
Campeche Ось такими машинами з 70-х років їздять багато мексиканців
Campeche Центр міста в колоніальному стилі.
Після Сан-Крістобаль ми довго і нудно їхали до Campeche, годин здається з десять. Розкажу про транспорт в Мексиці. В основному транспорт наземний, автомобільний, залізничного пасажирського не має, хіба в штаті Chihuahua є туристичний поїзд який десь там возить туристів 8 год., а також якщо не помиляюсь в штаті Tabasco є щось подібне, решта залізниці працює тільки для перевезення вантажів. Враховуючи великі віддалі в Мексиці розвинений повітряний транспорт, та морський. Враховуючи що залізничного транспорту не існує, мексиканці мають прекрасно розвинену мережу автобусів які курсують по всій країні. Найбільшим перевізником є фірма ADO, трохи дешевша мережа це OCC. Автобуси нові, супер класу з телевізорами, WC і кондиціонером. Сервіс також на вищому рівні, на станціях які є в кожному більш-менш туристичному місті є магазинчики або сервіс де можна поїсти, є WC. Багаж вантажать і розвантажують, кожна валізка чи торба є позначена і кому не будь її не дадуть, видають тільки при наявності спеціального білета. Подорожуючи на великих відстанях автобуси зупиняються на основних станціях де ви можете поїсти навіть вночі. Життя в Мексиці вирує 24 год. на добу, магазини працюють до 8-9 вечора, кафе чи ресторани тільки починають життя в цей час. Людей можна зустріти товпами опівночі.
в Campeche ми приїхали рано-вранці, десь біля 5 зранку, місто ще спало, ми зловили таксі і поїхали в центр шукати готель. От перший раз за всю подорож шукали готель довше 15хв. Спочатку таксист пробував нам помогти, але щоб не платити за простій таксі ми вирішили самі з наплечниками тинятися містом і шукати місце ночівлі. Десь за годину нам вдалось знайти готель, дивний правда, нагадував якусь лікарню, але нам тільки на одну ніч, так що брали що було, та й спати дуже хотілось після 10 год. подорожі автобусом. Кампече поповнило статистику бридких міст. Центр ніби нічого, колоніального стилю але якийсь не привітний, бордюри високі, сантиметрів з 30, будинки кольорові, але якісь всі непривітні, не відчувається відкритості. Людей на вулицях мало, індіанців не видно, ніхто нічого не пропонує купити, смуток і розпач. Море також не тішило, було брудним як в Chetumal. Місто не варте уваги щоб спеціально їхати сюди, але ми завчасно знали що так і буде, тому й було заплановано використати його як місце для ночівлі, наступного ранку ми вже їхали до Merida.
Merida Це був марафон на честь дня незалежності. Було темно, а я без штатива, от що з того вийшло.
Merida Один з ресторанчиків меріди. Готували смачно і дешево. Раджу власне в такі ресторанчики ходити ніж в ресторани розраховані на туристів.
Merida Приготування до дня незалежності. Скажу більше, у мексиканців патріотизм в крові.
Merida - це адміністративне місто півострова Юкатан і культурна столиця цивілізації майя. По величині Меріду можна прирівняти до Львова. Місто колоніальне, будинки відносно великі, відчувається багатство міста, але з другої сторони не таке гарне й затишне як Сан-Крістобаль. З готелями проблем не має, їх в центральній частині міста повно. Другий раз за всю подорож готель попередньо найшли в інтернеті, бо не хотілося у великому місті шукати готель "на сліпо". Наш готель, точніше то був хостел не розчарував. Все як в стандартних хостелах, плюс був басейн, що дуже тішило. Розповім яка різниця між готелями і хостелами, в плані плюсів і мінусів сервісу. Отже, готель чи хостел впринципі не відрізняються між собою за сервісом, але є маленькі нюанси чи деталі для кого буде це важливим у виборі. Якщо порівняти кімнати хостела чи готелю одного рівня то в хостела в більшості випадків ціни трошки вищі, щось між 300 песо за готельний номер і 350 за хостельний. Сервіс також майже одинаковий, але в готелі не зажди буде сніданок, а в хостелі переважно зажди є континентальний сніданок (сюди входить: якісь пластівці з молоком, йогурт, кава/чай, сік, тістечка і фрукти) ніби дріб'язок але приємно, й не треба бігати шукати кав'ярні щоб поїсти. Ще один плюс в сторону хостелу - це наявність англомовного персоналу. В Мексиці наприклад, в готелях 3-х зіркових де ми ночували в деяких розмовляли трошки по-англійськи, в більшості не розуміли англійську взагалі ( то притому що більшість туристів в мексиці американці і готелі знаходиться в туристичних зонах) Для нас то не було великою проблемою, бо домовитись можна завжди коли знаєш пару слів по-іспанськи та й мова жестів помагає, але щоб вияснити якусь інформацію, чи пораду, то буде проблемою. Ще одною перевагою хостелів - це їх інформативність. Вони переважно завжди мають повно інформації різними мовами про цікаві місця, карти міста і таке інше. І наприкінці, ті що заощаджують на ночівлі, хостел має опцію як ночівля у загальних кімнатах. Часто кімнати розділені на чол. і жін. і мають індивідуальні шафи-сховки. В Меріді ми провели дві ночі, в перший день приїзду тинялися по місту, на другий день запланували собі тур в Uxmal i Kabah. Взагалі навколо Меріди багато розвалин, головне бажання і час щоб все це відвідати. В нас був ще варіант відвідин мангрового заповідника та відвідини фламінго, але ми чомусь вибрали піраміди, і дарма. Нашим провідником були не задоволені, якийсь лінивий попався і нудно розказував. Купуючи тур завжди питайтеся чи вхід на руїни входить в ціну, чи треба платити додатково. Бо деколи виходить так, що дешевше доїхати автобусом до руїн, і самому там полазити. Так можна суттєво зекономити на гіді, який в принципі нічого надзвичайного не розкаже, всю ту інформацію яку почуєте від нього можна вичитати в інтернеті чи книжках. Є деякі тури які ви звичайно не організуєте самотужки, бо треба наприклад наймати човни, чи інше спорядження, а не знаючи іспанської домовитись з місцевими буде не можливо. Третього дня зранку ми сіли на автобус до Канкун, і того ж дня полетіли літаком до столиці Мексики.
Далі буде...