Геть усі патріархати, фемінізм у кожну хату! - Iнфопорн
Геть усі патріархати, фемінізм у кожну хату! - Iнфопорн
Замість того, щоб прокинутися зранку 8 березня у квітах та зі святковим похміллям, феміністичні організації разом зі спільнотою ЛГБТ та ліваками вирішили перешкодити церковно-державній змові в Україні.
Початок феміністичного маршу “Церкві й державі час жити нарізно” був запланований на Михайлівській площі на 14.00. Звідти войовничі атеїсти планували вирушити до Маріїнського парку - до пам'ятника “одній із перших феміністок України” Лесі Українці.
Наблизившись до місця збору, автор цих рядків побачив великий натовп народу (десь 300-350 осіб), які стояли із мітлами, транспарантами і вигукували “Зупинимо ґендер в Україні!” У юрбі космонавтів, рядових ментів і просто противників фемінізму ледь не згубилися організатори та учасники феміністичного заходу. Апологетів боротьби із клерикалізмом виявилось не так багато - щонайбільше 100 осіб.
Невдоволені групи намагалися перекричати одна одну. Серед них були й такі, що виступали за традиційну сім'ю, закликали зупинити в Україні гомопропаганду. Хоча колона стояла під різними прапорами, неважко було встановити, що це - представники горезвісної церкви “Посольство Боже” апостола Сандея Аделаджі. Пізніше до цієї спільноти приєдналась невелика групка молоді (6-8 осіб) в козацьких одностроях, але вони не вдавалися до жодної активності. Ультраправих, участь яких була заздалегідь проанонсована, не було - хоч вони й обіцяли, що прийдуть відстоювати традиційні українські цінності, але, схоже, передумали.
Феміністи зібралися, щоб протистояти п'ятьом законопроектам, які спрямовані проти жінок: введення податку на бездітність; про заборону штучного запліднення для жінок після 49 років і дозвіл на штучне запліднення тільки для подружжя; законопроект про заборону пропаганди гомосексуалізму і законопроект про захист моралі, що загрожує введенням цензури в інтернеті. Мабуть, адреналін добряче підбадьорив феміно-антиклерікалів, бо вони не забували кричати також “геть капіталізм”, “геть фашизм” і ще багато чого “геть”.
Перед тим, як вирушити до пам'ятника “ідолу українського фемінізму”, організатори акції виступили перед присутніми. Зазначили, що їм потрібна феміністична революція, що необхідно виступати проти “злочинного союзу церкви і держави”. Не забули нагадати, що церква виступає проти контрацепції. Закінчили нетривалу промову гаслами: “Дайош секспросвіту і доступну контрацепцію!”, “Руки геть від наших тіл!”, “Моє тіло - моє діло!”
Все це дійство й далі виглядало б безнадійно нудним, якби не спроби опонентів феміністичного руху наблизитися до нечисленних борців із церквою. Спочатку “сандеївці” захотіли вчинити “хресний хід” навколо групи феміністів. Але їх зупинила міліція, до якої негайно приєднався “Беркут”. Наступного разу (перед самим вирушенням колони феміноантиклерікалів до Маріїнського парку) хтось з табору борців за мораль закликав підійти ближче до “грішників” - триста людей в одну мить покрокували до своїх ідеологічних ворогів. Тут знову нагадали про своє існування міліціонери з космонавтами.
Борці за права жінок попрямували від Михайлівської площі через Трьохсвятительску вулицю, Європейську площу до пам'ятника Лесі Українці. Своїми гаслами “Не продавайся за цветы - завтра встанешь у плиты” вони викликали подив у нечисленних перехожих, які йшли з цими самими квітами. Порушники святкового спокою захотіли зупинитися на сходах Українського дому і сфотографуватися на згадку, але це не сподобалося “обслуговуючому персоналу” - міліціонерам. Тоді провідники колони швиденько спрямували учасників до підземного пішохідного переходу, щоб дістатися до кінцевої точки восьмоберезневої подорожі.
Біля пам'ятника по черзі виступали представники громадських організацій і рухів, які або виступили співорганізаторами заходу, або підтримали його. Феміністи згадали ще один пункт, проти якого вони виступають. Жертвою їхнього праведного гніву стали уроки християнської етики в школах: “Настав час скасовувати уроки християнської етики… Уроки про сексуальне життя, права учнів - ефективніші за застарілі догмати…”. Бойовий дух присутніх підкріплювався гаслами “менше кухні - більше книг”.
Головним фетишем цього дня мала стати фіолетова хустка - символ фемінізму, - яку повісили на шию видатній українській поетесі. За словами організаторів, це мало символізувати безсмертя справи Лесі Українки.
Оскільки продовження мітингу не обіцяло нічого веселого і цікавого, я взяв в учасників агітаційну листівку і вирушив до найближчого кафе з інтернетом писати цей звіт. Група натхненних феміністів-антиклерікалів й далі у безлюдному парку насолоджувалася власними переконаннями, намагаючись голосніше вигукувати гасла під порожніми стіни Верховної Ради.
Борці за права жінок попрямували від Михайлівської площі через Трьохсвятительску вулицю, Європейську площу до пам'ятника Лесі Українці. Своїми гаслами “Не продавайся за цветы - завтра встанешь у плиты” вони викликали подив у нечисленних перехожих, які йшли з цими самими квітами. Порушники святкового спокою захотіли зупинитися на сходах Українського дому і сфотографуватися на згадку, але це не сподобалося “обслуговуючому персоналу” - міліціонерам. Тоді провідники колони швиденько спрямували учасників до підземного пішохідного переходу, щоб дістатися до кінцевої точки восьмоберезневої подорожі.
Біля пам'ятника по черзі виступали представники громадських організацій і рухів, які або виступили співорганізаторами заходу, або підтримали його. Феміністи згадали ще один пункт, проти якого вони виступають. Жертвою їхнього праведного гніву стали уроки християнської етики в школах: “Настав час скасовувати уроки християнської етики… Уроки про сексуальне життя, права учнів - ефективніші за застарілі догмати…”. Бойовий дух присутніх підкріплювався гаслами “менше кухні - більше книг”.
Головним фетишем цього дня мала стати фіолетова хустка - символ фемінізму, - яку повісили на шию видатній українській поетесі. За словами організаторів, це мало символізувати безсмертя справи Лесі Українки.
Оскільки продовження мітингу не обіцяло нічого веселого і цікавого, я взяв в учасників агітаційну листівку і вирушив до найближчого кафе з інтернетом писати цей звіт. Група натхненних феміністів-антиклерікалів й далі у безлюдному парку насолоджувалася власними переконаннями, намагаючись голосніше вигукувати гасла під порожніми стіни Верховної Ради.
Замість того, щоб прокинутися зранку 8 березня у квітах та зі святковим похміллям, феміністичні організації разом зі спільнотою ЛГБТ та ліваками вирішили перешкодити церковно-державній змові в Україні.
Початок феміністичного маршу “Церкві й державі час жити нарізно” був запланований на Михайлівській площі на 14.00. Звідти войовничі атеїсти планували вирушити до Маріїнського парку - до пам'ятника “одній із перших феміністок України” Лесі Українці.
Наблизившись до місця збору, автор цих рядків побачив великий натовп народу (десь 300-350 осіб), які стояли із мітлами, транспарантами і вигукували “Зупинимо ґендер в Україні!” У юрбі космонавтів, рядових ментів і просто противників фемінізму ледь не згубилися організатори та учасники феміністичного заходу. Апологетів боротьби із клерикалізмом виявилось не так багато - щонайбільше 100 осіб.
Невдоволені групи намагалися перекричати одна одну. Серед них були й такі, що виступали за традиційну сім'ю, закликали зупинити в Україні гомопропаганду. Хоча колона стояла під різними прапорами, неважко було встановити, що це - представники горезвісної церкви “Посольство Боже” апостола Сандея Аделаджі. Пізніше до цієї спільноти приєдналась невелика групка молоді (6-8 осіб) в козацьких одностроях, але вони не вдавалися до жодної активності. Ультраправих, участь яких була заздалегідь проанонсована, не було - хоч вони й обіцяли, що прийдуть відстоювати традиційні українські цінності, але, схоже, передумали.
Феміністи зібралися, щоб протистояти п'ятьом законопроектам, які спрямовані проти жінок: введення податку на бездітність; про заборону штучного запліднення для жінок після 49 років і дозвіл на штучне запліднення тільки для подружжя; законопроект про заборону пропаганди гомосексуалізму і законопроект про захист моралі, що загрожує введенням цензури в інтернеті. Мабуть, адреналін добряче підбадьорив феміно-антиклерікалів, бо вони не забували кричати також “геть капіталізм”, “геть фашизм” і ще багато чого “геть”.
Перед тим, як вирушити до пам'ятника “ідолу українського фемінізму”, організатори акції виступили перед присутніми. Зазначили, що їм потрібна феміністична революція, що необхідно виступати проти “злочинного союзу церкви і держави”. Не забули нагадати, що церква виступає проти контрацепції. Закінчили нетривалу промову гаслами: “Дайош секспросвіту і доступну контрацепцію!”, “Руки геть від наших тіл!”, “Моє тіло - моє діло!”
Все це дійство й далі виглядало б безнадійно нудним, якби не спроби опонентів феміністичного руху наблизитися до нечисленних борців із церквою. Спочатку “сандеївці” захотіли вчинити “хресний хід” навколо групи феміністів. Але їх зупинила міліція, до якої негайно приєднався “Беркут”. Наступного разу (перед самим вирушенням колони феміноантиклерікалів до Маріїнського парку) хтось з табору борців за мораль закликав підійти ближче до “грішників” - триста людей в одну мить покрокували до своїх ідеологічних ворогів. Тут знову нагадали про своє існування міліціонери з космонавтами.
Борці за права жінок попрямували від Михайлівської площі через Трьохсвятительску вулицю, Європейську площу до пам'ятника Лесі Українці. Своїми гаслами “Не продавайся за цветы - завтра встанешь у плиты” вони викликали подив у нечисленних перехожих, які йшли з цими самими квітами. Порушники святкового спокою захотіли зупинитися на сходах Українського дому і сфотографуватися на згадку, але це не сподобалося “обслуговуючому персоналу” - міліціонерам. Тоді провідники колони швиденько спрямували учасників до підземного пішохідного переходу, щоб дістатися до кінцевої точки восьмоберезневої подорожі.
Біля пам'ятника по черзі виступали представники громадських організацій і рухів, які або виступили співорганізаторами заходу, або підтримали його. Феміністи згадали ще один пункт, проти якого вони виступають. Жертвою їхнього праведного гніву стали уроки християнської етики в школах: “Настав час скасовувати уроки християнської етики… Уроки про сексуальне життя, права учнів - ефективніші за застарілі догмати…”. Бойовий дух присутніх підкріплювався гаслами “менше кухні - більше книг”.
Головним фетишем цього дня мала стати фіолетова хустка - символ фемінізму, - яку повісили на шию видатній українській поетесі. За словами організаторів, це мало символізувати безсмертя справи Лесі Українки.
Оскільки продовження мітингу не обіцяло нічого веселого і цікавого, я взяв в учасників агітаційну листівку і вирушив до найближчого кафе з інтернетом писати цей звіт. Група натхненних феміністів-антиклерікалів й далі у безлюдному парку насолоджувалася власними переконаннями, намагаючись голосніше вигукувати гасла під порожніми стіни Верховної Ради.
Click to view Борці за права жінок попрямували від Михайлівської площі через Трьохсвятительску вулицю, Європейську площу до пам'ятника Лесі Українці. Своїми гаслами “Не продавайся за цветы - завтра встанешь у плиты” вони викликали подив у нечисленних перехожих, які йшли з цими самими квітами. Порушники святкового спокою захотіли зупинитися на сходах Українського дому і сфотографуватися на згадку, але це не сподобалося “обслуговуючому персоналу” - міліціонерам. Тоді провідники колони швиденько спрямували учасників до підземного пішохідного переходу, щоб дістатися до кінцевої точки восьмоберезневої подорожі.
Біля пам'ятника по черзі виступали представники громадських організацій і рухів, які або виступили співорганізаторами заходу, або підтримали його. Феміністи згадали ще один пункт, проти якого вони виступають. Жертвою їхнього праведного гніву стали уроки християнської етики в школах: “Настав час скасовувати уроки християнської етики… Уроки про сексуальне життя, права учнів - ефективніші за застарілі догмати…”. Бойовий дух присутніх підкріплювався гаслами “менше кухні - більше книг”.
Головним фетишем цього дня мала стати фіолетова хустка - символ фемінізму, - яку повісили на шию видатній українській поетесі. За словами організаторів, це мало символізувати безсмертя справи Лесі Українки.
Оскільки продовження мітингу не обіцяло нічого веселого і цікавого, я взяв в учасників агітаційну листівку і вирушив до найближчого кафе з інтернетом писати цей звіт. Група натхненних феміністів-антиклерікалів й далі у безлюдному парку насолоджувалася власними переконаннями, намагаючись голосніше вигукувати гасла під порожніми стіни Верховної Ради.