Про події навколо створення Громадської ради Сандея Леонідовича Черно-Попова
http://www.svoboda.org.ua/dopysy/dopysy/036070/
Едуард Леонов
Почну свою оповідку з нібито нудних фактів, які поступово перетворюються на такий бойовик, що нудними їх уже не назвеш. Це як той текст у "Зоряних Війнах", що рухається вперед і пояснює, в чому суть батальної сцени…
Два роки тому, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України (№996) при Київській міській державній адміністрації (як і при інших органах виконавчої влади) було створено громадську раду. Громадська рада - це така "тусовка" небайдужих громадських активістів (по одному від кожної зацікавленої громадської організації), які мають право контролювати діяльність чиновників.
Громадська рада обирається на два роки, і за цей час тріумфально… жодного разу не зібралась (та ГР, що при КМДА). Не зібралась за простої причини - туди позаписувалась купа "паперових" громадських організацій, та ще й обране керівництво вирішило просто підлабузничати перед чиновниками і не дошкуляти якимись контрольними заходами. Громадську раду при КМДА просто не скликали, а якщо громадськість "самоскликалась", то набрати кворум було неможливо - "паперових" членів знайти було нереально. Тому по справжньому дієві громадські організації навіть утворили альтернативну громадську раду при КМДА - "Київське Віче". І працювали. Але КМДА більше влаштовували "паперові" члени.
Минуло два роки. Настав час обирати новий склад офіційної ГР при КМДА. Стара ГР створює ініціативну групу з підготовки установчих зборів нового складу громадської ради. Все законно і чітко. Оголошується кінцевий термін подачі заявок на участь в установчих зборах - 18 січня 2013 року. Пакет документів складається з відомостей про громадську організацію-заявника, копій статутних документів, відомостей про представника організації, що буде членом ГР, та заяви про участь в установчих зборах, які відбудуться 28 січня 2013 року в приміщенні АТ "Київпроект" за адресою: вул. Б.Хмельницького, 16-22 о 12-й годині (реєстрація з 11:00). Без будь-якого з перелічених документів заявка не розглядається.
В останній день подачі заявок на третьому поверсі адмінбудівлі (Хрещатик, 44) очікувано вишикувалась черга аж до першого поверху. Ініціативна група теж цілком очікувано виявилася не дуже "ініціативною", тому мій київський помічник-консультант Володимир Свєнтицький (який очолює Інститут перехідних суспільств і теж вирішив подати заявку) викликав мене - як народного депутата і "пробивну силу". Моєї появи і фрази "зателефоную Попову…" тоді вистачило, щоби зарядити "ентузіазмом" молодих підлабузників. Справа прийому заявок зрушила. Зрушила настільки, що на вечір останнього дня подачі було зареєстровано близько 250 громадських організацій. Але справжнє "диво" сталося вранці наступного дня: виявилось, що заявок не 250, а 546! Правда дві з них подано неправильно, тож до участі в установчих зборах допущено лише "мізерні" 544.
Вже тоді мене почали мучити сумніви. Але подальші події розкрили езотеричну природу "дива примноження" заявників.
Позаяк уже взявся допомагати помічникові, то 28 січня 2013 року об 11:00 вийшов з метро "Театральна" та зайшов у "Київпроект". Охоронцю на турнікеті сказав: "На громадську раду". Той без будь-якого посвідчення пропустив і підказав: "На другий поверх, в актову залу". В актовій залі вже мерзли душ 15 громадських активістів, тому я зручно розмістився в коридорі коло батареї на дивані. Хвилин за 30 підійшли ще з десяток делегатів, самоорганізувались і почали реєстрацію, бо ініціативна група очікувано проявила безініціативність.
Рівно о 12:00 в актовій залі "Київпроекту", як і було вказано в заявах кожної з зареєстрованої до участі організації, розпочались установчі збори нового складу громадської ради при КМДА. Причому порядок створення ГР чітко передбачає, що участь в установчих зборах беруть лише ті організації, що вчасно (до 18 січня) подали повний пакет документів, а кворум визначається явкою. Скільки зібралось - стільки і хочуть працювати. Зауважу, що зібралось не просто 25 людей, а 25 представників живих, дієвих київських громадських організацій, більшість із яких мають структури у кожному районі Києва (а не "паперових").
Розпочавши засідання в актовій залі, вирішили переміститись у фойє - у залі було холодно навіть у верхньому одязі (за що "дякуємо" КМДА). Обрали головуючого, секретаря, мандатно-лічильну комісію, перевірили делегатів з роздрукованим із сайту списком організацій-заявників. Вели постійну відео- та фотофіксацію зборів. Вирішили: утворити громадську раду при КМДА у складі 25 організацій та залишити її відкритою для долучення всіх охочих київських організацій (раніше практикувалось так: "Створили - і все! Більше нікого не брати!"). Другим протоколом обрали голову громадської ради при КМДА (за особливу активність такої честі удостоїли саме Володимира Свєнтицького), голову секретаріату та 23 заступники (тобто всі присутні увійшли в керівний склад, щоб розподілити кожному активісту окремий напрямок роботи і долучати нові організації вже у конкретні сектори роботи). Вирішили також звернутись до всіх організацій, що подали заявки на участь, із пропозицією, аби ті безперешкодно долучались до роботи ради. Отака нечувана демократія, що межує з народовладдям!
Не зволікаючи, того ж 28 січня 2013 року я з новообраним головою громадської ради при КМДА В. Свєнтицьким відвідав ту саму КМДА. Того самого Попова. Зайшли ми до нього в кабінет і особисто "у білі рученьки" передали повний пакет абсолютно юридично грамотно оформлених документів про обрання нового складу та керівних органів. Додали супровідний лист, де "розжували" деталі та попросили поставити на офіційний сайт КМДА, як того вимагає процедура. Попов був трохи шокований, але не заперечив і висловив бажання співпрацювати. Ми не забули спуститись у канцелярію (каб №112) і після довгої дискусії з клерками зареєстрували такий саме повний пакет документів із супровідним листом. Якщо ви ще не забули - це був вступний текст, що йде у далину як у "Зоряних Війнах". Темрява розсіюється - і починається екшн…
29 січня 2013 року. 8:00. Дзвінок від учорашніх знайомих з нового складу ГР: "На Головпоштамті (режимний об'єкт, Хрещатик 22) на сьомому поверсі зібралося дві сотні послідовників Сандея Аделаджі і готуються провести установчі збори нового складу ГР при КМДА!" О 9:00 виходжу з метро на Майдані Незалежності, проходжу крізь турнікет з охоронцем - лише завдяки посвідченню народного депутата (бо "режимний об'єкт"!), піднімаюсь на сьомий поверх. Підходжу до дверей актової зали і… На дверях прилаштувався канцелярського вигляду суб'єкт і заявляє: "Сюда толька па спіску!". Я йому спокійнесенько пояснюю норми закону про статус нардепа, а воно: "Ахрана! Ні пускать етава!" Хапає воно мене за ліву руку (в якій в мене депутатське посвідчення) і давай викручувати. Йому на допомогу троє "людей у чорному" - найнята охорона "Укрпошти". Та як візьмуться вчотирьох мене з дверей виштовхувати!.. Жорстко, скажу я вам. І не зупиняє те, що у мене в лівій руці - розкрите посвідчення народного депутата, а в правій - інвалідний ціпок (бо вже п'ять років, як через складну травму обох ніг маю другу групу і суттєві обмеження руху). Добрі люди покликали міліціянтів. Добрі міліціянти викликали слідчо-оперативну групу. Добрі слідчі почали складати протоколи. Головне - вхід у залу розблокували і туди стали заходити справжні журналісти, а не тільки ті, що з 8-ї ранку сиділи просто по краю сцени, звісивши дебелі ноги, ті самі "журналісти Пилипишина" з округа №223 (хто не у курсі - ґуґліть!).
Надаю я слідчому пояснення. Чую - в залі кричить про допомогу жінка. Вибачаюсь перед дуже ерудованим молодим слідчим - і до зали. А там біля самісінької сцени ці дебелі "журналісти" крутять руки тендітній жінці. Я їм ще здалеку пояснюю - "припиніть, мовляв, безлад", але де там! Я знов за посвідчення й до них, а тих ідіотів це тільки підігріває - душ 15 на мене навалилось, вирвали з рук посвідчення, хто мені ноги "заплітає", хто руки виламує, а одне одоробло з дуже впізнаваною фізією тишком під дих б'є. Добре хоч дівчину у спокої залишили та дали змогу її непритомну до викликаної швидкої іншим людям донести. Троє міліціянтів мене насилу відбили у тих "майстрів пєра", що продовжували гамселити і самих правоохоронців, та у кімнаті за сценою разом зі мною забарикадувались.
І хто б знав, що все тільки починалось! Далі просто хроніка:
Мені на підмогу оперативно, відклавши всі справи, приїхав Андрій Іллєнко. Цей по-справжньому мужній молодий чоловік одразу опинився на вістрі подій. Законно вимагаючи надати слово для депутатського звернення, Іллєнко підійшов до сцени і був миттєво атакований неадекватними особами з секти Аделаджі. Нас, двох народних депутатів і чинного легітимного голову ГР Володимира Свєнтицького, притисли до вікна, жорстоко побили і…
Замість того, щоб остаточно розірвати нас на шматки за спробу виконати свої законні (!) обов'язки, пришелепуваті суб'єкти зі скляними очима почали ритмічно плескати в долоні і пританцьовувати. Вони були в екстазі!!! Я, кримчанин-черкащанин-тернополянин, у ту мить багато чого зрозумів у тонкощах київської політики:
- зрозумів, чому у перших рядах радісно плескає в долоні жінка африканського походження;
- зрозумів, що мали на увазі мої ранкові співрозмовники, коли розповідали про "двісті послідовників Сандея Аделаджі";
- зрозумів, чому на руках "громадських діячів", що мене гамселили і видирали депутатське посвідчення, були наколоті "хрестики" та "павучки";
- зрозумів природу дивного "примноження" за ніч заявок на участь у зборах;
- зрозумів, чому Попов дивився учора на мене дивними очима - втомленими, червоними і затуманеними (востаннє я бачив такий погляд 2004 року, коли єдиний раз у житті спілкувався з маловідомим нардепом Черновецьким Л.М.);
- зрозумів, що мав на увазі мій новий знайомий, громадський активіст-"регіонал" (!!!) який тут, у коридорі, розповідав, що "хлопчики, які заправляють на сцені, просилися до нього в партійний осередок, а він їх не взяв, бо вони люди того злочинця, що відбирає квартири, гроші і доводить до самогубства простих киян, і тоді вони все ж таки вступили у Партію регіонів через вище керівництво"…
Я зрозумів, що Києвом править секта! Секта Сандея Леонідовича Черно-Попова!
Я багато чого зрозумів у ту мить, і тому мені вже зовсім по-іншому сприймалось подальше: і спроба підпалу штор на вікні поруч із нами, яку довелось гасити вогнегасником, і вибиті шибки, і потрощені меблі, і погроза підірвати нас (довелось викликати саперів), і вирваний з моїх рук інвалідний ціпок, який так і не повернули, і численні удари в обличчя мені і моїм колегам-депутатам, які приїхали визволяти нас, і жорстоке побиття жінок, і розірвані та чимось порізані костюми (мій та моїх колег), і побиття до непритомності Володимира Свєнтицького, і скляні очі нападників, і злочинні дії полковника міліції, який керував спецпідрозділом міліції та одночасно - "журналістами Пилипишина", спрямовуючи і тих і тих виключно на народних депутатів-свободівців та наших помічників…
Вони всі просто - секта. Секта, яка фанатично служить Новому Пастирю - Сандею Леонідовичу Черно-Попову…
Едуард Леонов
Едуард Леонов
Почну свою оповідку з нібито нудних фактів, які поступово перетворюються на такий бойовик, що нудними їх уже не назвеш. Це як той текст у "Зоряних Війнах", що рухається вперед і пояснює, в чому суть батальної сцени…
Два роки тому, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України (№996) при Київській міській державній адміністрації (як і при інших органах виконавчої влади) було створено громадську раду. Громадська рада - це така "тусовка" небайдужих громадських активістів (по одному від кожної зацікавленої громадської організації), які мають право контролювати діяльність чиновників.
Громадська рада обирається на два роки, і за цей час тріумфально… жодного разу не зібралась (та ГР, що при КМДА). Не зібралась за простої причини - туди позаписувалась купа "паперових" громадських організацій, та ще й обране керівництво вирішило просто підлабузничати перед чиновниками і не дошкуляти якимись контрольними заходами. Громадську раду при КМДА просто не скликали, а якщо громадськість "самоскликалась", то набрати кворум було неможливо - "паперових" членів знайти було нереально. Тому по справжньому дієві громадські організації навіть утворили альтернативну громадську раду при КМДА - "Київське Віче". І працювали. Але КМДА більше влаштовували "паперові" члени.
Минуло два роки. Настав час обирати новий склад офіційної ГР при КМДА. Стара ГР створює ініціативну групу з підготовки установчих зборів нового складу громадської ради. Все законно і чітко. Оголошується кінцевий термін подачі заявок на участь в установчих зборах - 18 січня 2013 року. Пакет документів складається з відомостей про громадську організацію-заявника, копій статутних документів, відомостей про представника організації, що буде членом ГР, та заяви про участь в установчих зборах, які відбудуться 28 січня 2013 року в приміщенні АТ "Київпроект" за адресою: вул. Б.Хмельницького, 16-22 о 12-й годині (реєстрація з 11:00). Без будь-якого з перелічених документів заявка не розглядається.
В останній день подачі заявок на третьому поверсі адмінбудівлі (Хрещатик, 44) очікувано вишикувалась черга аж до першого поверху. Ініціативна група теж цілком очікувано виявилася не дуже "ініціативною", тому мій київський помічник-консультант Володимир Свєнтицький (який очолює Інститут перехідних суспільств і теж вирішив подати заявку) викликав мене - як народного депутата і "пробивну силу". Моєї появи і фрази "зателефоную Попову…" тоді вистачило, щоби зарядити "ентузіазмом" молодих підлабузників. Справа прийому заявок зрушила. Зрушила настільки, що на вечір останнього дня подачі було зареєстровано близько 250 громадських організацій. Але справжнє "диво" сталося вранці наступного дня: виявилось, що заявок не 250, а 546! Правда дві з них подано неправильно, тож до участі в установчих зборах допущено лише "мізерні" 544.
Вже тоді мене почали мучити сумніви. Але подальші події розкрили езотеричну природу "дива примноження" заявників.
Позаяк уже взявся допомагати помічникові, то 28 січня 2013 року об 11:00 вийшов з метро "Театральна" та зайшов у "Київпроект". Охоронцю на турнікеті сказав: "На громадську раду". Той без будь-якого посвідчення пропустив і підказав: "На другий поверх, в актову залу". В актовій залі вже мерзли душ 15 громадських активістів, тому я зручно розмістився в коридорі коло батареї на дивані. Хвилин за 30 підійшли ще з десяток делегатів, самоорганізувались і почали реєстрацію, бо ініціативна група очікувано проявила безініціативність.
Рівно о 12:00 в актовій залі "Київпроекту", як і було вказано в заявах кожної з зареєстрованої до участі організації, розпочались установчі збори нового складу громадської ради при КМДА. Причому порядок створення ГР чітко передбачає, що участь в установчих зборах беруть лише ті організації, що вчасно (до 18 січня) подали повний пакет документів, а кворум визначається явкою. Скільки зібралось - стільки і хочуть працювати. Зауважу, що зібралось не просто 25 людей, а 25 представників живих, дієвих київських громадських організацій, більшість із яких мають структури у кожному районі Києва (а не "паперових").
Розпочавши засідання в актовій залі, вирішили переміститись у фойє - у залі було холодно навіть у верхньому одязі (за що "дякуємо" КМДА). Обрали головуючого, секретаря, мандатно-лічильну комісію, перевірили делегатів з роздрукованим із сайту списком організацій-заявників. Вели постійну відео- та фотофіксацію зборів. Вирішили: утворити громадську раду при КМДА у складі 25 організацій та залишити її відкритою для долучення всіх охочих київських організацій (раніше практикувалось так: "Створили - і все! Більше нікого не брати!"). Другим протоколом обрали голову громадської ради при КМДА (за особливу активність такої честі удостоїли саме Володимира Свєнтицького), голову секретаріату та 23 заступники (тобто всі присутні увійшли в керівний склад, щоб розподілити кожному активісту окремий напрямок роботи і долучати нові організації вже у конкретні сектори роботи). Вирішили також звернутись до всіх організацій, що подали заявки на участь, із пропозицією, аби ті безперешкодно долучались до роботи ради. Отака нечувана демократія, що межує з народовладдям!
Не зволікаючи, того ж 28 січня 2013 року я з новообраним головою громадської ради при КМДА В. Свєнтицьким відвідав ту саму КМДА. Того самого Попова. Зайшли ми до нього в кабінет і особисто "у білі рученьки" передали повний пакет абсолютно юридично грамотно оформлених документів про обрання нового складу та керівних органів. Додали супровідний лист, де "розжували" деталі та попросили поставити на офіційний сайт КМДА, як того вимагає процедура. Попов був трохи шокований, але не заперечив і висловив бажання співпрацювати. Ми не забули спуститись у канцелярію (каб №112) і після довгої дискусії з клерками зареєстрували такий саме повний пакет документів із супровідним листом. Якщо ви ще не забули - це був вступний текст, що йде у далину як у "Зоряних Війнах". Темрява розсіюється - і починається екшн…
29 січня 2013 року. 8:00. Дзвінок від учорашніх знайомих з нового складу ГР: "На Головпоштамті (режимний об'єкт, Хрещатик 22) на сьомому поверсі зібралося дві сотні послідовників Сандея Аделаджі і готуються провести установчі збори нового складу ГР при КМДА!" О 9:00 виходжу з метро на Майдані Незалежності, проходжу крізь турнікет з охоронцем - лише завдяки посвідченню народного депутата (бо "режимний об'єкт"!), піднімаюсь на сьомий поверх. Підходжу до дверей актової зали і… На дверях прилаштувався канцелярського вигляду суб'єкт і заявляє: "Сюда толька па спіску!". Я йому спокійнесенько пояснюю норми закону про статус нардепа, а воно: "Ахрана! Ні пускать етава!" Хапає воно мене за ліву руку (в якій в мене депутатське посвідчення) і давай викручувати. Йому на допомогу троє "людей у чорному" - найнята охорона "Укрпошти". Та як візьмуться вчотирьох мене з дверей виштовхувати!.. Жорстко, скажу я вам. І не зупиняє те, що у мене в лівій руці - розкрите посвідчення народного депутата, а в правій - інвалідний ціпок (бо вже п'ять років, як через складну травму обох ніг маю другу групу і суттєві обмеження руху). Добрі люди покликали міліціянтів. Добрі міліціянти викликали слідчо-оперативну групу. Добрі слідчі почали складати протоколи. Головне - вхід у залу розблокували і туди стали заходити справжні журналісти, а не тільки ті, що з 8-ї ранку сиділи просто по краю сцени, звісивши дебелі ноги, ті самі "журналісти Пилипишина" з округа №223 (хто не у курсі - ґуґліть!).
Надаю я слідчому пояснення. Чую - в залі кричить про допомогу жінка. Вибачаюсь перед дуже ерудованим молодим слідчим - і до зали. А там біля самісінької сцени ці дебелі "журналісти" крутять руки тендітній жінці. Я їм ще здалеку пояснюю - "припиніть, мовляв, безлад", але де там! Я знов за посвідчення й до них, а тих ідіотів це тільки підігріває - душ 15 на мене навалилось, вирвали з рук посвідчення, хто мені ноги "заплітає", хто руки виламує, а одне одоробло з дуже впізнаваною фізією тишком під дих б'є. Добре хоч дівчину у спокої залишили та дали змогу її непритомну до викликаної швидкої іншим людям донести. Троє міліціянтів мене насилу відбили у тих "майстрів пєра", що продовжували гамселити і самих правоохоронців, та у кімнаті за сценою разом зі мною забарикадувались.
І хто б знав, що все тільки починалось! Далі просто хроніка:
Мені на підмогу оперативно, відклавши всі справи, приїхав Андрій Іллєнко. Цей по-справжньому мужній молодий чоловік одразу опинився на вістрі подій. Законно вимагаючи надати слово для депутатського звернення, Іллєнко підійшов до сцени і був миттєво атакований неадекватними особами з секти Аделаджі. Нас, двох народних депутатів і чинного легітимного голову ГР Володимира Свєнтицького, притисли до вікна, жорстоко побили і…
Замість того, щоб остаточно розірвати нас на шматки за спробу виконати свої законні (!) обов'язки, пришелепуваті суб'єкти зі скляними очима почали ритмічно плескати в долоні і пританцьовувати. Вони були в екстазі!!! Я, кримчанин-черкащанин-тернополянин, у ту мить багато чого зрозумів у тонкощах київської політики:
- зрозумів, чому у перших рядах радісно плескає в долоні жінка африканського походження;
- зрозумів, що мали на увазі мої ранкові співрозмовники, коли розповідали про "двісті послідовників Сандея Аделаджі";
- зрозумів, чому на руках "громадських діячів", що мене гамселили і видирали депутатське посвідчення, були наколоті "хрестики" та "павучки";
- зрозумів природу дивного "примноження" за ніч заявок на участь у зборах;
- зрозумів, чому Попов дивився учора на мене дивними очима - втомленими, червоними і затуманеними (востаннє я бачив такий погляд 2004 року, коли єдиний раз у житті спілкувався з маловідомим нардепом Черновецьким Л.М.);
- зрозумів, що мав на увазі мій новий знайомий, громадський активіст-"регіонал" (!!!) який тут, у коридорі, розповідав, що "хлопчики, які заправляють на сцені, просилися до нього в партійний осередок, а він їх не взяв, бо вони люди того злочинця, що відбирає квартири, гроші і доводить до самогубства простих киян, і тоді вони все ж таки вступили у Партію регіонів через вище керівництво"…
Я зрозумів, що Києвом править секта! Секта Сандея Леонідовича Черно-Попова!
Я багато чого зрозумів у ту мить, і тому мені вже зовсім по-іншому сприймалось подальше: і спроба підпалу штор на вікні поруч із нами, яку довелось гасити вогнегасником, і вибиті шибки, і потрощені меблі, і погроза підірвати нас (довелось викликати саперів), і вирваний з моїх рук інвалідний ціпок, який так і не повернули, і численні удари в обличчя мені і моїм колегам-депутатам, які приїхали визволяти нас, і жорстоке побиття жінок, і розірвані та чимось порізані костюми (мій та моїх колег), і побиття до непритомності Володимира Свєнтицького, і скляні очі нападників, і злочинні дії полковника міліції, який керував спецпідрозділом міліції та одночасно - "журналістами Пилипишина", спрямовуючи і тих і тих виключно на народних депутатів-свободівців та наших помічників…
Вони всі просто - секта. Секта, яка фанатично служить Новому Пастирю - Сандею Леонідовичу Черно-Попову…
Едуард Леонов