Травень

[ferike]

Йшов якось містом удень,
Наштовхуючись на сірих, як каміння, людей,
Думав про те, які ж вони суки.

І тут я побачив, як з якихось дверей
Вилетів травень, - він летів та сміявся,
Торкався людей, і вони розквітали якось одразу.

Це була мить - всі стали світлими,
Все стало світлим.
Та це лише мить - наступної миті
Його вбили, та мені все одно,
Бо травень знов прилетить,
Я знаю, він прилетить,
Я вірю, він прилетить,
Травень знов прилетить...

Підлетівши до мене, сів на плече
І спитав: "Пам'ятаєш, ми вже зустрічались?"
А я, як дурень, оторопів: "Тебе ж вбили ті, яких ти торкався."

Він, засміявшись, відповів: "Це ж торік,
А сьогодні я знову травень."
Торкнувся мене і полетів, торкнувся мене і полетів...

Слухати пісню