Анна Зозуля, стихи
Моя прабабушка голодала.
"Ешь, - говорила она, - деточка.
Ты какая-то худенькая".
Моя бабушка откладывала жизнь на потом.
Когда сервиз праздничный - в сервант.
А пользуешься колотой чашкой.
Моя мама сейчас под обстрелами.
"Живи, доченька, - пишет каждый раз. -
Есть возможность - встречайся с друзьями.
Можете - радуйтесь, жизнь короткая".
Радуйтесь.
Иначе - будто и не жили.
оригинал:
Анна Зозуля
Моя прабабуся голодала.
"Їж, - казала вона, - дитино.
Ти якась худенька".
Моя бабуся відкладала життя на потім.
Як сервіз святковий - у сервант.
А користуєшся колотою чашкою.
Моя мама зараз під обстрілами.
"Живи, доню. - пише щоразу. -
Є можливість - побачтесь з друзями.
Можете - радійте, життя коротке".
Радійте.
Інакше, наче не жили.
#терапія_віршами
Источник <https://www.facebook.com/profile.php?id=100017208094480>