Фьокла. Автостоп. Львів. Київ.
У 2006 році, коли я тільки починала їздити автостопом, я чітко пообіцяла собі, що ні за які пироги не їздитиму стопом з дівчиною, а тим більше сама. А ще краще - з перевіреним, надійним другом, який і захистити може у разі потреби і поговорить з водієм, даючи перепочити. Кілька років я притримувалася своєї принципової позиції. Тепер ми з принципами вчимося бути гнучкими :) Здається виходить.
Літом 2011 з Конопелькою ми виїхали до Криму у нічний стоп. У результаті відстань майже у 900 км була подолана за 16 год, на відміну від попередніх досвідів, коли добиралася за 22, 24 год. Здобутком того ж стопу для мене стало нове ставлення до дороги - не як до способу добратися із точки А в точку В, а як до шляху, до частини життя, до нових людей, нових переживань, нової інформації.
Вчора почався і закінчився мій перший австоп Львів-Київ (545 км).
Про вагання: оскільки, як відомо, я не є надсміливою і впевненою і своїх силах тьоткою та маючи часом вигляд із "надмірним виявом сексуальності" (с)Конопелька , то вагання з приводу безпеки були не один день. Але напередодні поїздки спокій та впевненість уже просичили мене. Прокинувшися зранку і позаймавшися йогою я була готова до дороги. Але за вікном падав дощ, а прогноз погоди передавав дощі та зливи по всіх західній Україні і аж до Києва. Ця обставина похитнула мій намір, але гостинний Міша допоміг провести ритуал з очищення від перешкод та нагрівання траси (традиційно стопщику бажають "теплої траси"). Я сиділа на працюючому пилососі і чистила перед собою дорогу, а Міша сушив доріжку переді мною феном. Словом, стан мені накачали не драматичний, легкий, веселий, впевнений і рішучий :)) Разом із ним доставили прямо на трасу.
Під дощем стопити дуже комфортно, особливо, коли над головою широка чорна парасоля.
Одній стопити безпечно, особливо, коли хтось поряд озороняє :)))
Але уже скоро лишилася я одна і лише Шива Натараджасна могла вивести мене та машини, що проїжджали, в стан рівноваги.
Довезли додому мене 4 машинки. Секс пропонували двічі. Перший раз м"яко запропонували відпочити десь, я м"яко відмовила на тому із посмішками і закінчили. Другий раз завзятий польський дальнобійник смачною і коханою мною польською півтори години розписував мені усі його переваги, як чоловіка, обіцяв, що снитиметься щоночі, такий він чудовий коханець. Але хі-хі, ха-ха допомогли приємно перевести пропозиції нанівець. До слова сказати, намокла я уже у Києві, коли вийшла із машинки Альони і Сергія, які займаються йогою і їхали в Ішвара йогастудію на заняття Суковача :) І мене активно запрошували.
Словом, досвід вкрай позитивний :) до того ж, обидва мої озвучені побажання до стопу були виконані - я попрактикувала польську і проїхалася із людьми, тема розмови з якими була цікава :))
П.С. По поверненню в Київ мене накрило зливою, радістю і приємнив відчуттям, що я зробила це! Тріумф!