(no subject)
Треба вчитись, а не хочеться... тому в навушниках грає саундтрек до Амелі, а я пишу цей пост))))
Спершу хочу сказати, що в моєму житті не все так погано, як я писала в останньому пості))) Тобто стадіон таки був і для мене))) Тільки від кількості прийнятих мною медикаментів нормальна людина вже б давно на той світ пішла... на щастя до нормальних я не відношусь)))
Це було просто неймовірно!!! Нас було більше 40 фаєрщиків, а взагалі там людей було більше 2000!!!
І то дивовижне відчуття, усвідомлювати, що ти причетна до чогось такого... грандіозного, чи що))))
Я познайомилась з чудовими людьми, дізналась багато нового, наспілкувалась... сумую тепер за цим)))
Загалом все чудово... певні напряги з навчанням, але я вже змирилась що це тепер постійне явище)))
Дивним чином минулий тиждень пробудив мене... і це не дуже... Коли я у напівсплячому стані, я набагато спокійніша... А зараз я не знаю куди діти всю енергію... сидіння на парах без діла просто вбиває... Та і взагалі пари навівають приступи ненависті))) Розумію, що попала не туди, не на те і фіг що з тим зробиш... хіба кидати? але мої батьки того не оцінять... та і що я буду робити??? Подібні думки гризуть мене вже давно... майже з того моменту, як я поступила... але зараз щось сильніше ніж завжди... що робити?
Спершу хочу сказати, що в моєму житті не все так погано, як я писала в останньому пості))) Тобто стадіон таки був і для мене))) Тільки від кількості прийнятих мною медикаментів нормальна людина вже б давно на той світ пішла... на щастя до нормальних я не відношусь)))
Це було просто неймовірно!!! Нас було більше 40 фаєрщиків, а взагалі там людей було більше 2000!!!
І то дивовижне відчуття, усвідомлювати, що ти причетна до чогось такого... грандіозного, чи що))))
Я познайомилась з чудовими людьми, дізналась багато нового, наспілкувалась... сумую тепер за цим)))
Загалом все чудово... певні напряги з навчанням, але я вже змирилась що це тепер постійне явище)))
Дивним чином минулий тиждень пробудив мене... і це не дуже... Коли я у напівсплячому стані, я набагато спокійніша... А зараз я не знаю куди діти всю енергію... сидіння на парах без діла просто вбиває... Та і взагалі пари навівають приступи ненависті))) Розумію, що попала не туди, не на те і фіг що з тим зробиш... хіба кидати? але мої батьки того не оцінять... та і що я буду робити??? Подібні думки гризуть мене вже давно... майже з того моменту, як я поступила... але зараз щось сильніше ніж завжди... що робити?