пачіму
Занадто довгий день. Настрій = 0. я не знаю, пачіму, звідки цей депресняк. Та це морально безпечніше, ніж невгамовні веселощі. Грошей немає вже більше тижня. Хоча критичні 3 грн (дріб"язок включно) зостались тільки сьогодні, гроші - не причина депру. Люди...такі люди, і завжди були - зсунути у нігредо багато честі для них. Може, терпець увірвався, хоча я ж звикла. Одне щодо гомо сапієнс не приємно досі: потрібно бути цербером, кричати бажано, хотіти за живе торкнути, щоб тобі дали спокій, просто сказати - мало. Пічаль, конєшно. З мамою у дружбі. Робота ходиться-робиться, хоча і без особливого ентузазізму, але так, щоб як колись "хочу захворіти" - нема такого. Чого ж така фекалія в душІ? або весни треба, або фізичної активності більше, щоб по-справжньому. тренування. Або... скоро зміни.