За жізнь
Ну, привіт, карапузікі! 0:) Як у вас справи? Бо я не в курсі, оскільки у інтернеті буваю зараз рідко-рідко. Мені шкода на нього часу. Шкода було і раніше, але тепер його ще й мало. Бо я влаштувався на ще одну роботу. Тепер крім усього (власкорство на Бі-Бі-Сі, редакторство у газеті, верстка журналу київського страхового брокера "Трістар", поліграфічної підготовки макетів для постйіних замовників) я ще й друкую фотки. Через день. На крутому цифровому сучасному фотолабі Frontier 5500, у лабораторії "Фото-Фан", що на Корзо.
Так-так, просто друкую фото. :) Чомусь людей, які дізнаються по це -- новина дуже дивує. Один товариш навіть не міг повірити:-
-- Как? ПРОСТО? Печатаешь? Фотографии?!
Ага. Новий досвід, нова професія, новий ритм життя. Ще не знаю на скільки мене вистачить, і що мене мотивує більше: чи економічна ситуація у країні, чи любов до фото, чи спадковість. Довідка: дід мій був фотографом-любителем, який "обфотографовував" усі навколишні села на свої "гармошки" -- радянську і трофейну, і на зароблені гроші збудував собі хату. Батько ж, у шкільні роки був власником єдиного фотоапарата у селі і фотографував на замовлення (теж, не за так, звісно) усі родинні торжества рідного села. Нафоткав на велосипед. 0;)
Так от, тепер я працюю вдома лише через день. А через день -- у лабі. Тому й часу мало. Тому й відпочинок став приносити більше задовоолення. Тому й нові перспективи і все таке. Шеф у мене, по роботі у лабі, до речі, ungvarec. 0%) Ще з нами працює ungvarec_jr.
А у неділю у мене був вихідний і ми з zorjana та os_tap гуляли. І трохи фотографувалися. На згадку. Вішаю фотки для пам"яті собі. Якщо комусь цікаво -- може клікнути і подивитися.
Ось такі ми зараз:
А це трохи крупніше, коли раптом хтось хоче нас роздивитися.
обидва foto by os_tap
Сам він того дня гуляв по Корзо босоніж, хлюпаючись у щойно зроблених раптовим дощиком прохолодних калюжах. Під осудливими поглядами чужих тітоньок. А я не розумів чому я маю йому заборонити таке просте і таке очевидне задоволення.
Мокрі сліди його босих лап залишалися на сухій сірій бруківці. 0:) Нас це страшно веселило.
Вчора Остапові, до речі, виповнилося 10 років.
З днем народження, син.
Так-так, просто друкую фото. :) Чомусь людей, які дізнаються по це -- новина дуже дивує. Один товариш навіть не міг повірити:-
-- Как? ПРОСТО? Печатаешь? Фотографии?!
Ага. Новий досвід, нова професія, новий ритм життя. Ще не знаю на скільки мене вистачить, і що мене мотивує більше: чи економічна ситуація у країні, чи любов до фото, чи спадковість. Довідка: дід мій був фотографом-любителем, який "обфотографовував" усі навколишні села на свої "гармошки" -- радянську і трофейну, і на зароблені гроші збудував собі хату. Батько ж, у шкільні роки був власником єдиного фотоапарата у селі і фотографував на замовлення (теж, не за так, звісно) усі родинні торжества рідного села. Нафоткав на велосипед. 0;)
Так от, тепер я працюю вдома лише через день. А через день -- у лабі. Тому й часу мало. Тому й відпочинок став приносити більше задовоолення. Тому й нові перспективи і все таке. Шеф у мене, по роботі у лабі, до речі, ungvarec. 0%) Ще з нами працює ungvarec_jr.
А у неділю у мене був вихідний і ми з zorjana та os_tap гуляли. І трохи фотографувалися. На згадку. Вішаю фотки для пам"яті собі. Якщо комусь цікаво -- може клікнути і подивитися.
Ось такі ми зараз:
А це трохи крупніше, коли раптом хтось хоче нас роздивитися.
обидва foto by os_tap
Сам він того дня гуляв по Корзо босоніж, хлюпаючись у щойно зроблених раптовим дощиком прохолодних калюжах. Під осудливими поглядами чужих тітоньок. А я не розумів чому я маю йому заборонити таке просте і таке очевидне задоволення.
Мокрі сліди його босих лап залишалися на сухій сірій бруківці. 0:) Нас це страшно веселило.
Вчора Остапові, до речі, виповнилося 10 років.
З днем народження, син.