Мої п'ять копійок
А шо, нормальне інтерв'ю Забужко видала на "УП". Нічого нового, але все старе гарно подане й дозріле. Під сухозліткою самомилування проартикульовано світогляд недурної та неінфантильної людини:
1) Розвиток подій після президентських виборів довів нікчемність ОБОХ фіналістів останніх виборів. Просто один із кандидатів представляв грубу й тупу силу, а інший - тоталітарне задурманення.
2) Незважаючи на зверхнє ставлення деяких регіональних груп до Києва, Україна починається саме з-над Дніпра, а не з цьоциного креденса в сецесійному будинку навпроти катедри. (Заради справедливості додам, що Наддніпрянська Україна має чимало уроків до вивчення від західняків - хоча б тому, що Західний регіон межує з 5-ма країнами.)
3) Як вистояти в часи важких випробувань? Так, як співав Вакарчук: "та нам з тобою своє робити, // відкрити очі і далі йти". Триматися своїх переконань, не дати себе задурити, передавати свої цінності дітям. А головне - не піддаватися песимізму, бо в нас за плечима колосальний досвід виживання. Виживемо й цього разу.
Правда, ніяких челенджів для самої Забужко в цьому інтерв'ю не було. Адже вона вже не раз говорила озвучені тут речі. Запитання - зачароване коло "одвічних" хлопських роздумів: "а за кого ж тоді голосувати", "а хіба Тимошенко така сама як Янукович" або навіть "а може, ми таки бидло і козли?". Трохи шкода, що дискусії високого рівня не виходить, бо більшість читачів або інтелектуально значно слабші за О. З., або просто налаштовані на зовсім іншу хвилю. Залишається відкритим питання адекватного діалогу з Забужко "на рівних". Адже, як писала вона сама, "непідживлювані енерґією зустрічної думки тексти помалу-малу вихолодають".
Другу, "літературну" частину інтерв'ю не коментую, бо для мене Забужко-мисткиня скінчилась на "Польових дослідженнях". Як я написала в коментарі Йожикову, Забужко - це публіцист, культуролог, ідеолог, але не митець. Якщо людина полюбляє виливати душу на папері, це ще не робить із неї письменника.
1) Розвиток подій після президентських виборів довів нікчемність ОБОХ фіналістів останніх виборів. Просто один із кандидатів представляв грубу й тупу силу, а інший - тоталітарне задурманення.
2) Незважаючи на зверхнє ставлення деяких регіональних груп до Києва, Україна починається саме з-над Дніпра, а не з цьоциного креденса в сецесійному будинку навпроти катедри. (Заради справедливості додам, що Наддніпрянська Україна має чимало уроків до вивчення від західняків - хоча б тому, що Західний регіон межує з 5-ма країнами.)
3) Як вистояти в часи важких випробувань? Так, як співав Вакарчук: "та нам з тобою своє робити, // відкрити очі і далі йти". Триматися своїх переконань, не дати себе задурити, передавати свої цінності дітям. А головне - не піддаватися песимізму, бо в нас за плечима колосальний досвід виживання. Виживемо й цього разу.
Правда, ніяких челенджів для самої Забужко в цьому інтерв'ю не було. Адже вона вже не раз говорила озвучені тут речі. Запитання - зачароване коло "одвічних" хлопських роздумів: "а за кого ж тоді голосувати", "а хіба Тимошенко така сама як Янукович" або навіть "а може, ми таки бидло і козли?". Трохи шкода, що дискусії високого рівня не виходить, бо більшість читачів або інтелектуально значно слабші за О. З., або просто налаштовані на зовсім іншу хвилю. Залишається відкритим питання адекватного діалогу з Забужко "на рівних". Адже, як писала вона сама, "непідживлювані енерґією зустрічної думки тексти помалу-малу вихолодають".
Другу, "літературну" частину інтерв'ю не коментую, бо для мене Забужко-мисткиня скінчилась на "Польових дослідженнях". Як я написала в коментарі Йожикову, Забужко - це публіцист, культуролог, ідеолог, але не митець. Якщо людина полюбляє виливати душу на папері, це ще не робить із неї письменника.