Сторожинець
Оригинал взят у v1snyk в Сторожинець
Сторожинець - маловідоме для широкого загалу містечко, власне, як і майже всі міста Чернівецької області, за винятком самих Чернівців та, хіба що, Хотина. Тим не менш, його зелені парки, вишукана архітектура і затишні вулички однозначно заслуговують на увагу. Місто досить компактне, і багато часу його огляд не займе.
Через Сторожинець протікає річка Серет, яка ділить його на дві нерівні частини. На західній, меншій, частині уваги заслуговує дерев’яна Свято-Михайлівська церква 1798 року. Це єдина пам’ятка міста, з пошуком якої можуть виникнути проблеми, бо знаходиться вона на непримітній вуличці в приватному секторі.
Але вона того варта, адже це найстаріша будівля міста, що дожила до наших днів.
Кладовище навколо церкви румунське, бабці, що якраз ішли до служби, шпрехали між собою румунською… Підозрюю, навіть собакен гавкає по-румунськи.
З іншого боку річки, в невеликому меандрі знаходиться парк Юність.
Парк повністю здичавілий, а шкода. У тих небагатьох місцях, де ще можна підступитись до Серета, він радує дуже гарними видами.
По інший бік траси, відносно парку, є збудовані впритул одна до одної пара церков. Здається, обидві новобудови.
Також заслуговує уваги євангелістська церква трохи ближче до центру. Зазвичай протестантські молитовні будинки в Україні новітні і нецікаві, але ця зведена ще в 1909-1911 роках для німецької громади.
За тим я вирушив у північну сторону. Навколишні вулиці радують старовинною забудовою.
Сучасні будинки теж намагаються не відставати.
Північна околиця - розсип кладовищ, церков і каплиць. Храм Покрови Пресвятої Богородиці, наприклад.
За хрестом у кадр потрапив шматочок дерев’яної каплиці і баня ще однієї церкви.
Околиця знаходиться на узвишші, звідки відкриваються види на захід міста та передгір’я за ним.
Але найбільшою знахідкою цього району, якщо не всього Сторожинця, є дендропарк.
Парк закладений у 1912 році на основі природного лісового масиву. Володіла ним тоді єврейська родина Орієнштайнів, яка по собі залишила ще й палац.
Палац збудований ще в кінці 19 ст., а під час створення дендропарку отримав вигляд, близький до сучасного.
І в голові заграла пісенька групи «Фліт»:)
У 1945 році в місті створено лісовий коледж, який існує і понині. І парк, і палац відносяться до коледжу.
Тут все дуже доглянуто і охайно.
Єдине, що дещо розчарувало - ставок, який заріс і поцвів. На фотографіях, якими заманюють гостей у Сторожинець, він куди чистіший.
Як і у Вижниці, уваги заслуговує також тутешня лікарня - велична споруда 100-річної давнини, більше схожа на який-небудь палац.
Лікарняна територія.
Міські вілли.
Греко-католицька церква на реконструкції.
В місті також є досить велике і традиційно забуте єврейське кладовище.
Щоб дістатись його, треба звернути з чернівецької траси та пройти вузькою вуличкою приватного сектору зі злющими собаками, що викликає досить сильне дежавю з Бережанами.
Церква на Чернівецькій вулиці.
Розмальований будинок на ній же.
Ще один парк знаходиться на південно-східному виїзді з міста. Тутешній ставок теж поцвів.
В парку знаходиться школа-інтернат.
Огляд центру почнемо зі Свято-Георгіївської церкви 19 ст. - найбільшого православного храму міста.
Дзвіниця.
Буквально за парканом - вишуканий костел Святої Анни у неготичному стилі. Освячений у 1905 році.
Прямую до ринку…
…поруч з яким вижила синагога, явно пристосована зараз під нерелігійні потреби.
Пішохідна зона у центрі.
Містечко малолюдне, затишне. За кількістю населення Сторожинець є другим містом у області, але при цьому зі своїми 14,5 тисячами поступається Чернівцям ледь не в 20(!) разів.
Зараз пішла мода на лавочки для закоханих.
Ратуша - модернова, зведена у 1905 році. За висотою (на Буковині) поступається лише чернівецькій. Донині використовується за призначенням - всередині засідає міська рада.
Народна творчість.
І Шевченко, напевно, зі своєю музою. Ось скільки всього цікавого можна побачити в окремо взятому маленькому містечку.
Сторожинець - маловідоме для широкого загалу містечко, власне, як і майже всі міста Чернівецької області, за винятком самих Чернівців та, хіба що, Хотина. Тим не менш, його зелені парки, вишукана архітектура і затишні вулички однозначно заслуговують на увагу. Місто досить компактне, і багато часу його огляд не займе.
Через Сторожинець протікає річка Серет, яка ділить його на дві нерівні частини. На західній, меншій, частині уваги заслуговує дерев’яна Свято-Михайлівська церква 1798 року. Це єдина пам’ятка міста, з пошуком якої можуть виникнути проблеми, бо знаходиться вона на непримітній вуличці в приватному секторі.
Але вона того варта, адже це найстаріша будівля міста, що дожила до наших днів.
Кладовище навколо церкви румунське, бабці, що якраз ішли до служби, шпрехали між собою румунською… Підозрюю, навіть собакен гавкає по-румунськи.
З іншого боку річки, в невеликому меандрі знаходиться парк Юність.
Парк повністю здичавілий, а шкода. У тих небагатьох місцях, де ще можна підступитись до Серета, він радує дуже гарними видами.
По інший бік траси, відносно парку, є збудовані впритул одна до одної пара церков. Здається, обидві новобудови.
Також заслуговує уваги євангелістська церква трохи ближче до центру. Зазвичай протестантські молитовні будинки в Україні новітні і нецікаві, але ця зведена ще в 1909-1911 роках для німецької громади.
За тим я вирушив у північну сторону. Навколишні вулиці радують старовинною забудовою.
Сучасні будинки теж намагаються не відставати.
Північна околиця - розсип кладовищ, церков і каплиць. Храм Покрови Пресвятої Богородиці, наприклад.
За хрестом у кадр потрапив шматочок дерев’яної каплиці і баня ще однієї церкви.
Околиця знаходиться на узвишші, звідки відкриваються види на захід міста та передгір’я за ним.
Але найбільшою знахідкою цього району, якщо не всього Сторожинця, є дендропарк.
Парк закладений у 1912 році на основі природного лісового масиву. Володіла ним тоді єврейська родина Орієнштайнів, яка по собі залишила ще й палац.
Палац збудований ще в кінці 19 ст., а під час створення дендропарку отримав вигляд, близький до сучасного.
І в голові заграла пісенька групи «Фліт»:)
У 1945 році в місті створено лісовий коледж, який існує і понині. І парк, і палац відносяться до коледжу.
Тут все дуже доглянуто і охайно.
Єдине, що дещо розчарувало - ставок, який заріс і поцвів. На фотографіях, якими заманюють гостей у Сторожинець, він куди чистіший.
Як і у Вижниці, уваги заслуговує також тутешня лікарня - велична споруда 100-річної давнини, більше схожа на який-небудь палац.
Лікарняна територія.
Міські вілли.
Греко-католицька церква на реконструкції.
В місті також є досить велике і традиційно забуте єврейське кладовище.
Щоб дістатись його, треба звернути з чернівецької траси та пройти вузькою вуличкою приватного сектору зі злющими собаками, що викликає досить сильне дежавю з Бережанами.
Церква на Чернівецькій вулиці.
Розмальований будинок на ній же.
Ще один парк знаходиться на південно-східному виїзді з міста. Тутешній ставок теж поцвів.
В парку знаходиться школа-інтернат.
Огляд центру почнемо зі Свято-Георгіївської церкви 19 ст. - найбільшого православного храму міста.
Дзвіниця.
Буквально за парканом - вишуканий костел Святої Анни у неготичному стилі. Освячений у 1905 році.
Прямую до ринку…
…поруч з яким вижила синагога, явно пристосована зараз під нерелігійні потреби.
Пішохідна зона у центрі.
Містечко малолюдне, затишне. За кількістю населення Сторожинець є другим містом у області, але при цьому зі своїми 14,5 тисячами поступається Чернівцям ледь не в 20(!) разів.
Зараз пішла мода на лавочки для закоханих.
Ратуша - модернова, зведена у 1905 році. За висотою (на Буковині) поступається лише чернівецькій. Донині використовується за призначенням - всередині засідає міська рада.
Народна творчість.
І Шевченко, напевно, зі своєю музою. Ось скільки всього цікавого можна побачити в окремо взятому маленькому містечку.