Деблокада 32 БП
«Залізяка! Залізяка! Я Скотина. 4 5 0!»
Лінк на оригінал - https://censor.net.ua/resonance/460401/zalzyaka_zalzyaka_ya_skotina_450_storya_bitvi_za_32yi_blokpost
Частина I - https://feldherrnhalle.livejournal.com/22940.html
Частина II -https://feldherrnhalle.livejournal.com/23053.html
Частина III
Група з правого флангу. Бойове завдання - зачистити ворожі окопи. Вибити противника з даного району та забезпечити проходження колони з БК та провіантом. Для цієї операції було задіяно 5 БТР-80 з 3 аемр 1 аемб, зведену групу 8 опСпН (КГр був Халк і приданий оперативний офіцер з позивним "Бонд") у складі 15 бійців, синього пікапа Nissan Navara з АГС-17, "Уралу" з БК та КамАЗом з особистими речами, групу 24 ОШБ під командування Юрія Єфремова, позивний Тайм, у складі 15 бійців та 3 приданими десантниками, ГАЗ-66 з БК, водою та їжею, пікапа L -200 з АГС-17 та 9П148. Бронегрупою командував заступник командира 1 батальйону Олексій Махов з позивним Чарлі. В групі був присутній і командир 3 роти з позивним Соло. О 7:30 бронегрупа сформувалиса і о 8-й ранку рушили спочатку по трасі, а потім звернули праворуч. Першим як провідник їхав БТР-80 з Халком, за ним джип 8 опСпН, за ними решта БТРів, КамАЗ. Колону замикав "Урал". Автотехніка 24 ОШБ рухалася в різному порядку через особливості місцевості: то вони обганяли когось, то відставали.
Бронегрупа, котра поїхала правим флангом. Ранок 19 жовтня
В ході висування колона потрапила під ворожий обстріл зі стрілецької зброї та РПГ-7, котрі не влучали по техніці. Тут варто зазначити, що, як потім з’ясувалося, бронегрупа практично проскочила їх без вогневих контактів. Незрозуміло, чому НЗФ не відкрили вогонь одразу ж. Бійці вистріляли по одному магазину та злізли з броні і почали вести вогонь. Десантники розвертаються у бойовий порядок. Орієнтиром атаки слугував прапор бойовиків, котрий ті повісили на насип землі. На 12 годин бійці відкривають вогонь. З ходу перший БТР зі свого КПВТ стріляє по ДЗОТу та затикає ворожий кулемет. Підключається 9П148 і випускає по ньому дві ракети. Сержант 8 опСпН Олександр Маковий з позивним Макоша командує водію їхнього пікапа розвертатися та їхати задом в сторону ДОТу (там була бетонна конструкція побудована ще до війни і використовувалася противником як вогнева позиція). Сам же сержант починає стріляти з АГС-17. Разом з ним веде щільний вогонь і кулеметник, котрий також їхав у кузові. Хтось із бійців, котрий сидів на 9П148, помітив ворожий танк, котрий був замаскований у каньйоні. Машина випустила 5 ракет "Фагот" по ньому та знищила його. О 8:40 бійці зайняли ДЗОТ, закинувши в нього декілька гранат та відпрацювавши по ньому з РПГ. Біля нього також зачистили окопи, в яких було від 4 до 6 загиблих бойовиків. РГСпН хотіли обстріляти ДЗОТ з РПО, але 3 з 4 не спрацювали (в 4-й влучив осколок). Після цього бійці 24 ОШБ перейшли до зачищених (в основному вони були покинуті) окопів бойовиків, де захопили ПТРС та інше озброєння.
Бійці 24 ОШБ та 95 ОАМЕБр перед кидком на штурм ворожого ДЗОТу
Бійці 24 ОШБ перед захопленим ДЗОТом. Одна з останніх фотографій Віктора Гурняка
Після чого з лівого флангу по бійцях відкрили вогонь з РПГ та стрілецької зброї. Група 24 ОШБ під командуванням Віталія Дереха (6 бійців "Айдару") та з трьома десантниками під прикриттям "Конкурса" висувається в сторону ДОТу. О 8:50 вони займають його та вбивають ворожого кулеметника. Левова частка сепаратистів відступила. Основні ж сили залишилися на місці. В районі ДОТу бійці провели зачистку і познімали сигнальні та протипіхотні міни сепаратистів. КГр даної групи посадив кулеметника на край ворожого окопу. Під час висування 2-й номер кулеметника, йдучи в окоп, зсунув груду землі, котра в свою чергу впала на міну "Пелюсток", і та вибухнула. Десантник отримав легке поранення. Ще один боєць зачепив сигнальну міну. Далі вирішили не просуватися, бо не знали, скільки ще таких подарунків залишили бойовики. По полю між позиціями НЗФ було встановлено багато фугасів та протитанкових мін. Бійці 8 полку разом з сапером 95 знайшли кабель, котрий їх об’єднував, і пішли за ним.
Пройшовши орієнтовно 500 метрів, вони помітили в посадці позиції бойовиків та відкрили шквальний вогонь зі стрілецької зброї та БТРів. Спецпризначенці помітили в біноклі ворожий БТР-80. Він знаходився орієнтовно на відстані 500-700 метрів. Бійцям пощастило, що вони взяли із собою трофейну ПТРС, котру захопив "Айдар" і відкрили по ньому вогонь бронебійно-запалювальними кулями. Це був перший досвід стрільби з даної зброї. З четвертого пострілу сержант 8 опСпН Олександр Маковей влучив у ворожий БТР, який задимівся і почав горіти. Віталій Дерех почув по рації, що під час мінометного обстрілу основної групи поранення отримав Віктор Гурняк, боєць "Айдару", котрий був його другом дитинства. Боєць 24 ОШБ Михайло Білянський першим засік ворожу позицію. Дерек по рації викликав БТР-80 на свою позицію. Разом з ним приїхали і 7 бійців. Було прийнято рішення відкрити вогонь з озброєння приданого БТРу та кулеметів. Відстань між ними та ворожим мінометом становила 800 метрів. Сама ж позиція знаходилася в районі посадок і регулярно вела вогонь по наших бійцях. Прицільним вогнем міномет та розрахунок були знищені. Але цим вони виявили свою позицію. КГр Дерек встиг відіслати БТР назад і наказав бійцям зайняти оборону в окопах. Практично одразу ж ворожі міни впали в 15 метрах від бійців. По бронетехніці 95 ОАЕМБр регулярно працювала ворожа артилерія, але завдяки вмілим діям десантників (БТРи постійно маневрували) втрат серед бронетехніки та бійців не було. Противник почав хаотично відступати і основні втрати отримав якраз під час свого відступу. Хтось з сепаратистів загинув під вогнем намагаюсь добратися до посадки, а хтось безпосередньо в самій посадці. Лівий фланг був повністю зачищений від значних сил противника. Безперечно, що якась кількість з них перегрупувалася на інших позиціях.
Бойове зіткнення в р-ні 32 БП 19.10 по правому флангу
Машина 8 опСпН після бою
Бійці 24 ОШБ з трофейною ПТРС
В цей момент ГАЗ-66 виїхав на дорогу і заїхав на 32 БП, де вигрузив те, що віз. Разом з ним приїхало декілька БТРів, 19 десантників та 6-7 бійців 24 ОШБ. Під час цього відбувався мінометний обстріл самого 32 БП. В результаті обстрілу поранення зазнав боєць 80 ОАЕМБр старший солдат Дудин Андрій. Помер від отриманих поранень під час евакуації всередині одного з БТРів 95-ї бригади. Поранення отримав і командир роти з НГУ Тарахкало Олег. Евакуювали також ще одного пораненого десантника з ОП. Успішно доставлені на 31 БП. Забрали і водія «Уралу» з 8-го полку, котрий своїми героїчними діями довіз воду до 32 БП. Це був Володимир Цибуля. Забрали ще одного "трьохсотого" з 80-ки. Після обстрілу мінометами з’явилися поранені на полі бою.
В L-200 заглох акумулятор. З неї перегрузили поранених, і Віктор намагався завести її за допомогою іншої машини. Один з командирів з позивним Тайм наказував йому покинути її та сховатися в укриття, але він не послухав його, оскільки хотів врятувати машину. Прилетіла 120-мм міна по головній групі, і Віктор отримав поранення. Ярослав Каравась, друг дитинства Віктора, здійснював евакуацію. Але від втрати крові Віктор Гурняк помер у машині.
В цілому, правий фланг впорався з поставленим завданням. Бійці укріпилися та зайняли нові відбиті позиції, котрі вони були в силах утримувати. Зв’язалися із командуванням і отримали наказ відступати. Як виявилося, вчасно. По бійцях почало працювати дві установки "Град". Втрати в цьому бою становили один "200" та приблизно 7 "300". Був розстріляний, аби не дістався ворогу пошкоджений пікап 24 ОШБ та КамАЗ 8 опСпН. Командування так і не наважилося послати караван з БК, хоча можливість його проведення лівим флангом була. Втрати противника на лівому фланзі оцінюються в один танк Т-64БВ, БТР-80 та приблизно 10-13 вбитих сепаратистів. НЗФ в період з 15 по 19 жовтня серйозно підійшли до оборони своїх позицій. Наприклад окопи в районі ДОТу тягнулися лісосмугою аж до 32 БП. Вони завчасно підготували шлях відступу. Окрім інженерного облаштування вогневих позицій противник перекинув живу силу в даний район зі складу ГШР "Бетмен" та свого 2 казачого батальйону.
L -200 "Айдару" та автотехніка 8 опСпН під час бою
19.10 на 32 БП приїхав КрАЗ з пробитими діжками з водою. 22.10 відбувався обмін полоненого бойовика, котрий п’яним зайшов на 32 БП, на 100 літрів води та цигарки. 23.10 була спроба провести КрАЗ на 32 БП в обмін на те, що бойовикам дозволять забрати тіла своїх загиблих з поля бою. Перемовини нічого не дали, і вантаж не був доставлений. На перемовини з бойовиками, котрі вони ж самі і ініціювали, ходили рядові бійці, а не офіцери. 27.10 "Урал" з 32 БП з 4 бійцями (Вадим Рудь, Роман Добрий та бійці з 80 ОАЕМБр з позивними Дід та Павук) поїхав забирати тіла з поля бою та передавати їх на 31 БП. Після чого вони повернулися назад. 28.10 командир 32 БП отримав офіційний наказ по телефону на вихід з даного БП. На БП було покинуто два БТР-4Е, котрі належали харківським екіпажам. Вони були сильно пошкоджені в боях, і бійці не змогли їх завести. В обидвох БТРах були пробиті колеса. Але офіцера встигли забрати електронні блоки управління. Без них даний БТР звичайна нерухома броньована капсула.
Суб’єктивні висновки. На мою скромну думку, саме розташування 32 БП сприяло тому, що сталося. До найближчого БП НГУ було 10 км. Безумовно, контроль над ним був надзвичайно важливим як для нас, так і для НЗФ. Річ у тім, що даний БП теоретично міг би слугувати майбутнім плацдармом для наступу ЗСУ. Даний блокпост грав радше тактичну, а не стратегічну роль. Траса зв’язує Луганськ та Лисичанськ. Сам БП знаходився дещо нижче по трасі, але відносно таких н.п. як Фрунзе, Донецький, Хороше та Сміле він знаходиться вище. Це давало тактичну перевагу. Перебування самого БП в даному районі дає контроль над висотам і н.п., які знаходяться на південь від траси. Противнику потрібно було усунути теоретичну загрозу. Саме тому 12.10 вони офіційно зайняли Сміле та почали облаштовувати позиції в посадці. Сама ж посадка, з якої згодом спалять більшість бронетехніки, мала вигідне розташування на пагорбі. Таким чином вони контролювали дорогу і 32 БП, котрий знаходився в низині до даної посадки.
Профіль рельєфу ділянки траси Р 66 на ділянці між 31 і 32 БП
Один з БТР-4Е, котрий вийшов з 32 БП
На мою скромну думку, всі операції по спробі деблокади мали провальний характер з самого їхнього початку. Частковий тимчасовий успіх, котрий було досягнуто під час бойового зіткнення 19.10, всього лиш продовжив перебування бійців на даному БП на деякий час. Гадаю, щоб повністю забезпечити деблокаду та успішне постачання до ОП потрібно було взяти н.п. Сокільники (не більше взводу бойовиків. Командування проводило низку демонстраційних дій біля даного села), безпосередньо саме Сміле та Хороше. Встановити над ними контроль та облаштувати лінію оборони. Але,щоб здійснити дану операцію, потрібно було залучити більше сил та засобів. Зокрема, забезпечувати артилерійською підтримкою наступальні порядки ЗСУ.
Станом на осінь 14-го стан ЗСУ не дозволяв це зробити. Ні стан техніки, ні людей, не дозволяв успішно наступати. Восени 14-го в секторі А важко було б знайти підрозділ, котрий міг би успішно виконувати завдання. Зайвим підтвердженням слугує те, що для бою 19.10 з найгарячішої точки в зоні АТО була зібрана РТГр 95 ОАЕМБр. Це при тому, що командування сектором А мало у своєму підпорядкуванні 2 амеб 80 ОАЕМБр. Але через те, що бійці були мобілізованими і не брали участі в наступальних операціях, а сиділи лише під обстрілами, було вирішено все-таки не залучати їх. Тому завдання з деблокади повинна була виконувати легендарна 95-ка. Це було зумовлено тим, що особовий склад брав участь у боях під Слов’янськом, Лисичанськом, здійснювали марш до Степанівки і визволяли інші н.п. і мали безцінний досвід. Іншою помилкою вважаю погану координацію між командирами рівня взвод-рота, що було прекрасно видно по завершенню бою 15.10.14. Доволі дивним виглядає інформування КГр перед виконанням завдання. Якщо 15.10 до КГр Бродяги було доведено позиції противника і те, що на дорозі є спалена техніка, то до старшого від 24 ОМБр за 19.10 не донесли, що на трасі стоїть спалена техніка, котра перешкоджає руху машин.
Колона рухалася зі швидкістю 40 км/год, відповідно коли вони помітили спалену техніку, то мехводи збавили швидкість до 20 км/год завдяки чому стали легкими мішенями для противотанкових розрахунків. Іншою помилкою вважаю недостатнє інформування особового складу. Безумовно, розповідати всім рядовим бійцям те, що доводиться до відома КГр не варто, але вже безпосередньо на місці, коли бійці зайняли ворожі позиції (лівий фланг) вони не отримували чітких наказів. Натомість вогонь артилерії противника посилювався, а наший був практично відсутнім. Великою помилкою була відмова від застосування артилерії в такому обсязі, в котрому вона потрібною була аби механізована або аеромобільна рота прорвала оборону противника. Якби 15 і 19 жовтня реактивна і ствольна артилерія нанесла удари по вже відомим ОП противника, таких втрат серед бійців і техніки не було б. 5 механізована рота котра грала основну роль на лівому фланзі не була готовою вести бої. Це пояснювалося як і їхньою підготовкою, точніше повною її відсутністю, так і тим, що в роту була прикомандирована безліч бійців з інших частин. Зокрема, 8 БТрО та бійців БТрО з Чернігова. Хоч багато з них проявили мужність та відвагу в бою, рота не була злагодженою. Все, що прикомандировані бійці робили, так це сиділи разом в окопах під обстрілом та займалися побутовими речами. Після великих втрат бронетехніки влітку 14-го в 24 ОМБр, зокрема і в 5 мр, було передано щонайменше 5 БМП-2 з 30 ОМБр (в роті 10 машин). Готових вести бій було не більше 6.
"Ангел" мав проблеми з пушкою. В башті БМП було 3 ракети "Фагот", але не було самої пускової установки на БМП. На лівому фланзі в однієї БМП були проблеми з баштої, в іншої з пушкою. Ще одна БМП через проблеми з двигуном взагалі не поїхала в бій. На лівому фланзі активно могли працювати лише дві БМП-2. В знищеного 14.10 БТР-80 кр Вишневського не працював ПКТ. Під час маршу 19.10 два БТР-80 вийшли з ладу, але все таки змогли продовжити рух. Незважаючи на це, броня поїхала в бій. Абсурдною видається ситуація з танком, в котрого не працювала пушка. Навіть незначні поломки не могли бути усунені до кінця через те, що більшість екіпажів БМП не знали, як ремонтувати свої машини. Не до кінця зрозуміло, для чого було посилати 15.10 бронегрупу, якщо 14.10 на цьому ж місці було знищено дві одиниці бронетехніки. А 15.10 розвідники доповіли про виявлені вогневі точки сепаратистів. Потрібно також зазначити, що командування робило і позитивні кроки. Якщо 14-15 жовтня автотранспорт рухався через 31 БП безперешкодно, то станом на 19 жовтня весь район був перекритий.
На мою скромну думку, загальний план, котрий хотіли втілити у життя 18 жовтня, але спробували зробити лише 19, був такий: о 5-й ранку мр полем атакує лівий фланг оборони бойовиків та повністю його зачищає і по можливості проривається на 32 БП. О 8-й ранку рушає центральна група та група по правому флангу. Не зовсім зрозумілою для мене є роль центральної групи, якщо б у разі повного, а не часткового успіху, котрий був досягнутий на лівому фланзі. Адже їм поставили завдання відволікти на себе сили противника. А які сили противника потрібно було б відволікати, якби на лівому фланзі було б все гаразд? Лівий фланг відступив з позицій за годину після того, як інші колони рушили в бій. Тим не менше, маю наглість припустити, що група на правому фланзі ліквідовує серію ОП НЗФ та тримає дорогу зі сторони посадок під контролем, а центральна група робить те ж саме, тільки з іншої сторони. В цей час караван з продуктами, БК та водою рухається дорогою на 32 БП. Натомість вийшло, що ліва група досягла часткового успіху та відступила, центральну групу повністю розбили, а права група впоралася із завданням на відмінно, створивши коридор, як для каравану, так для і виходу бійців з 32 БП.
Бойове зіткнення в р-ні 32 БП 19.10
Натомість вийшла безглузда операція, котра коштувала Україні 6 захисників. З 19 одиниць броньованої техніки, котра була задіяна в операції, втрачено було 8. А це 42% від задіяного. Втрати вбитими і пораненими скали 40 бійців з приблизно 170 задіяних в бою. По лівому флангу втрати становили 33%, по центру - 35%, по правому флангу - 11%. Відкритим залишається питання взаємодії з 32 БП. На ньому знаходилося 6 БТР-4Е, котрі мають штатні АГС-17 та 5 АГС-17 на позиціях. Вважаю, що під час спроби прориру, зі сторони 32 БП можна було б надіслати броне групу назустріч прориваючим кільце. Або як мінімум прикрити вогнем АГС. Прицільна дальність дозволяла це зробити. Безумовно, зв’язку з 32 БП по раціїї не було, лише за допомогою телефонів. Можливо командування боялося того, що хтось може злити інформацію. Як показав розбір польотів в 24 ОШБ, там були люди котрі зливали інформацію бойовикам аби усунути певних людей, котрі мали вплив і авторитет в батальйоні та зайняти їхні місця. Але особисто я вважаю, що слід було хоча б прикрити вогнем АГСів по посадкам бойовиків і таким чином нанести їм шкоди та відволікти увагу. Тим не менше, це всього лиш мої догадки. Натомість за 19.10 було втрачено 5 БМП-2, один танк, два БТР-80 та дві одиниці автотехніки. За період з 14.10 по 19.10 ЗСУ та НГУ втратили 4 БТРа, 7 БМП-2, 3 танки та 4 одиниці автотехніки. За цей же період людські втрати склали 14 бійців (2 з НГУ з в/ч 3008, 6 бійців з 24 ОМБр, 1 з 95 ОАМЕБр, 1 з 80 ОАЕМБр та 4 з 24 ОШБ).
Варто зазначити, що всі бійці, котрі потрапили в полон, в 2014-15 рр. повернулися додому. З відомої мені інформації, командування намагалося всіма силами втримати 32 БП. Про це свідчить і операція 19 жовтня і ті, котрі так і не були реалізовані. Орієнтовно того ж таки 19 жовтня планувалося залучити 3 Мі-8 з 7опАА для доставки води та провіанту оточеним бійцям. Був побудований маршрут, але наказ, на щастя, скасували. Також 27-28 жовтня було сформовано РТГр зі складу тої ж таки 95 ОАЕМБр, до котрої входило 15 БТР-80, мінометна батарея, КЕТЛ та медична "буханка". Скоріш за все, вони мали б виконувати аналогічне завдання, котре їхні бійці виконали 19 жовтня. Але отримали повідомлення, що наші бійці за офіційним наказом залишили БП. Операцію скасували. Планувалося також задіяти і 79 ОАЕМБр, котра була в резерві штабу АТО, але через погіршення ситуації під ДАП їх кинули туди.Однозначно можна сказати про некомпетентність полковника Миронюка та його байдужість і небажання слухати альтернативні версії плану. Але цьому полковнику хтось ставив завдання зі штабу. Полковник був на місці і керував процесом. А хто йому ставив такі завдання?
Втрати ЗСУ та НГУ під час боїв за 32 БП