(no subject)
«Я хочу щоб ти ніколи не дізналася, чим закінчується велика любов, - писала Саламандра. - Нехай у тебе вона буде середньою і ніколи не сягає тієї висоти, яку дає людям почуття обов’язку. Середнє тягнеться, як горизонт над морем. А висока приречена на страшну й брутальну смерть. Вона завжди падає за законом бутерброда… »
«- А на дорогу дали? Треба обов’язково дати мерцю «на дорогу» - хоч копійку. Це для Петра, щоб райські ворота відчинив!»
І Віра запхнула в руку мертвої Саламандри свого гаманця: «Нехай відчиняються перед тобою усі ворота Саламандро.»
«Задоволення має бути дорогим.»
«Зрештою йому давно пора було одружитися, але Ведмедик впадав у транс від самої думки про якусь жінку у своєму холостяцькому барлозі.»