Тебе розбудять серед ночі,
Щоб думку в слово загорнуть:
Як думка словом бути хоче,
То більш - до ранку - не до сну!
Шипить у шибці злючий вітер,
Трухляве дерево лама -
Про викарбовування літер,
Про те, що всі тут недарма,
Про Заповіт, Дніпрові кручі,
Про наше з вами майбуття,
Про найпракраснішу з онучих
Непереборність до звитяг!
Про те, що вже мовчать - невзмозі!
Про невблаганний білий сніг,
Який розлігся на дорозі
Раптово...
Думка уві сні -
Лови за хвіст, сягай під зорі!
Старайся, доки не охляв!
А думка - тут вона, десь поряд -
Грайливе долі немовля.
Хапай її хутчіш за крила!
Сідлай і підіймайсь мерщій:
Допоки жар не загасили
Ранкові пестощі дощів.
Допоки пір'я настовбучив
В тобі Шевченківський порив,
Допоки пада сніг і мучить,
Мов потішаючись, згори...
©
Jan ’ 2021
https://www.instagram.com/p/CKQWoKUskFT/?fbclid=IwAR3Zncw9X9cTybwTpj00H7VbO7ETikc6KIkxIzF6JHrCG3XyEcRzLvpIJcs