Чим живу. Про здоров’я і петанк.
По приїзді з Києва я серйозно настроївся на участь у Міжнародному турнірі з петанку "Сакура". Навіть напарник для дуплету знайшовся чудовий. Але як настроївся -- так і розстроївся. Бо у четвер увечері мене скосила температура "далеко за 38". Мав надію до суботи вилізти. Не виліз. У суботу був апофєгєй цього діла. Народ грав у петанк, а я лежав під ковдрою вдома і трусився. 0:( У неділю мені стало трохи краще і я не втримався. Поїхав на майданчик. Звісно, не грати, бо ледве стояв на ногах. Просто побачити знайомі обличчя, привітатися з тими, кого не бачив досить давно. Ну... не міг я не піти. Я б собі потім не простив.
На майданчику з усіма тепло привітався, вислухав докори про те що ось вже другий турнір поспіль я не граю (а як самому досадно!), отримав у подарунок клубну футболку від клубу Moshing Pandas з Білорусі і приїхав за кілька годин додому.
Своїм походом я "усугубил" свій стан і вчора був практично ніякий. Просто лежав, кашляв, трусився, а zorjana жменями засипала у мене ліки і заливала чай. Думав що цю ніч не переживу. Купили дорогий антибіотик. Починаю лікуватися всерйоз.
Ні на хвилину не шкодую про те, що, незважаючи на свій поганий стан, приїхав на майданчик. Знаєте... кращогих спортивних свят ніж петанк-турніри в Ужгороді я не знаю. Так що великий респект Петру hpbhpb, Інні і їхнім помічникам за те, що вони не дали вмерти петанку в Закарпатті, проводять ці турніри і взагалі. Бо петанк це -- одна з найкращих речей, які взагалі є поруч зі мною. Досі не можу повірити що саме я привіз цю гру у рідний край у не такому вже й близькому 2003-му і провів тут перший турнір. 0:)
А ще спасибі la-loca та _sls, які добросовісно опікуються нашим петанк-клубом. Першим Закарпатським (ua_petanque), не дають йому пропасти, який я, на жаль, у силу мені самому незрозумілих обставин тимчасово був прибрав з першочергових пріоритетів свого життя. Ми ж усе відродимо, еге ж? 0:)
До речі, деякі гравці, які у силу обставин тимчасово припинили активно грати у петанк, надихнулися турніром і вирішили повернутися у спорт. Наприклад julkis, fatangel 0;) os_tap (він же виступав у юніорському турнірі).
Отож... Видужаю і знову сяду на велосипед і візьму кулі в руки.
Всіх з ким спілкувався на майданчику -- був ДУЖЕ радий бачити. Як ужгородських, так і не ужгородських друзів-петанкістів (російських, білоруських, болгарських, угорських, словацьких). Перераховувати поїмено не буду, бо 42 команди -- це не жарт. 0:)
Та й таке. Кому цікаво -- чудові фото з турніру у yanekdot.
На майданчику з усіма тепло привітався, вислухав докори про те що ось вже другий турнір поспіль я не граю (а як самому досадно!), отримав у подарунок клубну футболку від клубу Moshing Pandas з Білорусі і приїхав за кілька годин додому.
Своїм походом я "усугубил" свій стан і вчора був практично ніякий. Просто лежав, кашляв, трусився, а zorjana жменями засипала у мене ліки і заливала чай. Думав що цю ніч не переживу. Купили дорогий антибіотик. Починаю лікуватися всерйоз.
Ні на хвилину не шкодую про те, що, незважаючи на свій поганий стан, приїхав на майданчик. Знаєте... кращогих спортивних свят ніж петанк-турніри в Ужгороді я не знаю. Так що великий респект Петру hpbhpb, Інні і їхнім помічникам за те, що вони не дали вмерти петанку в Закарпатті, проводять ці турніри і взагалі. Бо петанк це -- одна з найкращих речей, які взагалі є поруч зі мною. Досі не можу повірити що саме я привіз цю гру у рідний край у не такому вже й близькому 2003-му і провів тут перший турнір. 0:)
А ще спасибі la-loca та _sls, які добросовісно опікуються нашим петанк-клубом. Першим Закарпатським (ua_petanque), не дають йому пропасти, який я, на жаль, у силу мені самому незрозумілих обставин тимчасово був прибрав з першочергових пріоритетів свого життя. Ми ж усе відродимо, еге ж? 0:)
До речі, деякі гравці, які у силу обставин тимчасово припинили активно грати у петанк, надихнулися турніром і вирішили повернутися у спорт. Наприклад julkis, fatangel 0;) os_tap (він же виступав у юніорському турнірі).
Отож... Видужаю і знову сяду на велосипед і візьму кулі в руки.
Всіх з ким спілкувався на майданчику -- був ДУЖЕ радий бачити. Як ужгородських, так і не ужгородських друзів-петанкістів (російських, білоруських, болгарських, угорських, словацьких). Перераховувати поїмено не буду, бо 42 команди -- це не жарт. 0:)
Та й таке. Кому цікаво -- чудові фото з турніру у yanekdot.