(no subject)
На даний момент, на 1 січня 2010 року о третій ранку мабуть нічого не може бути краще, ніж сидіти тут на підвіконні в квартирі на другому поверсі будинку номер 5, що розташований на самісінькій площі Ринок і споглядати, як місцеві жителі та гості славетного міста Львова радіють вже третю годину поспіль тому, що наступив 2010 рік. Які все ж цікаві ці люди... і я в тому числі, щороку саме момент нового року стає якимось особливим. Мабуть, ще з дитинства, це одне із моїх найулюбленіших свят... Але не буду вдаватися у філософствування, бо мова не про це...
Львів. Сиджу на підвіконні і споглядаю, як люди катаються на ковзанці навпроти.. деякі закидують вулицю пітардами... на фоні грає нестаріючий Елвіс Преслі і затягую свою легендарну And I can't help falling in love with you... Повз проходять закохані парочки... Ось дівчина не змогла пройти спокійно повз ліхтар и почала кружитись навколо, а її хлопець закохано дивиться на неї, як вона, наче дитина, бавиться собі... милуюся...
Чудовий новий рік. Навіть і не можу здогадатись, що може чекати на мене в цьому році... Але, що вже знаю напевне, так це те, як нас зустрів Львів - цього разу зустрів львівськими архитекторами. Так, так!! Саме архитекторами!! Хто б міг подумати. Вчора я дізналась, шо то є "водити козу"... а сьогодні ми вже і англійський еквівалент підібрали - pub crossing. Це ж треба таке - вік живи, вік учись! Для нас все почалось із спокійної вечері в Кафе 1. Дивовижне місце. Один із найкраших глінтвейнів подається саме тут. Як виявилось, червоне вино Бордо було такоже дивовижне. Так само як і салат із грушею та пармською шинкою, томатами чері, начиненими фетою із спеціями, та кішем із лососем. Смакота!!! Не пройшло і години як до нас приєднався львівський мешканець із букетиками пролісків, замотаних в єлове гіллячко... "Ах!" - тільки і могла я вимовити... свічки, ялинки, прикраси... Казково!
Далі казка ставала більш схожою на казку для дорослих. Пішли ми в "Кабінет". Відразу ж голова пішла кругом від купи книжок, якими були заставлені полиці на всіх стінах. Випивши кавки, виявилось, що вечір лише но розпочинався... після довгих дебатів курс було взято на "Культ".
Туди нас спочатку було не пустили, посилаючись на якийсь там корпоратив. Але не так просто вже було від нас здихатись і просто у дивовижний спосіб вже через п ять хвилин у нас вже забирали верхній одяг і вели до окремого столика у кінці зали. Було голосно і весело. Всі танцювали та весело гомоніли. Взявши собі Мохітку, яка виявилась найгидотнішою, що я колись пила, весь вечір (або скоріше, всю частину вечора, яка була проведена в Культі) я тихенько пожовувала соломинку і знову ж таки споглядала за тим, що коїлося навколо... час від часу, я дозволяла собі мило усміхатись... адже і насправді непогано сиділи. "Культ" мав свою концепцію - стати "місцем достойних людей"... як було пояснено пізніше, поверхом вище знаходилось інше місце, яке навпаки було для "недостойних"... туди ми не потрапили, чому я в принципі дуже була рада. Отже, в Культі на стінах вивішені портрети всіляких відомих українців... туди і Вакарчука почіпили, і Віктюка, і багатьох інших... в одному з коридорів я знайшла вмонтований у підлогу годинник із львівським часом, який на диво відрізняється від київського на 24 хвилини... І що особливо цікаво!!! Сьогодні помітила, що мій годинник почав відставати майже на ті самі 24 хвилини... Трохи не пропустила хвилину, коли наступив новий рік... ото б була халепа! І, продовжуючи екскурсію, в чоловічому туалеті вся стіна була усіяна краниками... ну такими, з рукомийника, смішні. Коли сало з солоними огірками закінчилось, треба було вирушати далі... і йти до наступної кнайпи (генделик по-нашому).
Лише но ми подумали, що далі - це вже додому... та дуже скоро зрозуміли, що помилялись, коли нас повели до якогось клубу "Рафінад"... Адже коли водити козу, так вже водити по-справжньому. В "Рафінаді" таки йшов якийсь корпоратив і нас туди не пустили, хоча з вулиці всередині все виглядало дуже пристойно... все блищало і світилось, а ви ж самі розумієте, що для дівчини як для сороки, як яскравіше блищить, то краще.... принаймні для мене. :-)
Але це нікого не засмутило і курс було швиденько змінено, вже здавалось ми йшли в бік дому... та ні, різко звернувши ліворуч, ми зайшли в якийсь темний під їзд... двері відчинив дядько і суворо запитав: "гасло знаете?" Добре, що я плелася позаду... інакше я б точно злякалась і побігла геть... але ж наші "козоводи" зналися на ділі і з гідністю відопвіли: "Слава Україні!" Ото такої... нас всіх і пропустили, вигукнувши у відповідь: "Героям слава!". Добре, що ще не питалися, чи є серед нас москалі... бо, як правило, так і питають, а потім дають медовуху пити для хоробрості. Місце те називалось "Криївка". Все там зроблено як за часів Бандери та УПА. Ну, що сказати... відчуття таке, цікаве... сидиш як під землею... п єш із металевих кухлів узвар та заїдаєш довжилезною домашньою ковбасою... коли її замовляли, то прозвучало: "Дайте метр". Добре, що вчасно схаменулись, і нам все ж таки принесли пів-метра тієї ковбаси... бо їли б ми її довго... жирнюча, страшне!! А час, доречі, вже був пізній.
Отже говорити можна ще довго і розказувати про найдорожчу кав ярню "для вибраних", де феліжанка кавки може коштувати близько 400гривень і лише обрані із дисконтною карткою 85-90% можуть посидіти по нормальних цінах, а заходячи до ресторану, ви потрапляєте до найтиповішої кухні радянських часів і якщо не знаєте, що можна пройти далі, можете розчаровано піти геть, вирішивши, що помилились входом; про жидівську кнайпу (не я придумала, так у них написано) "Під золотою ружею", де в меню немає цін, а коли треба платити, то починаеш торгуватися із офіціантом і платиш стільки, на скільки домовишся; про кав ярну "Вірменка", де подають найкрашу каву у Львові, готуючи її в джезвах; про театральу кав ярню біля театру Леся Курбаса із чудовим домашнім курячим бульйоном та кортопляним пляцком; про кав ярню "На Бамбетлі" із дивовижним переліком кав, чаїв, гарячого шоколаду та інших напоїв та солодощів, зокрема про каву із перцем та мускатним горіхом... можна говорити і говорити, але краще їхати до Львова і самим "поводити козу" та на свої очі побачити, як то воно тут робиться.
То бажаю вам всім чудових свят, а сама ще посиджу тут на підвіконні квартири на другому поверсі в чудовому будиночку під номером 5 на площі Ринок, споглядаючи за місцевими та гостями, що не припиняють святкувати Новий 2010 рік...
Львів. Сиджу на підвіконні і споглядаю, як люди катаються на ковзанці навпроти.. деякі закидують вулицю пітардами... на фоні грає нестаріючий Елвіс Преслі і затягую свою легендарну And I can't help falling in love with you... Повз проходять закохані парочки... Ось дівчина не змогла пройти спокійно повз ліхтар и почала кружитись навколо, а її хлопець закохано дивиться на неї, як вона, наче дитина, бавиться собі... милуюся...
Чудовий новий рік. Навіть і не можу здогадатись, що може чекати на мене в цьому році... Але, що вже знаю напевне, так це те, як нас зустрів Львів - цього разу зустрів львівськими архитекторами. Так, так!! Саме архитекторами!! Хто б міг подумати. Вчора я дізналась, шо то є "водити козу"... а сьогодні ми вже і англійський еквівалент підібрали - pub crossing. Це ж треба таке - вік живи, вік учись! Для нас все почалось із спокійної вечері в Кафе 1. Дивовижне місце. Один із найкраших глінтвейнів подається саме тут. Як виявилось, червоне вино Бордо було такоже дивовижне. Так само як і салат із грушею та пармською шинкою, томатами чері, начиненими фетою із спеціями, та кішем із лососем. Смакота!!! Не пройшло і години як до нас приєднався львівський мешканець із букетиками пролісків, замотаних в єлове гіллячко... "Ах!" - тільки і могла я вимовити... свічки, ялинки, прикраси... Казково!
Далі казка ставала більш схожою на казку для дорослих. Пішли ми в "Кабінет". Відразу ж голова пішла кругом від купи книжок, якими були заставлені полиці на всіх стінах. Випивши кавки, виявилось, що вечір лише но розпочинався... після довгих дебатів курс було взято на "Культ".
Туди нас спочатку було не пустили, посилаючись на якийсь там корпоратив. Але не так просто вже було від нас здихатись і просто у дивовижний спосіб вже через п ять хвилин у нас вже забирали верхній одяг і вели до окремого столика у кінці зали. Було голосно і весело. Всі танцювали та весело гомоніли. Взявши собі Мохітку, яка виявилась найгидотнішою, що я колись пила, весь вечір (або скоріше, всю частину вечора, яка була проведена в Культі) я тихенько пожовувала соломинку і знову ж таки споглядала за тим, що коїлося навколо... час від часу, я дозволяла собі мило усміхатись... адже і насправді непогано сиділи. "Культ" мав свою концепцію - стати "місцем достойних людей"... як було пояснено пізніше, поверхом вище знаходилось інше місце, яке навпаки було для "недостойних"... туди ми не потрапили, чому я в принципі дуже була рада. Отже, в Культі на стінах вивішені портрети всіляких відомих українців... туди і Вакарчука почіпили, і Віктюка, і багатьох інших... в одному з коридорів я знайшла вмонтований у підлогу годинник із львівським часом, який на диво відрізняється від київського на 24 хвилини... І що особливо цікаво!!! Сьогодні помітила, що мій годинник почав відставати майже на ті самі 24 хвилини... Трохи не пропустила хвилину, коли наступив новий рік... ото б була халепа! І, продовжуючи екскурсію, в чоловічому туалеті вся стіна була усіяна краниками... ну такими, з рукомийника, смішні. Коли сало з солоними огірками закінчилось, треба було вирушати далі... і йти до наступної кнайпи (генделик по-нашому).
Лише но ми подумали, що далі - це вже додому... та дуже скоро зрозуміли, що помилялись, коли нас повели до якогось клубу "Рафінад"... Адже коли водити козу, так вже водити по-справжньому. В "Рафінаді" таки йшов якийсь корпоратив і нас туди не пустили, хоча з вулиці всередині все виглядало дуже пристойно... все блищало і світилось, а ви ж самі розумієте, що для дівчини як для сороки, як яскравіше блищить, то краще.... принаймні для мене. :-)
Але це нікого не засмутило і курс було швиденько змінено, вже здавалось ми йшли в бік дому... та ні, різко звернувши ліворуч, ми зайшли в якийсь темний під їзд... двері відчинив дядько і суворо запитав: "гасло знаете?" Добре, що я плелася позаду... інакше я б точно злякалась і побігла геть... але ж наші "козоводи" зналися на ділі і з гідністю відопвіли: "Слава Україні!" Ото такої... нас всіх і пропустили, вигукнувши у відповідь: "Героям слава!". Добре, що ще не питалися, чи є серед нас москалі... бо, як правило, так і питають, а потім дають медовуху пити для хоробрості. Місце те називалось "Криївка". Все там зроблено як за часів Бандери та УПА. Ну, що сказати... відчуття таке, цікаве... сидиш як під землею... п єш із металевих кухлів узвар та заїдаєш довжилезною домашньою ковбасою... коли її замовляли, то прозвучало: "Дайте метр". Добре, що вчасно схаменулись, і нам все ж таки принесли пів-метра тієї ковбаси... бо їли б ми її довго... жирнюча, страшне!! А час, доречі, вже був пізній.
Отже говорити можна ще довго і розказувати про найдорожчу кав ярню "для вибраних", де феліжанка кавки може коштувати близько 400гривень і лише обрані із дисконтною карткою 85-90% можуть посидіти по нормальних цінах, а заходячи до ресторану, ви потрапляєте до найтиповішої кухні радянських часів і якщо не знаєте, що можна пройти далі, можете розчаровано піти геть, вирішивши, що помилились входом; про жидівську кнайпу (не я придумала, так у них написано) "Під золотою ружею", де в меню немає цін, а коли треба платити, то починаеш торгуватися із офіціантом і платиш стільки, на скільки домовишся; про кав ярну "Вірменка", де подають найкрашу каву у Львові, готуючи її в джезвах; про театральу кав ярню біля театру Леся Курбаса із чудовим домашнім курячим бульйоном та кортопляним пляцком; про кав ярню "На Бамбетлі" із дивовижним переліком кав, чаїв, гарячого шоколаду та інших напоїв та солодощів, зокрема про каву із перцем та мускатним горіхом... можна говорити і говорити, але краще їхати до Львова і самим "поводити козу" та на свої очі побачити, як то воно тут робиться.
То бажаю вам всім чудових свят, а сама ще посиджу тут на підвіконні квартири на другому поверсі в чудовому будиночку під номером 5 на площі Ринок, споглядаючи за місцевими та гостями, що не припиняють святкувати Новий 2010 рік...