Оригинал взят у
falkoner в
Про Тернопільщину. Частина тринадцята. Кременець- Білокриниця. Тут живу, це мій дім
Мій дім - моя фортеця
Чим займаюсь я в нім -
Це все не для преси
Про Тернопільщину. Частина перша. Любар - Староконстянтинів. Про Тернопільщину. Частина Друга. Підволочиськ - Скорики - Токи - Хмелиська. Про Тернопільщину. Частина Третя. Скалат Про Тернопільщину. Частина четверта. Кровинка-Заліщики Про Тернопільщину. Частина п'ята. Червоноруд- Джуринський водоспад
Про Тернопільщину. Частина Шоста. Товсте - Ягільниця
Про Тернопільщину. Частина сьома. Чортків - Яблунів
Про Тернопільщину. Частина восьма. Буданів- Буцнів
Про Тернопільщину. Частина дев'ята . Микулинці - Струсів - Дарахів
Про Тернопільщину. Частина десята. Підзамочок - Бучач - Рукомиш - Старі Петликівці Про Тернопільщину. Частина одинадцята. Зарваниця - Збараж - Вишнівець.
Про Тернопільщину. Частина дванадцята. Почаїв Після Почаєва наш шлях лежав в сторону Кременця - старовинного міста.
Спочатку завернули подивитися на Покровську церку.
Зведений храм у так званому «цегляному» стилі: провідну роль в оздобленні церкви відігравала цегла, зовні Покровський храм не штукатурений. Будували церкву військові 42-го Якутського піхотного полку армії Російської імперії, в Кременці розташовувалось ціле їхнє військове містечко. Все, що залишилось як пам'ять про перебування в місті російських офіцерів, - Покровська церква. Військове поселення знищене в роки Першої світової війни. Цікавим є факт, що кременецька полкова церква була освячена двічі. Спочатку її освятили на честь Інокентія Іркутського, який був покровителем піхотного полку. Другий раз храм освятили у 1919 році на честь Покрови Пресвятої Богородиці.
Основною ж туристичною принадою Кременця є гора Бона,на якій залишились рештки Кременецького замку, туди ми і рушили далі.
Кременецький замок - оборонна споруда на горі Бона, яке підноситься над містом Кременець на висоті 397 метрів над рівнем моря. Це місце відоме в Україні як неприступна стіна: в 1240 році його намагався взяти Хан Батий, однак замок витримав річну облогу, в 1254 не піддався воєводі Золотої Орди Куремсі.
Будівництво замку в 1366 році почав польський король Казимир ІІІ, а продовжив литовський князь Гедиминович в 1382 році. Остаточний свій вигляд архітектурний ансамбль набув лише в 16 столітті. Він складався з двох мостів та трьох веж: «Надбрамна», «Черлена» і «Над новим домом»; князівського палацу, церкви святого Михайла. У 1536 році власником замку стала дружина польського короля Сигізмунда І - королева Бона Сфорца. Саме на честь неї назвали гору, де зараз розташовується замок. Восени 1648 козаки обложили замок і після півторарічних боїв взяли його і зруйнували. На початку 20 століття замок хотіли розібрати, а камінь використовувати для будівництва доріг. На щастя, це не було реалізовано. Зараз від замку залишилися лише значна частина стін із залишками бійниць, два яруси надбрамної вежі, а також сліди від колодязя.
Залишки стін , нажаль, не надто мальовничі. Особливо в таку погоду.
Тому гора Бона - це передусім види міста.
Дощ посилюється і ми спускаємося в місто.
Роздивилися собор св. Миколая.
Вперше костел, який пізніше став собором Святого Миколая, згаданий в 1538 році в місті Кременець . У той час він був дерев`яним і носив назву Успіння Пресвятої Богородиці.
Напроти ж знаходиться неймовірна споруда Єзуїтського монастиря, або як ще його називають Колегіума.
Темновата, правда, вийшла понорамка...
Дуже довго ходив навколо нього кругами фоткав.
Побудований він був в 18 столітті, довгий час був головним освітнім центром Подолу і Волині. Архітектурний стиль - бароко. Монахів-єзуїтів в місто запросив князь Януш Вишневецький. Будівництво тривало 12 років з 1731 по 1743 і велося під керівництвом архітектора П. Фонтана. Комплекс складається з костелу, навчальних корпусів та двох келій. На початку 19 століття Тернопільська область увійшла до складу Російської імперії, в колегіумі була відкрита вища гімназія. До того часу пройшло вже 30 років, як був скасований орден єзуїтів. Через 16 років гімназія отримала статус ліцею. Спеціально для колегіуму в Польщі, у Варшаві була викуплена особиста бібліотека польського короля Станіслава Августа Понятовського. В ліцеї були відкриті лабораторія фізики та астрономії, які були забезпечені всіма необхідними приладами, на пожертви придбали колекцію мінералів і монет. При ліцеї діяла власна метеорологічна станція. Згодом, саме викладацький склад і наукові фонди Кременецького колегіуму стали основою для створення Київського університету. В наші дні будівля все так же служить потребам науки, тут розташований Кременецький обласний гуманітарно-педагогічний інститут ім. Т. Шевченка.
Околиці також прикольні. Якщо ви будете в гостях в цих будинках, то не виходьте на балкон покурити.
Напроти Колегіуму знаходиться пантеон радянським воїнам.
А ще Кременець одне з небагатьох містечок тернопільщини, де я зміг купити магнітик. Не розуміють вони, скільки бабла втрачають на туристах.
Ще в Кременці прогулялися до Костелу св. Станіслава.
Далі був обід. І ми вирушили в український Хогвадрс.
Хоча саме село по собі старовинне, але сьогодні не про нього, а про... Кременецький лісозаготівельний технікум, який розташований в будівлі колишнього палацу.
Палацу явно пощастило, що свого часу в ньому розмістили навчальний заклад. Бути б йому зараз закинутими руїнами, як сотні його побратимів.
А так, це просто неймовірна будівля.
Навколо палацу парк. Так як технікум тематичний, то парк дуже доглянутий і є не менш цікавим, ніж будівля.
Сова над воротами також нагадує про чаклунську школу з книг Роулінг.
А нас далі чекає дорога. На Дубно! Але про те наступного разу, буде цікаво. Не перемикайтеся.
Оригінал публікації ось
туточки