Городенківське Покуття
Конкретніше - Городенківський р-н івано-Франківської обл. Дуже характерний стрій, який навряд чи можна сплутати:)
Originally posted by joanerges at Народний одяг Городенківського району
Джерело: ФБ Люби Білаш.
Частина одягу - з приватних колекцій Люби Білаш та Роксоляни Шимчук.
З Вікіпедії:
Городенківський район розташований на сході Івано-Франківської області, частина історичного Покуття. Межує з Тернопільською та Чернівецькою областями.
Поряд з історико-географічними особливостями територіально Покуття вирізняєтся і як своєрідний локальний етнографічний район України, населення якого називають покутянами. Його етнографічна специфіка виражена передусім багатьма характерними елементами різних ділянок побуту і традиційної культури, що особливо примітні порівняно з етнографією суміжних Поділля (на півночі) і Гуцульщини (на південному заході), Буковини (на південному сході). Це не тільки цікаві риси етнографічної перехідності прикордонних зон, а й самобутні етнокультурні реалії, які простежуються в традиційному покутському будівництві, народному одязі з особливо багатим розмаїттям головних жіночих уборів, орнаментиці й колориті вишивки, у багатьох звичаях, обрядах, словесному й музичному фольклорі, танцях, місцевих ремеслах і промислах. За багатьма показниками галицько-покутський етнографічний ареал продовжується на сході також на суміжну Буковину. Ця спільність є і в народній мові (покутсько-буковинському говорі).
Originally posted by joanerges at Народний одяг Городенківського району
Джерело: ФБ Люби Білаш.
Частина одягу - з приватних колекцій Люби Білаш та Роксоляни Шимчук.
З Вікіпедії:
Городенківський район розташований на сході Івано-Франківської області, частина історичного Покуття. Межує з Тернопільською та Чернівецькою областями.
Поряд з історико-географічними особливостями територіально Покуття вирізняєтся і як своєрідний локальний етнографічний район України, населення якого називають покутянами. Його етнографічна специфіка виражена передусім багатьма характерними елементами різних ділянок побуту і традиційної культури, що особливо примітні порівняно з етнографією суміжних Поділля (на півночі) і Гуцульщини (на південному заході), Буковини (на південному сході). Це не тільки цікаві риси етнографічної перехідності прикордонних зон, а й самобутні етнокультурні реалії, які простежуються в традиційному покутському будівництві, народному одязі з особливо багатим розмаїттям головних жіночих уборів, орнаментиці й колориті вишивки, у багатьох звичаях, обрядах, словесному й музичному фольклорі, танцях, місцевих ремеслах і промислах. За багатьма показниками галицько-покутський етнографічний ареал продовжується на сході також на суміжну Буковину. Ця спільність є і в народній мові (покутсько-буковинському говорі).