Йосип Пізьо
Йосип "Джо" Пізьо - дуже симпатичний американський скрипаль 20-30-х років, родом із Підкаменя. Правда, якого саме Підкаменя - на Львівщині чи на Станіславщині - невідомо. У нью-йоркській реєстраційній книзі іммігрантів зафіксовано прибуття двох чоловіків на ім'я Josef Pizio - один приїхав із "Podkamicu, Austria" 1909-го року в 26 років, інший - із "Podkomien, Russia" в 1912 р., 40 років. Інші деталі їхнього походження невідомі.
Зате відомо, що в 30-х роках Джозеф Пізьо був зіркою "сільських оркестрів" - напівформальних музичних угруповань, які розважали українських емігрантів коломийками та козачками. Переважно ці "оркестри" складалися за зразком троїстих музик (скрипка, цимбали, бубон, іноді контрабас) і виконували український фольк з угорськими, польськими та єврейськими мотивами (виходило таке типу "центральноєвропейське кантрі").
Пізя "відкрив" Мирон Сурмач (1892-1991) - власник музичної крамнички на Мангеттені і відомий організатор української музичної діяльності на еміграції. Сурмач запам'ятав Пізя як "справжнього народного музику. Такий високий хлоп, добрячий пияк. Я ніколи не бачив його без скрипки. Читати з нот він не вмів, просто закривав очі і починав награвати. Доки я зберу оркестра, щоб зробити запис, - а він уже забув ту мелодію і не може її повторити. Доводилось записувати іншу!"
Послухайте, як свіжо та задерикувато звучить Пізьо-соліст у записі "Pidkamecka Kolomyjka" (Нью-Йорк, вересень 1931 р., витримала двадцять років перевидань):
Полька "Чарівний камінець" (бл. квітня 1933 р.)
Зате відомо, що в 30-х роках Джозеф Пізьо був зіркою "сільських оркестрів" - напівформальних музичних угруповань, які розважали українських емігрантів коломийками та козачками. Переважно ці "оркестри" складалися за зразком троїстих музик (скрипка, цимбали, бубон, іноді контрабас) і виконували український фольк з угорськими, польськими та єврейськими мотивами (виходило таке типу "центральноєвропейське кантрі").
Пізя "відкрив" Мирон Сурмач (1892-1991) - власник музичної крамнички на Мангеттені і відомий організатор української музичної діяльності на еміграції. Сурмач запам'ятав Пізя як "справжнього народного музику. Такий високий хлоп, добрячий пияк. Я ніколи не бачив його без скрипки. Читати з нот він не вмів, просто закривав очі і починав награвати. Доки я зберу оркестра, щоб зробити запис, - а він уже забув ту мелодію і не може її повторити. Доводилось записувати іншу!"
Послухайте, як свіжо та задерикувато звучить Пізьо-соліст у записі "Pidkamecka Kolomyjka" (Нью-Йорк, вересень 1931 р., витримала двадцять років перевидань):
Полька "Чарівний камінець" (бл. квітня 1933 р.)