дурнуватий день
дурнуватий день.....
обидва одразу....а я їх кохаю понад усе.....це так наче хочеш чогось, і боїшся зізнатись......не зізнаєшся ні собі ні їм....обом......просто існуєш, дихаєш, кажеш.....різну дурню...
через такі крайнощі обираєш третього.....в надії на диво.....
з такою ж надією залишаєш їх на КОГОСЬ....не усвідолюючи, що буде....та уявляючи найгіркіше.......
Їдеш з глузду.....тихенько, щоб ніхто не помітив......щою не було зайвих суджень.....
ти (Я) залежиш від соціума і його точки зору.....знову їдеш з глузду з цього приводу.....сподіваєшся на краще у підсвідомості, усвідомлюючи, що буде мегапогано......
шукаєш віру у собі.....самовпевненість.....за певними критеріями втрачаєш все більше людей......знаходиш нових....але вони ще не ті обрані..не ті, які мають дозвіл на пізнання твоїх нутрощів..... знов з глузду їдеш......
ненавидиш весь світ і себе зокрема......
намагаючись не звертати на судження соціума поглинаєшся чорною тиною, що існує тільки завдяки комплексам.....твоїм комплексам.........моїм комплексам.....