"Таємниця" і трохи лірики

[fijalka]

Вчора до нас приїжджав ЮРКО АНДРУХОВИЧ з презентацією своєї "Таємниці". Чудовий день. П"ятниця, 13те додало містичности. 
Я думаю, що згадую ще про Тебе з тихим болем, бо надто мало часу минуло. Я потрафлю забутися. Певно, Ти мені був дорожчий, ніж я то собі уявляла. А втім - лише два тижні. Ніби й пам"ятати нема про що, а полишити - ніяк. Вибач. Принаймі Тобі я тепер не надокучаю.
Весна в залатаних панчохах в сіточку
по бруківках іпо асфальті
ходила боса й трохи п"яна
боса ходила
хіба веснянки по-іншому звучатимуть
від сіточки
від вмісту алкоголю?...
благослови Мати
весну закликати
Бетон і скло і небо
і трошечки любови
такої щирої, що аж крилато
а серце наче найтонша стеблина
його теж минають
його не помічають все впевненіше
То як же ми
зі своїми привітаннями
поглядами, що торкаються стеблин
розходимось до наступної
першої-ліпшої випадковости
коли в цьому місті
п"яна весна
набрунькується
в найрозбитіших серцях?

Я от думаю - як мені краще жити. І до пуття вигадати не можу нічого певного.
"...бо хто на світі ми
за сімома шляхами
шукаємо любов як золото в ріці
закрито всі доми
спідниця з реп"яхами
і скалка на щоці..."

Чи не так, світе?