Злоба дня

[ferike]

Євро вже коштує 1 долар 27 центиків. Пам'ятаю, в 2005-2006 рр. серед брюсельських понаєхавших панувало тихе захоплення та потирання блідих технократських ручок: мовляв, яку ми класну єдину валюту забабахали. Віце-президент Європарламенту, мій незабутній викладач і безнадійний соціаліст П'єр Московісі кожну лекцію починав із переліку безсумнівно позитивних досягнень євроінтеграції, серед яких незмінно фігурувало євро. Так, популістський хробачок вже тоді тихенько точив Грецію, Іспанію, Францію та інших, але загалом часи були ейфорійні. Євро - це ж небачений розвиток інтраєвропейської торгівлі! Зменшення ризику транзакцій! Стимулювання масового туризму! "Неоптимальність зони євро" та "асиметричний шок" - то були матюки, дозволені хіба нобелівським лауреатам і майже-лауреатам, та й то не всім. І зараз, ніби прокинувшись від солодкого сну, ми тупо втикаємо в екрани трейдинг-румів й думаємо: де були наші очі? Один французький економіст (забула прізвище) навіть написав недавно, що саме євро вбило грецьку, італійську та іспанську економіки, не даючи їм спокійно девальвувати, а Німеччині - навпаки, посприяло, бо курс євро є слабшим за теоретичний курс дойчмарки, що непогано стимулює німецький експорт.

Тому Меркель на сьогоднішньому франко-німецькому самміті (одному з тих, що "ліку їм несть") виглядає суворою вчителькою, яка з насолодою поставила б поганим учням двійки, але дехто з цих учнів "іде на медаль", тому вона змушена витягувати їх хоча б на четвірку, з огидою давати їм переписувати одні й ті ж контрольні та насильно заштовхувати в їхні пубертатні мізки хоч трохи знань, щоби комісія з райвно не скасувала результатів. А Саркозі - це і є отой школяр, який щотижня ходить до вчительки на репетиторство, бо сам учитись лінивий, а батьки (читай, виборці) вимагають медалі (читай, зарплат і пенсій) і погрожують різками за невдачу (читай, прокатять його на весняних виборах).