Улюблені книги.
© ::::
Колись давно, коли комп’ютери були повільними та великими, я пообіцяв
_redshift_ розповісти про ті книги, котрі мені подобаються. Але якось замахався, обіцянка не забулась, але була відкладена на довгу полицю. І врешті-решт я вирішив взятись за цю нелегку та цікаву справу.
Увага, тим хто не любить фантастику та фентезі - під кат не заглядати.
Автори перераховані не за ступенем улюбленості, а за алфавітом (нахабно змальовую свою електронну бібліотеку).
Дуглас Адамс: „Автостопом по галактиці” (5 книг). Думаю нікому не треба представляти цю серію. Тонкий гумор, абсурдні ситуації, дикі фізичні моделі - книга стала культовою. Навіть Google може відповісти на основне питання „життя, Всесвіту та такого іншого”.
Леонід Альохін: „ Падшие ангелы Мультиверсума”. Дуже сильний кіберпанк. Книга схожа на сюжет геніальної рольової комп’ютерної іграшки, на кшталт „Fallout”, дуже сильний сюжет, цікаві герої, майже немає внутрішніх протиріч. Я серйозно „запав” на цю книгу, навіть один раз не спав вночі - читав.
Джим Батчер: „Досьє Дрездена” (8 книг, перекладено 5). За жанром „міська фентезі”, в реальному світі існують вампіри, чаклуни, всілякі демони, монстри, фейрі. Головний герой - чарівник, Гарі Блекстоун Коперфільд Дрезден - єдиний чарівник в телефонному довіднику міста Чикаго. Коли я почав читати, було перекладено лише 4 книги з 7. Серія настільки сподобалась, що я прочитав решту англійською, це були перші книги що я читав іноземною мовою. До речі, автор в Штатах дуже популярний, а по серії знімають серіал.
Кейдж Бейкер: „Наковальня мира”. Книгу розбито на три самостійні частини. В шедеври я б її не зачислював, але задоволення отримав масу: чого тільки варта магічна дуель з застосуванням образ та лайки.
Керол Берг: „Рей-Кіррах” (3 книги). Фентезійна трилогія, вигаданий світ, вигадані народи. Дуже тонка та цікава книга, з задоволенням перечитував декілька разів. Пробував читати інші книги авторки - дуже слабкі, особливо поруч із цим шедевром.
Луїс МакМастер Буджолд: „Бараяр” (15 чи 16 книг). Космічна фантастика, класика жанру, читати обов’язково, хто не читав - втратив багато.
Олександр Бушков: „Сварог” (12 книг). Фентезі з участю „нашого парубка”. Дуже цікава і оригінальна книга, читається швидко та неймовірно легко. Але автор почав зписуватись і трилогії про Атар та Корону - слабкі, а остання „Печатка Смутку” - майже авто плагіат.
Степан Вартанов: „Кристал”. Свого часу дуже полюбив цей цикл. Суперменство головного героя викликає посмішку, але як на мене дуже цікава і незвична книга, хоч і дещо незавершена. Також сильно рекомендую “Білу дорогу” цього ж автора.
Девід Вебер. Славний неймовірним космічним циклом “Хонор Харінгтон”, це справжній подарунок для всіх цінителів космічної фантастики. У всесвіті Хонор космічні кораблі рухаються строго за законами фізики, котрі придумав автор, багато політики, багато космічних битв (а в кінці, в Битві за Мантикору - так взагалі справжнє м’ясо). Дуже непогано пішли інші серії, наприклад Галактичний шторм (всесвіт Starfire), Бог Війни - чудово, така собі РПГ, Базел Бахнаксон просто душка. З порівняно слабких книг в нього тільки позасерійні штуки “Троль” та “Дорога люті”. Є ще “Шлях Ескалібура”, він мені повністю сподобався, але я не зміг позбавитись алюзій на “Хрестоносців Космосу” від Пола Андерсона.
Окремим несподіваним відкриттям для мене стала книга Андрія Горюнова “Контакт первой степени тяжести”. Книга сповнена містики та соцреалізму, про долі двох художників. Якби не містична складова (котрої не дуже багато), то все читалося б як чудовий детектив.
Роберт Джордан. Автор мого улюбленого всесвіту, “Колеса Часу”. Найвеличніша і найдовша епопея, котра викликає у різних людей різні почуття від захвату (я) до ненависті (клятий графоман Джордан). Примітним є те, що інший автор, Тері Гудкайнд, доволі бадьоро пер в свою опупею більшість знахідок Джордана. Коротше кажучи, якщо в вас є дуже-дуже багато часу, починайте.
Олег Дивов. “Лучший экипаж Солнечной”, “Выбраковка”, “Молодые и сильные выживут” - ці книги я зачитував до дірок. Вибраковку взагалі купляв тричі - перші дві книги в мене “зачитали”.
Гай Габріел Кей. Дивна та незвична фентезі. Тігана, Льви Аль-Расана, Сарантійська Мозаїка, Гобелени Фьонавара - книги котрі мені здалися дуже чудернацькими, але неймовірно захоплюючими. Читати.
Шарон Лі та Стів Мілер. “Ліад”. Дуже романтична космічна фантастика з великим нахилом в торгівлю. Дуже легке та приємне чтиво, битв небагато, більше соціальних стосунків. З задоволенням перечитував.
Джорж Мартін. Колись в дитинстві читав його космічну фантастику, особливого враження на мене вона не справила. Зараз Мартін пише грандіозну фентезі-епопею “Пісня льоду та полум’я”. Я його для себе ставлю на один щабель з Робертом Джорданом. Важка, страшна і цікава книга. До речі, в нього є “Нічна варта” та Інші, не будемо тицяти в сторону одного українофобного імперського письменника.
Анастасія Парфьонова, “Танцующая с Ауте”. Дуже легка і стрімка книга, розповідь йде від першої, дуже роздовбайськи налаштованної особи. Неймовірна суміш магії, екстрасенсорики, технологій, біотехнологій, всесвітів та реальностей. Сподобалось.
Тім Пауерс, “На дивних хвилях”, “Ворота Анубіса”, “Чорне на чорному”. В першій книзі ми зустрічаємось з магією вуду, в другій - з старовинною єгипетською магією, а в третій - зустрічаємось з старим королем Артуром, Мерліном і пивом, котре треба захистити будь-яким шляхом. Читав вперше дуже давно, але перечитую час від часу. “Вечеря в палаці збочень” навпаки, особливого враження не справила.
Тері Пратчет. “Світ Диска”. Ну, якщо ви не знаєте що світ має форму диска і покоїться на спині черепахи котра пливе у безмежності Всесвіту, то мені з вами немає чого дискутувати.
Джоан Ролінг. Подобається.
Майкл Роен. Два цикли: про “Спіраль” я вже писав, “Наковальня льоду” - чудова фентезі, в котрій майстерно реалізована стара ідея Коваля-мага, котрий створює артефакти. Тільки на цей раз коваль - головний герой, це незвично.
Анджей Сапковський. Відьмак. Рейневан. Так. Пан Анджей. Чудово.
Джонатан Страуд, “Трилогія Бартимеуса”, писав нещодавно. Тяжко і чудово, Бартимеус - це щось!
Тед Вільямс. Колись давно я прочитав перші п’ять томів його “Пам’яті, Горя та Шипа”, закінчення мені вдалось прочитати чи не через п’ять-вісім років. Епічна фентезі. Потім вийшла книга “Інозем’я”, незвичний кіберпанк. Читається тяжко, але воно того варто.
Тут не пом’януті метри на кшталт Шеклі, Азимова, Хайнлайна, Андерсона, Гарісона, котрих я, звісно, читав і дуже люблю.
Ще згадав двох авторів, котрі хоч і не мають відношення до фантастики, але справили на мене дуже сильне враження. Це Патрік О’Браєн з Джеком “Щасливчиком” Обрі та його судовим лікарем Стівом Матуріном, а також Сесіл Форестер з мічманом Гораціо Хорнблауером. До речі, іменем доктора з “Сурпрайза” Стівен Кінг назвав Промінь Черепахи в “Темній Вежі”, а з пригод Гораціо Хорнблауера своє натхнення брав Девід Вебер, у “Хонор Харрінгтон”.
Ну і раз я згадав Стівена Кінга, то його “Темна Вежа” - це та річ, від якої я ходив декілька тижнів несамовитий. Дуже сильна річ.
p.s. Не полінувався і проставив на посилання на авторів в Альдебарані. Насолоджуйтесь.