Black Sabbath. Amsterdam.
Оригинал взят у sandman1975 в Black Sabbath. Amsterdam.
Хочу розповісти, як ми випадково, а скоріше-ні, потрапили на Black Sabbath. А діло було так:
Але для того, щоб усвідомити, що це означало особисто для мене, треба перенестися в рік десь 1986-й. Саме тоді в школі, в якій я вчився потроху почалася епідемія обписаних парт. Окрім традиційних написів з непечатними виразами з'явилися написи AC-блискавка-DC, ACCEPT, DIO, METALLICA, SLAYER та інших. Heavy Metal прийшов і в мій рідний Корсунь. Але я спочатку не розумів, про що мова, поки хтось з старшаків не дав мені касету. А потім хтось іще якусь касету, а потім іще і іще. Я захворів цією музикою, слухав на бадильному касетнику "Весна-206", який постійно через розтягнутий пасик "тягнув". Але матеріал, який звучав, був важливіший за якість. Це зараз, за допомогою інтернету можна запросто отримати любу інформацію про любу групу, а в середині вісьмидесятих (я народився та виріс в маленькому містечку Корсуні-Шевченківському) інформацію отримували з журналу "Ровесник" та розповідей старших та більш обізнаних любителів такої музики. Взагалі, в шкільної адміністрації, та не тільки в неї, була думка, що це все вража музика, а KISS означає не поцілунок, а "Кіндер СС", тому всі любителі року не були в неї в авторітетах.
В кінці 87-го попалася касета з "Master of Puppets", та прийшло захоплення Металлікою, а "...and Justice for All" закріпив мої вподобання. Про Black Sabbath я чув, але тоді ще ні разу не слухав. І ось в журналі "Ровесник" осінню 88-го виходить велика стаття нині покійного С.Кастальського про Металліку. Там окрім всього іншого, говорилося, що все (heavy metal) почалося з Black Sabbath. Я добув ( на касеті) перших два альбоми
і с тих самих пір група Black Sabbath увійшла в моє життя. Закріпила в ньому Саббат платівка Sabbath Bloody Sabbath, видана в Союзі в 1990 році, завдяки старшому братові в нас вдома з'явився ще й досить непоганий для тих часів програвач платівок. І я частенько слухав Саббат, причому набагато більше з Оззіком-вокалістом В ті часи навіть ніхто не міг уявити, що потрапить колись на концерт, вони (всі Сабат, Металліка, інші) для мене були інопланетянами. Але мрія все ж була, але, мабуть, перетворилася на казку...
Але у мрій є одна приємна властивість- вони інколи збуваються. Так, з Пашою в 1999-му потрапили на Металіку до Києва. Це було мегакруто!!! Виявилося, що вони не такі вже й інопланетяни. Потім була купа інших концертів.
І ось, в 2011-му вийшло повідомлення, що Black Sabbath воз'єднуються в першому складі (Айомі, Гизер, Уорд та Оззі) та приступають до запису альбому, а в 2012-му відправляються в тур!!!!!!
Це була супер-новина.
Перший виступ нового туру планувався в травні 2012-го в Москві, я хотів потрапити на нього, хоча Паша був більше за дальній зарубіж, тож попередньо ми домовилися їхати, поки не знаючи куди. Але ні нашій поїздці, ні тому шоу не дано було відбутися. У Тоні виявили онкохворобу..... Вони дали лише одне шоу в рідному Бірмінгемі.
Все скасували.
Але альбом, сказали, все ж таки вийде. І він вийшов 7 червня 2013-го.
Шикарний альбом з потужними риффами, справжній Sabbath зразка 70-х, я його одразу ж замовив на вінілі, особливо полюбилася "God is dead?" Я про тур нічого не чув і не слідкував за новинами, раптом випадково в середині серпня 2013-го читаю на їхньому сайті дати концертів. Тоні знайшов в собі сили все-таки зробити тур, захворювання відступило. Уорд в процесі вийшов з проекту. Серце забилося часто-часто, тут же був зв'язок з друзями, за добу вирішили з містом, де будемо на концерті- після недовгих дискусій було обрано Амстердам. Завдяки пашиним зв'язкам в IT-світі були придбані квитки на концерт, наші карти не приймали.
Мрія почала збуватися. Але все одно було щось фантастичне.
Однодумців набралося дев'ять душ.
І ось ми в четвер ввечері 28 листопада 2013 року прибули до Ziggo Dom (так зветься концертний зал). Фани вже увівсю стягувалися. По персонажам, які крокували в потрібному напрямку, відразу було зрозуміло, що Нідерланди- країна металева.
Це класіфікація, яку я для себе вигадав,- ділити країни на металеві та не дуже. До металевих я додаю UK, Німеччину, Нідерланди, Данію, Швейцарію, Норвегію, Швецію, Фінляндію, Ірландію. З американських - США, Канаду, та як не дивно, Бразилію. Ну іще мабуть, Австралія з Новою Зеландією. І обов'язково Японія. Про бувший Союз взагалі мовчу, тут ця музика ходила під забороною, що також додає металевості.
Також, Амстердам- батьківщина одного з самих-самих металевих лейблів ROADRUNNER RECORDS, на якоми виходили альбоми безлічі класних груп, назву найвідоміші: Mercyful Fate, King Diamond, Sepultura. Також, Нідерланди разом з UK, Штатами, Німеччиною та Японією є країнами, випустившими переважну більшість всіх платівок світу. Тому, сходити на концерт в такому місці додавало феєричності.
По сформованій дуже давно традиції, перед концертом треба торшки промочити горло, зайшли в пивбарчик. Вразив нас і ось цей туалет просто неба.
Зайшовши, купили мерчу. Було багато усякого фастфуду, трохи з голандським колоритом.
Саме приміщення виглядало новим.
Але коли зайшли в сам зал- прибалділи, народу стояло біля сцени ....
Прийшлося потроху пробиратися вперед, народу це не подобалося, вирішили поки далі не йти.
Почала виступати якась місцева група, назву ми не запам'ятали, а її виступ використали для просування вперед. В якійсь мірі нам це вдалося. До кінця їх виступу встали десь в шостому-сьомому ряді до парапету. Стояти було важко, всі місцеві виявили в нас шпіонів та усяко про нас говорили неприємні речі. Але помалу звикли до нашої присутності.
Здивувала кількість дивних пар - років далеко за 60 бабусь з молодиками років 25. Може й правда, все роблять як в останнє? Було чимало дядьок років 60-70, це мабуть ще з тих, хто на Sabbath ходив іще тоді, коли вони тільки пробивалися до слави. Відчувалося, що культура відвідування таких заходів тут склалася давно і ми трохи в неї не вписалися, нічого- наука нам.
Група грала непогано, але більше нічого сказати не можу- вся пам'ять була відведена іншій групі. Виступ було завершено, лідер подякував та оголосив, що наступними будуть SABBATH. Впала завіса, яка сховала величезні екрани, по ним було відчутно, що буде цікаво. Все було зроблено так, що ніхто не бачив того, що відбувалося на сцені.
І потяглися такі довгі хвилини очікування. Нервове напруження зросло в прогресії, невже отут, зараз ми побачимо і почуємо групу, яка багато де в чому є джерелом та початком дійсно важкої та такою любимої музики???...
І зненацька не таку вже й тишу розірвав страшенно знайомий голос!!!
"I can't fuckin' hear you!!!"- гаркнув Оззік, та натовп вибухнув страшенним та радісним галасом!
Одночас завісу підняли та почалося....
Відкрила шоу "War pigs". Другий альбом хотіли назвати так, але американці відговорили, це ж був 1970-й рік.
В мене просто зараз по спині Оззік тягне:"Generals gathered in their masses" оце masses звучить як masse-e-e-e-e-s.
Це було- супер. Групі було дуже приємно бачити, як їх тепло зустрічають, тому старалися вони на повну. До кожної пісні був зроблений відеоряд, де можна було здогадатися про що мова, навіть якщо не дуже знайомий з творчистю гурту.
Не зважаючи, що Оззік майже після кожної пісні пшикав інгалятором, пив водичку, як на мене, він був в чудовій формі як для своїх 65-ти. Він керував аудиторією, показував, що зараз робити: скакати, махати руками чи плескати і частенько вигукував:"LET ME SEE YOUR FUCKING HANDS!!!!".
Ось погляньте
Але Black Sabbath, це не тільки Оззі- для мене це перш за все Тоні Айомі. Ми стояли якраз напроти нього, я в захваті від цього чоловіка. Це він першим зрозумів, що якщо люди стоять в черзі за квитками на фільм з назвою Black Sabbath, а вони, нагадаю, звалися тоді Earth, то треба рухатися в цьому напрямку. Він буквально висікав зі своєї гітари шалені потужні риффи, які ми всі так добре знаємо, це було нереально красиво.
На шиї красивий хрест. Ці хрести, за розповіддю Оззика виготовив Осборн-старший, який був слюсарем, на прохання самого Оззика після того як він прийшов в такому, а решті він (хрест) дуже сподобався.
Ремінь гітари з іменем. Нехай видужує, та пише іще альбом.
"Гізер" Батлер , басист, а також автор більшості текстів. Грає пальцями, його було не так добре видно.
Так як і в свій час Леннон, Маккартні та інші стали грати, щоб не працювати докерами в Ливерпулі, так і ці хлопці зайнялися цим, щоб не стати чорноробами, хоча Оззік встиг попрацювати і водопровідником і на бойні, А Тоні пресом відчахнуло фаланги пальців, і якщо не його потужна сила волі, закинув би він гітару, - йому прийшлося повністю переучуватися, тепер грав він в напальчниках.
Сет-ліст був суперовий та охоплював найцікавіші сторінки періоду з Оззіком. В основному- перших чотири альбоми та новий "13"
War Pigs
Into the Void
Under the Sun/Every Day Comes and Goes
Snowblind
Age of Reason
Black Sabbath
Behind the Wall of Sleep
N.I.B.
(preceded by "Bassically"… more )
End of the Beginning
Fairies Wear Boots
Rat Salad
(followed by Tommy Clufetos drum solo)
Iron Man
God Is Dead?
Dirty Women
Children of the Grave
Encore:
Paranoid
(with Sabbath Bloody Sabbath intro)
Я не буду розповідати про кожну пісню, пройдуся лише по тоиу що буквально розірвало. Моє знайомство з їхньою музикою почалося з одноіменної пісні. І тут почалося: дощ, гроза, гром і за ним похмурий, важкий, тягучий рифф, який потім перегравало купа команд, ставших на black та doom-шлях, потім бас в тихому місці і
«What is this that stands before me? Figure in black which points at me…»
а потім :"Oh no, no, please God help me"
Важко повірити, що вони записали альбом за два тижні, і розійшовся він шаленим тиражом. За перше видання на лейблі Vertigo зі "спіральовидним" лейблом в доброму стані просять зараз від 500 фунтів.
А за ним в той же 1970-й рік вийшов і Paranoid.
Я ще дуже люблю N.I.B. Там текст про те, як
Люцифер полюбив, змінився і став "хорошою людиною", як ствержує автор слів- Гізер. Я аж прибалдів, коли вони її грали, не зважаючи, що голандці сильно м'яли боки.
Після Rat Salad старші товариші пішли зі сцени перепочити, а суперкласний ударник Tommy Clufetos лишився нас розважати барабанним соло, воно продовжувалося хвилин з 15. Було супер!
Повернулися та врубили Iron Man, а за нею нову "God is dead?" Звук був найкращім з усіх шоу, на яких я бував, це приміщення очевидно будувалося з метою проведення класних концертів,- чути було кожен інструмент в усіх подробицях.
За нею йшла Dirty Woman, ох і класний відеоряд був, я вам скажу
Пісні з "13" органічно вписалися в сет з матеріалу 1970-1972 років (ну там іще була одна з 73 і дирті вуман з 76), молодці, що звернулися до своїх коренів.
А Паша страшенно хотів свою улюблену "Never Say Die", кричав не своїм голосом, але не грали вони такої гарної пісні, записаної після того як Оззіка вигнали, а потім трохи взяли назад, самий п'яний альбом.
Після дітей могили група покинула сцену, (ну так задумано) натовп скандував:"One More Song", поки вони не повернулися та Тоні не затягнув вступ до Sabbath Bloody Sabbath, котра потім перейшла в "Paranoid".
Тут таке почалося, всі у кого були хаєри трясли ними, скакали що скажені поросята, одним словом "сходили с ума", ну і я від них не відставав.
Can you help me occupy my brain?
Oh yeah
Це була кульмінація шоу. Наступив сумний час прощавання.
Під нескінченні оплески Black Sabbath пішли зі сцени, а Тоні кинув трохи медіаторів. А хто в нашій компанії кращій стрибун за медіаторами, га?
Коли все скінчилося, до нас підійшов хлопець, спитав звідкіля ми. З України- відповіли.
-І ви приїхали спеціально на концерт?!!!
-Так.
Він висловив слова поваги та потиснув кожному руку. Було приємно.
Сергій похвалився пійманим медіатором.
За все шоу не побачив я жодного поліціянта, може передіті були, народу було ну тисяч 20.
Мабуть, це найкращій концерт, на якому мені довелося побувати.
Поки йшли з Зігго дома, до нас прибився чувак, почув як ми розмовляємо, думав ми поляки, в нього товариш- поляк.
Пригостив нас пивом, воно там недешеве, Паша не дасть збрехати.
Все- Sabbath, концерт, було супер, сподіваюся, далі буде.
Хочу розповісти, як ми випадково, а скоріше-ні, потрапили на Black Sabbath. А діло було так:
Але для того, щоб усвідомити, що це означало особисто для мене, треба перенестися в рік десь 1986-й. Саме тоді в школі, в якій я вчився потроху почалася епідемія обписаних парт. Окрім традиційних написів з непечатними виразами з'явилися написи AC-блискавка-DC, ACCEPT, DIO, METALLICA, SLAYER та інших. Heavy Metal прийшов і в мій рідний Корсунь. Але я спочатку не розумів, про що мова, поки хтось з старшаків не дав мені касету. А потім хтось іще якусь касету, а потім іще і іще. Я захворів цією музикою, слухав на бадильному касетнику "Весна-206", який постійно через розтягнутий пасик "тягнув". Але матеріал, який звучав, був важливіший за якість. Це зараз, за допомогою інтернету можна запросто отримати любу інформацію про любу групу, а в середині вісьмидесятих (я народився та виріс в маленькому містечку Корсуні-Шевченківському) інформацію отримували з журналу "Ровесник" та розповідей старших та більш обізнаних любителів такої музики. Взагалі, в шкільної адміністрації, та не тільки в неї, була думка, що це все вража музика, а KISS означає не поцілунок, а "Кіндер СС", тому всі любителі року не були в неї в авторітетах.
В кінці 87-го попалася касета з "Master of Puppets", та прийшло захоплення Металлікою, а "...and Justice for All" закріпив мої вподобання. Про Black Sabbath я чув, але тоді ще ні разу не слухав. І ось в журналі "Ровесник" осінню 88-го виходить велика стаття нині покійного С.Кастальського про Металліку. Там окрім всього іншого, говорилося, що все (heavy metal) почалося з Black Sabbath. Я добув ( на касеті) перших два альбоми
і с тих самих пір група Black Sabbath увійшла в моє життя. Закріпила в ньому Саббат платівка Sabbath Bloody Sabbath, видана в Союзі в 1990 році, завдяки старшому братові в нас вдома з'явився ще й досить непоганий для тих часів програвач платівок. І я частенько слухав Саббат, причому набагато більше з Оззіком-вокалістом В ті часи навіть ніхто не міг уявити, що потрапить колись на концерт, вони (всі Сабат, Металліка, інші) для мене були інопланетянами. Але мрія все ж була, але, мабуть, перетворилася на казку...
Але у мрій є одна приємна властивість- вони інколи збуваються. Так, з Пашою в 1999-му потрапили на Металіку до Києва. Це було мегакруто!!! Виявилося, що вони не такі вже й інопланетяни. Потім була купа інших концертів.
І ось, в 2011-му вийшло повідомлення, що Black Sabbath воз'єднуються в першому складі (Айомі, Гизер, Уорд та Оззі) та приступають до запису альбому, а в 2012-му відправляються в тур!!!!!!
Це була супер-новина.
Перший виступ нового туру планувався в травні 2012-го в Москві, я хотів потрапити на нього, хоча Паша був більше за дальній зарубіж, тож попередньо ми домовилися їхати, поки не знаючи куди. Але ні нашій поїздці, ні тому шоу не дано було відбутися. У Тоні виявили онкохворобу..... Вони дали лише одне шоу в рідному Бірмінгемі.
Все скасували.
Але альбом, сказали, все ж таки вийде. І він вийшов 7 червня 2013-го.
Шикарний альбом з потужними риффами, справжній Sabbath зразка 70-х, я його одразу ж замовив на вінілі, особливо полюбилася "God is dead?" Я про тур нічого не чув і не слідкував за новинами, раптом випадково в середині серпня 2013-го читаю на їхньому сайті дати концертів. Тоні знайшов в собі сили все-таки зробити тур, захворювання відступило. Уорд в процесі вийшов з проекту. Серце забилося часто-часто, тут же був зв'язок з друзями, за добу вирішили з містом, де будемо на концерті- після недовгих дискусій було обрано Амстердам. Завдяки пашиним зв'язкам в IT-світі були придбані квитки на концерт, наші карти не приймали.
Мрія почала збуватися. Але все одно було щось фантастичне.
Однодумців набралося дев'ять душ.
І ось ми в четвер ввечері 28 листопада 2013 року прибули до Ziggo Dom (так зветься концертний зал). Фани вже увівсю стягувалися. По персонажам, які крокували в потрібному напрямку, відразу було зрозуміло, що Нідерланди- країна металева.
Це класіфікація, яку я для себе вигадав,- ділити країни на металеві та не дуже. До металевих я додаю UK, Німеччину, Нідерланди, Данію, Швейцарію, Норвегію, Швецію, Фінляндію, Ірландію. З американських - США, Канаду, та як не дивно, Бразилію. Ну іще мабуть, Австралія з Новою Зеландією. І обов'язково Японія. Про бувший Союз взагалі мовчу, тут ця музика ходила під забороною, що також додає металевості.
Також, Амстердам- батьківщина одного з самих-самих металевих лейблів ROADRUNNER RECORDS, на якоми виходили альбоми безлічі класних груп, назву найвідоміші: Mercyful Fate, King Diamond, Sepultura. Також, Нідерланди разом з UK, Штатами, Німеччиною та Японією є країнами, випустившими переважну більшість всіх платівок світу. Тому, сходити на концерт в такому місці додавало феєричності.
По сформованій дуже давно традиції, перед концертом треба торшки промочити горло, зайшли в пивбарчик. Вразив нас і ось цей туалет просто неба.
Зайшовши, купили мерчу. Було багато усякого фастфуду, трохи з голандським колоритом.
Саме приміщення виглядало новим.
Але коли зайшли в сам зал- прибалділи, народу стояло біля сцени ....
Прийшлося потроху пробиратися вперед, народу це не подобалося, вирішили поки далі не йти.
Почала виступати якась місцева група, назву ми не запам'ятали, а її виступ використали для просування вперед. В якійсь мірі нам це вдалося. До кінця їх виступу встали десь в шостому-сьомому ряді до парапету. Стояти було важко, всі місцеві виявили в нас шпіонів та усяко про нас говорили неприємні речі. Але помалу звикли до нашої присутності.
Здивувала кількість дивних пар - років далеко за 60 бабусь з молодиками років 25. Може й правда, все роблять як в останнє? Було чимало дядьок років 60-70, це мабуть ще з тих, хто на Sabbath ходив іще тоді, коли вони тільки пробивалися до слави. Відчувалося, що культура відвідування таких заходів тут склалася давно і ми трохи в неї не вписалися, нічого- наука нам.
Група грала непогано, але більше нічого сказати не можу- вся пам'ять була відведена іншій групі. Виступ було завершено, лідер подякував та оголосив, що наступними будуть SABBATH. Впала завіса, яка сховала величезні екрани, по ним було відчутно, що буде цікаво. Все було зроблено так, що ніхто не бачив того, що відбувалося на сцені.
І потяглися такі довгі хвилини очікування. Нервове напруження зросло в прогресії, невже отут, зараз ми побачимо і почуємо групу, яка багато де в чому є джерелом та початком дійсно важкої та такою любимої музики???...
І зненацька не таку вже й тишу розірвав страшенно знайомий голос!!!
"I can't fuckin' hear you!!!"- гаркнув Оззік, та натовп вибухнув страшенним та радісним галасом!
Одночас завісу підняли та почалося....
Відкрила шоу "War pigs". Другий альбом хотіли назвати так, але американці відговорили, це ж був 1970-й рік.
В мене просто зараз по спині Оззік тягне:"Generals gathered in their masses" оце masses звучить як masse-e-e-e-e-s.
Це було- супер. Групі було дуже приємно бачити, як їх тепло зустрічають, тому старалися вони на повну. До кожної пісні був зроблений відеоряд, де можна було здогадатися про що мова, навіть якщо не дуже знайомий з творчистю гурту.
Не зважаючи, що Оззік майже після кожної пісні пшикав інгалятором, пив водичку, як на мене, він був в чудовій формі як для своїх 65-ти. Він керував аудиторією, показував, що зараз робити: скакати, махати руками чи плескати і частенько вигукував:"LET ME SEE YOUR FUCKING HANDS!!!!".
Ось погляньте
Але Black Sabbath, це не тільки Оззі- для мене це перш за все Тоні Айомі. Ми стояли якраз напроти нього, я в захваті від цього чоловіка. Це він першим зрозумів, що якщо люди стоять в черзі за квитками на фільм з назвою Black Sabbath, а вони, нагадаю, звалися тоді Earth, то треба рухатися в цьому напрямку. Він буквально висікав зі своєї гітари шалені потужні риффи, які ми всі так добре знаємо, це було нереально красиво.
На шиї красивий хрест. Ці хрести, за розповіддю Оззика виготовив Осборн-старший, який був слюсарем, на прохання самого Оззика після того як він прийшов в такому, а решті він (хрест) дуже сподобався.
Ремінь гітари з іменем. Нехай видужує, та пише іще альбом.
"Гізер" Батлер , басист, а також автор більшості текстів. Грає пальцями, його було не так добре видно.
Так як і в свій час Леннон, Маккартні та інші стали грати, щоб не працювати докерами в Ливерпулі, так і ці хлопці зайнялися цим, щоб не стати чорноробами, хоча Оззік встиг попрацювати і водопровідником і на бойні, А Тоні пресом відчахнуло фаланги пальців, і якщо не його потужна сила волі, закинув би він гітару, - йому прийшлося повністю переучуватися, тепер грав він в напальчниках.
Сет-ліст був суперовий та охоплював найцікавіші сторінки періоду з Оззіком. В основному- перших чотири альбоми та новий "13"
War Pigs
Into the Void
Under the Sun/Every Day Comes and Goes
Snowblind
Age of Reason
Black Sabbath
Behind the Wall of Sleep
N.I.B.
(preceded by "Bassically"… more )
End of the Beginning
Fairies Wear Boots
Rat Salad
(followed by Tommy Clufetos drum solo)
Iron Man
God Is Dead?
Dirty Women
Children of the Grave
Encore:
Paranoid
(with Sabbath Bloody Sabbath intro)
Я не буду розповідати про кожну пісню, пройдуся лише по тоиу що буквально розірвало. Моє знайомство з їхньою музикою почалося з одноіменної пісні. І тут почалося: дощ, гроза, гром і за ним похмурий, важкий, тягучий рифф, який потім перегравало купа команд, ставших на black та doom-шлях, потім бас в тихому місці і
«What is this that stands before me? Figure in black which points at me…»
а потім :"Oh no, no, please God help me"
Важко повірити, що вони записали альбом за два тижні, і розійшовся він шаленим тиражом. За перше видання на лейблі Vertigo зі "спіральовидним" лейблом в доброму стані просять зараз від 500 фунтів.
А за ним в той же 1970-й рік вийшов і Paranoid.
Я ще дуже люблю N.I.B. Там текст про те, як
Люцифер полюбив, змінився і став "хорошою людиною", як ствержує автор слів- Гізер. Я аж прибалдів, коли вони її грали, не зважаючи, що голандці сильно м'яли боки.
Після Rat Salad старші товариші пішли зі сцени перепочити, а суперкласний ударник Tommy Clufetos лишився нас розважати барабанним соло, воно продовжувалося хвилин з 15. Було супер!
Повернулися та врубили Iron Man, а за нею нову "God is dead?" Звук був найкращім з усіх шоу, на яких я бував, це приміщення очевидно будувалося з метою проведення класних концертів,- чути було кожен інструмент в усіх подробицях.
За нею йшла Dirty Woman, ох і класний відеоряд був, я вам скажу
Пісні з "13" органічно вписалися в сет з матеріалу 1970-1972 років (ну там іще була одна з 73 і дирті вуман з 76), молодці, що звернулися до своїх коренів.
А Паша страшенно хотів свою улюблену "Never Say Die", кричав не своїм голосом, але не грали вони такої гарної пісні, записаної після того як Оззіка вигнали, а потім трохи взяли назад, самий п'яний альбом.
Після дітей могили група покинула сцену, (ну так задумано) натовп скандував:"One More Song", поки вони не повернулися та Тоні не затягнув вступ до Sabbath Bloody Sabbath, котра потім перейшла в "Paranoid".
Тут таке почалося, всі у кого були хаєри трясли ними, скакали що скажені поросята, одним словом "сходили с ума", ну і я від них не відставав.
Can you help me occupy my brain?
Oh yeah
Це була кульмінація шоу. Наступив сумний час прощавання.
Під нескінченні оплески Black Sabbath пішли зі сцени, а Тоні кинув трохи медіаторів. А хто в нашій компанії кращій стрибун за медіаторами, га?
Коли все скінчилося, до нас підійшов хлопець, спитав звідкіля ми. З України- відповіли.
-І ви приїхали спеціально на концерт?!!!
-Так.
Він висловив слова поваги та потиснув кожному руку. Було приємно.
Сергій похвалився пійманим медіатором.
За все шоу не побачив я жодного поліціянта, може передіті були, народу було ну тисяч 20.
Мабуть, це найкращій концерт, на якому мені довелося побувати.
Поки йшли з Зігго дома, до нас прибився чувак, почув як ми розмовляємо, думав ми поляки, в нього товариш- поляк.
Пригостив нас пивом, воно там недешеве, Паша не дасть збрехати.
Все- Sabbath, концерт, було супер, сподіваюся, далі буде.