Розказували, що в двадцять дев’ятому році страшна зима була. Я пам’ятаю, бо якраз народився тоді. І жив тоді на Личакові карлик. Підмовивли одного разу батяруси того карлика (а він також батяр був) на такє. Вбрали го по-дитячому, ніби то малє (а йому тоді вже двайцять кулька літ було). Зимно, мороз. Він встав на трамвайній зупинці і плаче-трясеться: “Ву-ву-ву-ву”, ніби замерз. Підходе пані Оля така алєгантська: “Дзєцко, чего ти плачєш?” А він тонесеньким голоском: “Вє-є-є, я хцу пісю”. - “Ну то попісяй”. - “Вє-є-є, змерзле м’є ревце, не могу собі вотворити”. Ну, що поробиш, як дитина хоче пісяти, тре помогти. Пані Оля розщіпає йому і... завмирає в шоці: “Кілько маєш літ?” - “Двайці штири, пані”, - той вже своїм грубим голосом. Такі хохми робили.
Comments 2
Розказували, що в двадцять дев’ятому році страшна зима була. Я пам’ятаю, бо якраз народився тоді. І жив тоді на Личакові карлик. Підмовивли одного разу батяруси того карлика (а він також батяр був) на такє. Вбрали го по-дитячому, ніби то малє (а йому тоді вже двайцять кулька літ було). Зимно, мороз. Він встав на трамвайній зупинці і плаче-трясеться: “Ву-ву-ву-ву”, ніби замерз. Підходе пані Оля така алєгантська: “Дзєцко, чего ти плачєш?” А він тонесеньким голоском: “Вє-є-є, я хцу пісю”. - “Ну то попісяй”. - “Вє-є-є, змерзле м’є ревце, не могу собі вотворити”. Ну, що поробиш, як дитина хоче пісяти, тре помогти. Пані Оля розщіпає йому і... завмирає в шоці: “Кілько маєш літ?” - “Двайці штири, пані”, - той вже своїм грубим голосом. Такі хохми робили.
Reply
Reply
Leave a comment