Марія Хаджипавлу "Холістичний фемінізм"
Уривок з книжки Марії Хаджипавлу "WOMEN AND CHANGE IN CYPRUS. Feminisms and Gender in Conflict"
"В останньому розділі я поділилася деякими міркуваннями щодо спроб класифікувати фемінізми і щодо небезпеки роздрібнення різних шкіл думки, бо одна часто конкурує з іншою. Я вважаю, що у проблемному регіоні нам потрібне різномаїття фемінізмів, бо питання, з якими стикаються жінки в таких ситуаціях, є складними і багатошаровими та потребують використання інтегрованих та цілісних підходів. Фрагментизація фемінізмів лише підсилює патріархальні стереотипи про розлад між жінками. Однією з проблем використання «історичних хвиль», ідеологічних тенденції або історичних моментів для класифікації фемінізмів є те, що численні феміністичні точки зору та рухи можуть бути виключені, особливо в світі, що розвивається, та в таких місцях, як Африка, Індія та Непал, де намагання екофеміністок зупинити іноземний капітал, що захоплює їхні землі та розоряє їхні господарства, не підходять під мейнстримові класифікації. Класифікації можуть не враховувати надзвичайну роботу жінок, що належать до руху "Габріела" на Філіппінах, проти патріархату, імперіалізму, корупції та земельної реформи. Використовуючи західні типології ми ризикуємо забути про всі інші фемінізми, що розвиваються поза межами західного світу.
Феміністки кинули виклик західній філософській думці та змусили її враховувати жінок; ліберальні феміністки, зокрема, кинули виклик Просвітництву за нехтування жінками і гендером. Вони просунули філософію прав для жінок, питання, що є доречним і сьогодні і що допомагає жіночій боротьбі не лише в роздираємих війною регіонах та в країнах, що розвиваються, але й в західних розвинених країнах. "Питання прав", яке ліберальний фемінізм поставив в минулому, тепер включає в себе певний набір пропозицій щодо усунення порушень та культурного пригноблення, як, наприклад, право дівчаток в Індії або
Афганістані не виходити заміж в дуже юному віці - питання, яке ООН поставила в Пекіні в 1995 році.
Патріархальні структури, антимілітаризм і опір окупації ускладнили надбання права жінок і всіх громадян вільно переміщатися Кіпром. Пов'язана з цим правом і потреба в новій конституції, що братиме до уваги голоса і присутність жінок Кіпру. Кіпріотки з організації "Hands Across the Divide" ("Руки понад розділом") висунули питання про цю потребу, коли план Аннана, що пропонував комплексне рішення кіпрського конфлікту, був вперше представлений лідерам двох кіпрських громад у 2002 році. У 2008 році, коли лідери грецької та турецької громад Кіпру призначили робочі групи і технічні комітети, щоб підготувати різні аспекти вирішення кіпрського конфлікту, присутність жінок була незначною. Жінки з обох громад оскаржили це упущення і мобілізували інтерес жінок до нього. Патріархальний режим не зацікавлений ані в оскаржені таких явищ, ані в долученні до гендерно-чуттєвого погляду на вирішення кіпрського конфлікту, який також стосується жінок Кіпру. Таким чином, конфлікт і його рішення розглядаються або як безгендерні, або як суто чоловіча справа. Відсутність феміністського незалежного руху полегшує панування патріархату.
Сербські феміністки також прийняли сильну антинаціоналістичну та антимілітаристську позицію в своїй країні, бо такі були термінові вимоги під час їхньої етнічно-національної війні, протягом якої відбулися жахливі звірства, в тому числі напади на жінок та експлуатація їхніх тіл. Пізніше їхня боротьба змістилася до порядку денного «прав». Я хочу підкреслити те, що "фемінізм прав" є сучасним явищем, яке постійно розвивається та охоплює політичні, соціальні, економічні та культурні аспекти нашого життя.
Радикальні феміністки оспорили марксистський погляд, що «економіка» має першорядне значення; багато хто каже, що треба брати до уваги інші форми панування, наприклад, патріархальні структуры і сексуальне та культурне пригнічення. Кокбьорн пише:
"Збільшувальне скло війни змусило нас гостро усвідомлити шляхи, якими жінок пригноблюють та експлуатують через їхні тела, їхню сексуальність та репродуктивні здібності. Війна поглиблює вже глибокі статеві розділення, збільшує контраст між жіночністю і мужністю і узаконює чоловіче насильство. Це підвищує чоловічу владу в мить ока. Отже, як правило, це "радикальний" фемінізм в тому сенсі, що він бачить пригноблення жінок як щось більше, ніж лише побічний продукт експлуататорської економічної системи або несправедливої системи політичного представництва."
Таким чином, можна визнати, що існує необхідність поєднати декілька феміністських точек зору, щоб вирішити складніші проблеми гноблення, насильства, соціальної несправедливості та нерівності. Колишні соціалістичні республіки були хорошим прикладом нездатності здійснити очікування, бо там гнобленню і експлуатації жінок було дозволено продовжуватись у вигляді «подвійної зміни». Патріархальні структури всередині сім'ї не розглядалися як частина проекту соціальної рівності. Кожна феміністська точка зору має визнати внесок іншої, щоб розширити наше розуміння того, як гендер, клас, сексуальність, расова нерівність та пригнічення перетинаються.
Для мене фемінізм є динамічним світоглядом, що постійно розвивається, політичним рухом, який має гнучкість, щоб реагувати на нові обставини і досягати нового розуміння нашої спільної мети, яка полягає в тому, щоб покінчити з усіма формами гноблення і експлуатації. Прийняття більш інтегрованого погляду на фемінізми може, на мою думку, призвести до того, що я називаю "холістичним фемінізмом", який є всеохоплюючим, вітає різноманітність серед жінок, уникає роздробленості та цінує взаємодоповнюючу і емпатичну співпрацю. Холістичний фемінізм надає транснаціональне розуміння жіночого становища, підіймаючись над виключно чоловічою заповідною територією суверенної національної держави. <...> Ми повинні протистояти ментальним, ідеологічним та соціальним заторам, які часто позбавляють нас відкритості, щоб побачити численні реальності і як вони функціонують у межах різних ідентичностей. Феміністичний, цілісний об'єктив допоможе нам зконструювати феміністичну політичну мобілізацію, яка братиме до уваги все вищеперелічене. Нам потрібен альянс заради змін, який потребує поєднання знань і вимагає спільного бачення природи та мети діалогу, демократії і прав людини, в тому числі почуття спільного майбутнього глобальних альянсів."