8 декабря 1913 г. Львов 101 год тому. 146 років товариства "Просвіта" у Львові.
Оригинал взят у bruchwiese в 8 декабря 1913 г. Львов 100 лет тому. 145 років товариства "Просвіта" у Львові.
8 грудня 1913 р.: «зближаєть ся хвиля, коли перший раз мали би увійти до краєвого сойму наші представники міст»
Вновь вашему вниманию - очередной обзор периодических изданий древнего Львова в коротких эссе за один день из жизни нашего города, будни сто лет тому назад от Бориса Будникова.
Як львів’яни боролися за чесні та справедливі вибори та чому вони вважали вкрай необхідними змагання з кульової стрільби?
«Голос Львова. Вчера в неділю 7. грудня с. р. відбули ся Збори Українців міста Львова, в салі т-ва “Руська Бесіда”, щоби нарадити ся в пекучих справах, що торкають ся інтересів українського населеня в нашім місті. Збори отворив радник д-р Евген Озаркевич, а до президиї покликали збори радника Романа Сосновського. Секретарював п. Микетей. Опісля уділив предсідатель зборів голос д-ру Озаркевичеви, котрий реферував справу виборчої реформи до краєвого сойму зі становище інтересів мешканців міста. Референт представив коротко цілу справу боротьби о справедливу виборчу ординацию, зазначив, що до тепер українське населенє краю було репрезентоване в усіх законодатних тілах лише через репрезентантів сільської куриї, і що тепер зближаєть ся хвиля, коли перший раз мали би увійти до краєвого сойму наші представники міст. Правительственний проєкт признає Українцям з міст 8 мандатів, 5 з цензусової, а 3 із загальної куриї. Се справді малий завдаток справедливого представництва нашого народу з міст, але ледви чи дасть ся здобути в теперішних невідрадних відносинах більше заступництво... Вкінци предложив до ухваленя ось-які резолюциї:
1) Українці міста Львова домагають ся як найшвидшого полагодженя виборчої ординациї до краєвого сойму на основі як найширшої демократизациї сойму.
2) Українці міста Львова висказують повне довірє українському клюбови і мають надію, що в переговорах в справі виборчої реформи до краєвого сойму згодить ся клюб лише на такі постанови, котрі будуть відповідати чисельности і достоїнству українського народа в Галичині.
3) Українці міста Львова жадають при усталеню виборчих округів відповідного числа міської репрезентациї, а зокрема домагають ся з цензусової куриї осібного мандату для Українців міста Львова без инших місцевостий.
Резолюциї принято одноголосно і на внесенє інжиніра п. Корнеллі вибрано депутацию зложену з д-ра Озаркевича, о. Лежогубського і п. Ґресяка, котра має інтервенювати у президиї українського клюбу й у президиї виборчої комісиї та референтів...» («Діло», с. 1).
«На сьвято відслоненя памятника Смольки приїхало до Львова богато достойників. Між иншими приїхали: міністри Гайнольд і Длуґош, президент парляменту Сільвестер, посли Хоц, Здарски, Тоболька, Куранда, радник двору Купка» («Діло», с. 6).
«Маґістратська провокация. Львівський маґістрат звісний з того, що сьвідомо нехтує руські сьвята, а надто прямо в живі очи глузує собі з найсьвятійших почувань українського львівського громадянства. Вистарчить згадати, що звичайно на час Йорданського сьвята, яке ми торжественно сьвяткуємо на ринку, припадає і якась конечна маґістрацька направа бруку в ринку. Під Преображенською церквою в часі наших сьогорічних Великодних сьвят з неймовірним гуком направлювано брук і то як раз під самою отвореною брамою. В останних днях лучив ся сьвіжий факт безсоромного непошанованя нашого сьвята. А саме як-раз в четвер с. є. в день Воведеня заїхала під церков св. Юра брукова машина для товченя каміня. Через весь час Богослуженя в церкві долітав до уший вірних свист та гуркіт машини і се очевидно перешкаджало спокійному вислуханю Богослуженя. На те саме позволив собі маґістрат і вчера в часі, коли в церкві відбувало ся торжественне Богослуженє з нагоди отвореня сойму» («Нове Слово», с. 6).
«ІІІ. нагородне стрілянє до влучі відбуло ся в “Соколі Батьку” в суботу 6. грудня с. р. Зголосило ся 19 стрільців. І. нагороду здобув В. Неділька, ІІ. нагороду Р. Носковський, ІІІ. нагороду А. Зелений, IV. наг. Л. Лукашевич. Перший і четвертий стрілець ставали від “Сокола Батька”, другий і третий від “України”. Всі “Січи” і “Соколи” повинні уладжувати змаганя в стріляню і плекати ревно стрілянє. Коли ходили чутки про війну, тоді всі про се говорили, тепер заходить на всіх знов тупа байдужість» («Діло», с. 5-6).
http://city-adm.lviv.ua/lvivhistory/lviv-100-years-ago/64-8-hrudnia-1913-roku
8 грудня 1868 року - у Львові засновано товариство «Просвіта».
http://postup.brama.com/dinamic/i_pub/usual.php?what=17384
Товариство "Просвіта" в Галичині виникло у досить складних умовах. Багато діячів національного відродження 40-50-х років не сприйняли модерних віянь часу, відійшли від орієнтації на європейську культуру і піддались слов'янофільським впливам, що походили з Російської імперії. Діячі москвофільського табору відмовились не лише від латинської абетки, але й від мови галицької людності, намагаючись витворити власне "язичіє", щоб відрізнятись і від свого хлопа, і від польського пана.
Молодша ґенерація галицької інтелігенції не погоджувалась з такою ситуацією. Їх підтримали і дехто зі старших діячів "Весни націй". На загальних зборах найповажнішої тоді просвітницької організації "Галицько-Руська Матиця" у 1864-1865 роках о. Степан Качала, судовий радник Юліан Лаврівський, молодші діячі Ксенофонт Климкович, Володимир Шашкевич, Анатоль Вахнянин домагались відмови від дивовижного "язичія" та переходу на народну мову і етимологічний правопис. Однак "тверді русини" на чолі з професором Яковом Головацьким рішуче протистояли "народовцям". Після поразки Австрії у війні з Прусією та Італією у 1866 році "старорусини" надрукували у газеті "Слово", яку редагував Богдан Дідицький, програмну статтю "Поглядъ на будучность", в якій оголосили єдність та тотожність галицьких русинів з цілим "русским світом" і дали зрозуміти, що розраховують на підтримку Російській імперії.
Старорусини зберегли за собою Народний дім у Львові, Ставропігійський інститут, "Галицько-Руську Матицю", а народовці не мали пристановища. Засноване у 1861 році товариство "Руська Бесіда" було, швидше, закритим клубом, а не великою організацією. 1867 року чеські просвітителі в Празі заснували освітнє товариство "Матиця люду", а в Кракові утворилось "Товариство приятелів освіти люду" з філією у Львові. Тож назрівала необхідність створення власної просвітницької організації.
З ініціативи о. Степана Качали для опрацювання статуту майбутнього товариства було створено організаційний комітет, до якого входили представники академічної молоді, а також такі діячі, як урядники Корнило Сушкевич, Михайло Коссак, професори гімназії й учительської семінарії Анатоль Вахнянин, Юліан Романчук, Омелян Партицький, Павлин Свєнціцький , Олександр Борковський, студенти Андрій Січинський, Олександр Огоновський. Коли галицьке намісництво статуту не затвердило, звернулися до Відня, і 2 вересня 1868 року міністерство освіти дозволило заснувати товариство "Просвіта". Це стало підставою для скликання у Львові першого загального збору. Його організація була доручена конституційному комітетові на чолі з професором академічної гімназії Анатолем Вахнянином.
Загальний збір було скликано 8 грудня 1868 року в залі польської стрільниці "Куркового братства" на вулиці Курковій (тепер Лисенка). На збір прибуло 65 представників, лише один із них, отець Йосиф Заячківський, парох села Лопянки коло Долини, не був мешканцем Львова.
.jpg/800px-Міська_стрільниця(Львів).jpg)
Програма майбутньої праці "Просвіти" була коротко сформульована у виступі студента Андрія Січинського: "Кожний нарід, що хоче добитися самостійности, мусить передусім дбати про те, щоби нижчі верстви суспільности, народні маси піднеслися до тої степени просвіти, щоб ця народна маса почула себе членом народнього організму, відчула своє горожанське й національне достоїнство й узнала потребу існування нації як окремішньої народної індивідуальности; бо ніхто інший, а маса народу є підставою усього".
Ще 1848 року діяч о. Йосиф Заячківський у своїй промові сказав: "...засияв славний 1848 рік і воскрес руський нарід, а на чолі народу поставив себе духовний стан. Нарід узнав його за свого поводиря й заступника, узнали його й чужі. Не дивовиж, що на нас піднялася вража сила, а ми, священики, не до боротьби поставлені, але радше апостоли мира, злякалися тої бурі, зачали оглядатися поза себе, щоби собі плечі забезпечити і -- відступили так далеко, що стратили з очей нарід, а нарід нас. Тож на наше місце хочете ви, панове, ставати і повести дальше діло просвіти народу там, де ми перестали. За те нарід вам дякує, а Бог най благословить!..
Отак і ви, любі братчики, хоч яка тяжка була би ваша боротьба, хоч як високо піднесла би вас доля, не давайтесь відорвати від вашої матері -- від народу! Тоді лише ви будете сильні в народі, а народ вами славний!"
Першим головою новоствореного товариства "Просвіта" зібрання обрало Анатоля Вахнянина, а до виділу (керівного органу) -- Олександра Борковського, Івана Комарницького, Михайла Коссака, Максима Михаляка, Омеляна Огоновського, Омеляна Партицького, Юліана Романчука, Корнила Сушкевича і Корнила Устияновича. Вирішено було створити українську бібліотеку з читальнею і щорічно видавати календар для народу.
Щоб роз'яснити мету Товариства, його виділ звернувся 11 лютого 1869 року зі спеціальною відозвою до народу. У ній указувалося, що "поза школою не знаходить українська дитина ніякого духовного корму, через котрий самосвідомість, моральність і добробут у народі могли би чимраз більше розвиватися". Водночас газета "Слово" назвала Товариство "польською інтригою".
Товариство працювало у складних умовах. Воно не мало приміщення, а тому наради і засідання проводили вдома у Сушкевича або Вахнянина. 26 травня 1870 року відбувся другий загальний збір товариства. І знову довелося просити приміщення у польської "Стрільниці".
Народний дім у Львові. Кінець XIX cт.
Перше приміщення отримала "Просвіта" лише в жовтні 1871 року, коли директор Академічної гімназії о. Василь Ільницький, член виділу товариства, надав маленьку кімнатку у Народному домі, де тоді розташовувалась гімназія. Згодом "Просвіта" тулилась при товаристві "Руська Бесіда" до 1873 року, коли і її "совіт" Народного дому не вигнав із приміщення разом із "Просвітою". Далі товариство винаймало різні приміщення, зокрема на розі вулиць Краківської та Вірменської, аж поки 30 березня 1895 року не купило будинок на площі Ринок, 10.
http://www.calendarium.com.ua/ua/im/802.peg
Статут 1870 надавав можливість засновувати філії "Просвіти" у повітах (перша філія відкрита в селі Бортники біля Ходорова у 1875). До 1914 року 75 філій та 2944 читальні "Просвіти" діяли у 75% українських поселень Галичини, в 1939-му мережею філій та читалень було охоплено 85% західноукраїнських земель (83 філії, 3075 читалень, 360 тис. членів).
Головами "Просвіти" після Анатоля Вахнянина були Юліан Лаврівський (1870 -- 1873), Володислав Федорович (1873 -- 1877), Омелян Огоновський (1877 -- 1894), Юліан Романчук (1896 -- 1906), Євген Олесницький (1906), Петро Огоновський (1906 -- 1910), Іван Кивелюк (1910 -- 1923), Михайло Галущинський (1923 -- 1931), Іван Брик (1932 -- 1939), Юліан Дзерович (1939).
Уперше вагому політичну позицію набуло товариство за часів головування лідера галицьких народовців Юліана Лаврівського, котрий намагався дійти порозуміння між українцями і поляками, народовцями і москвофілами. "Просвіта" виступала представником народовського напрямку в справах погодження українських партій, була ініціатором створення пресового органу народовців -- газети "Діло" (1880), а також політичної організації Народна Рада (1885).
У листопаді 1918, коли було проголошено Західно-Українську Народну Республіку, товариство "Просвіта" стало основою Державного Секретаріату освіти ЗУНР. Залишаючи за собою культурно-просвітницьку функцію, матірна "Просвіта" дала початок численним економічним, фінансовим, спортивним, шкільним інституціям, політичним партіям. Поставивши собі за мету поліпшити матеріальний рівень життя галичан як необхідну умову їх культурного розвитку, "Просвіта" заснувала при читальнях крамниці, кооперативи, молочарні, ощадно-позичкові каси, проводила заходи для піднесення агротехнічної культури. Великого значення протягом усього часу існування товариство надавало видавничій діяльності як основі ліквідації неграмотності та поширення просвіти серед населення Галичини. За 60 років "Просвіта" видала понад 1000 назв різноманітних видань. Одночасно з виданням популярної літератури організувала в Галичині широку мережу книгорозповсюдження.
Матеріальною основою діяльності "Просвіти" були членські внески, пожертви громадян, краєві та державні дотації, прибутки з власних установ. У вересні 1939 року "Просвіта" була ліквідована.
За прикладом львівської "Просвіти" такі ж товариства діяли на Наддніпрянській Україні (1915 -- 1922 рр.), Закарпатті (1924 -- 1939 рр.) та на теренах українських поселень - на Кубані, Зеленому Клину, в Канаді, Бразилії, Воєводині...
13 червня 1988 року у Львові було створене Товариство рідної мови ім. Тараса Шевченка. Його головою став Роман Іваничук, заступниками Михайло Косів, Ігор Мельник, Василь Репетило, відповідальним секретарем Юрій Зима. Після того такі організації почали виникати в інших областях УРСР. А 11-12 лютого 1989 року в Республіканському будинку кіно відбулась установча конференція -- перший легальний форум незалежної громадської організації у Києві. Було ухвалено статут і обрано керівництво Товариства української мови імені Тараса Шевченка, яке очолив Дмитро Павличко.
Товариство було єдиною легально зареєстрованою опозиційною до КПРС організацією, на основі якого потім створили Народний рух України та інші організації. Товариство української мови також було найважливішим організаційним чинником під час виборів весни 1990 року, які призвели до перемоги національно-демократичних сил в Галичині та створення у Верховній Раді УРСР опозиційної "Народної ради".
29-30 вересня 1990 року у Києві відбулася ІІ конференція товариства, на якій вирішили змінити назву на Товариство української мови імені Тараса Шевченка "Просвіта", однак статут так і не було зареєстровано у Міністерстві юстиції. Новим головою товариства було обрано народного депутата України Павла Мовчана.
12 жовтня 1991 року була скликана ІІІ позачергова конференція, на якій товариство було реорганізоване у Всеукраїнське товариство "Просвіта" імені Тараса Шевченка. Однак товариство надалі діяло за статутом 1989 року.
Пам'ятник «Просвіті», Львів 1993 рік.
Лише 4-5 грудня 1993 року відбувся IV з'їзд Всеукраїнського товариства "Просвіта", на якому було ухвалено новий статут, який нарешті зареєстрували у Міністерстві юстиції.
Із лона Товариства української мови та «Просвіти» виокремились більшість новітніх організацій і партій. Ця організація профінансувала перший український анімаційний мультсеріал «Лис Микита».
-2.JPG)
Житловий будинок (Будинок друкарні НТШ і редакції "Літературно-наукового вісника"), в якому знаходилось НТШ, працював І.Франко, жила Я.Музика, укр. художник, графік вул.Винниченка , 26 - 24
08 декабря (25 ноября) 1913 года
«Новое Время» Петербург.
- Австро-венгерский военный министр издал распоряжение о роспуске дополнительных резервистов призыва 1912 г.
- В виду разногласий между владельцами типографий и наборщиками в Австрии все наборщики объявлены уволенными.
- БУДАПЕШТ. Униатский протопоп из Угощи поместил статью в клерикальном органе «Alkotmany» в котором он требует введения григорианского календаря среди униатов-угророссов, чтобы Россия не могла впредь указывать на общие с угророссами праздники и чтобы таким образом затруднить пропаганду православия среди униатов. Та же газета сообщает, что вследствие энергичного выступления властей можно считать, что агитация «схизмы» подавлена.
http://www.starosti.ru/
Начиная - Львов 100 лет тому назад c 16 Октября 1913 года. http://bruchwiese.livejournal.com/242854.html
1 декабря 1913 года. Львов 100 лет тому.http://bruchwiese.livejournal.com/273783.html
2 декабря 1913 года. Львов 100 лет тому.http://bruchwiese.livejournal.com/274202.html
3 декабря 1913 года. Львов 100 лет тому.http://bruchwiese.livejournal.com/274749.html
4 декабря 1913 года. Львов 100 лет тому.http://bruchwiese.livejournal.com/275773.html
5 декабря 1913 года. Львов 100 лет тому.http://bruchwiese.livejournal.com/276670.html
6 декабря 1913 года. Львов 100 лет тому.http://bruchwiese.livejournal.com/277145.html
7 декабря 1913 года. Львов 100 лет тому.http://bruchwiese.livejournal.com/277615.html
8 грудня 2013 року - 145 років товариства "Просвіта" у Львові.
8 грудня 1913 р.: «зближаєть ся хвиля, коли перший раз мали би увійти до краєвого сойму наші представники міст»
Вновь вашему вниманию - очередной обзор периодических изданий древнего Львова в коротких эссе за один день из жизни нашего города, будни сто лет тому назад от Бориса Будникова.
Як львів’яни боролися за чесні та справедливі вибори та чому вони вважали вкрай необхідними змагання з кульової стрільби?
«Голос Львова. Вчера в неділю 7. грудня с. р. відбули ся Збори Українців міста Львова, в салі т-ва “Руська Бесіда”, щоби нарадити ся в пекучих справах, що торкають ся інтересів українського населеня в нашім місті. Збори отворив радник д-р Евген Озаркевич, а до президиї покликали збори радника Романа Сосновського. Секретарював п. Микетей. Опісля уділив предсідатель зборів голос д-ру Озаркевичеви, котрий реферував справу виборчої реформи до краєвого сойму зі становище інтересів мешканців міста. Референт представив коротко цілу справу боротьби о справедливу виборчу ординацию, зазначив, що до тепер українське населенє краю було репрезентоване в усіх законодатних тілах лише через репрезентантів сільської куриї, і що тепер зближаєть ся хвиля, коли перший раз мали би увійти до краєвого сойму наші представники міст. Правительственний проєкт признає Українцям з міст 8 мандатів, 5 з цензусової, а 3 із загальної куриї. Се справді малий завдаток справедливого представництва нашого народу з міст, але ледви чи дасть ся здобути в теперішних невідрадних відносинах більше заступництво... Вкінци предложив до ухваленя ось-які резолюциї:
1) Українці міста Львова домагають ся як найшвидшого полагодженя виборчої ординациї до краєвого сойму на основі як найширшої демократизациї сойму.
2) Українці міста Львова висказують повне довірє українському клюбови і мають надію, що в переговорах в справі виборчої реформи до краєвого сойму згодить ся клюб лише на такі постанови, котрі будуть відповідати чисельности і достоїнству українського народа в Галичині.
3) Українці міста Львова жадають при усталеню виборчих округів відповідного числа міської репрезентациї, а зокрема домагають ся з цензусової куриї осібного мандату для Українців міста Львова без инших місцевостий.
Резолюциї принято одноголосно і на внесенє інжиніра п. Корнеллі вибрано депутацию зложену з д-ра Озаркевича, о. Лежогубського і п. Ґресяка, котра має інтервенювати у президиї українського клюбу й у президиї виборчої комісиї та референтів...» («Діло», с. 1).
«На сьвято відслоненя памятника Смольки приїхало до Львова богато достойників. Між иншими приїхали: міністри Гайнольд і Длуґош, президент парляменту Сільвестер, посли Хоц, Здарски, Тоболька, Куранда, радник двору Купка» («Діло», с. 6).
«Маґістратська провокация. Львівський маґістрат звісний з того, що сьвідомо нехтує руські сьвята, а надто прямо в живі очи глузує собі з найсьвятійших почувань українського львівського громадянства. Вистарчить згадати, що звичайно на час Йорданського сьвята, яке ми торжественно сьвяткуємо на ринку, припадає і якась конечна маґістрацька направа бруку в ринку. Під Преображенською церквою в часі наших сьогорічних Великодних сьвят з неймовірним гуком направлювано брук і то як раз під самою отвореною брамою. В останних днях лучив ся сьвіжий факт безсоромного непошанованя нашого сьвята. А саме як-раз в четвер с. є. в день Воведеня заїхала під церков св. Юра брукова машина для товченя каміня. Через весь час Богослуженя в церкві долітав до уший вірних свист та гуркіт машини і се очевидно перешкаджало спокійному вислуханю Богослуженя. На те саме позволив собі маґістрат і вчера в часі, коли в церкві відбувало ся торжественне Богослуженє з нагоди отвореня сойму» («Нове Слово», с. 6).
«ІІІ. нагородне стрілянє до влучі відбуло ся в “Соколі Батьку” в суботу 6. грудня с. р. Зголосило ся 19 стрільців. І. нагороду здобув В. Неділька, ІІ. нагороду Р. Носковський, ІІІ. нагороду А. Зелений, IV. наг. Л. Лукашевич. Перший і четвертий стрілець ставали від “Сокола Батька”, другий і третий від “України”. Всі “Січи” і “Соколи” повинні уладжувати змаганя в стріляню і плекати ревно стрілянє. Коли ходили чутки про війну, тоді всі про се говорили, тепер заходить на всіх знов тупа байдужість» («Діло», с. 5-6).
http://city-adm.lviv.ua/lvivhistory/lviv-100-years-ago/64-8-hrudnia-1913-roku
8 грудня 1868 року - у Львові засновано товариство «Просвіта».
http://postup.brama.com/dinamic/i_pub/usual.php?what=17384
Товариство "Просвіта" в Галичині виникло у досить складних умовах. Багато діячів національного відродження 40-50-х років не сприйняли модерних віянь часу, відійшли від орієнтації на європейську культуру і піддались слов'янофільським впливам, що походили з Російської імперії. Діячі москвофільського табору відмовились не лише від латинської абетки, але й від мови галицької людності, намагаючись витворити власне "язичіє", щоб відрізнятись і від свого хлопа, і від польського пана.
Молодша ґенерація галицької інтелігенції не погоджувалась з такою ситуацією. Їх підтримали і дехто зі старших діячів "Весни націй". На загальних зборах найповажнішої тоді просвітницької організації "Галицько-Руська Матиця" у 1864-1865 роках о. Степан Качала, судовий радник Юліан Лаврівський, молодші діячі Ксенофонт Климкович, Володимир Шашкевич, Анатоль Вахнянин домагались відмови від дивовижного "язичія" та переходу на народну мову і етимологічний правопис. Однак "тверді русини" на чолі з професором Яковом Головацьким рішуче протистояли "народовцям". Після поразки Австрії у війні з Прусією та Італією у 1866 році "старорусини" надрукували у газеті "Слово", яку редагував Богдан Дідицький, програмну статтю "Поглядъ на будучность", в якій оголосили єдність та тотожність галицьких русинів з цілим "русским світом" і дали зрозуміти, що розраховують на підтримку Російській імперії.
Старорусини зберегли за собою Народний дім у Львові, Ставропігійський інститут, "Галицько-Руську Матицю", а народовці не мали пристановища. Засноване у 1861 році товариство "Руська Бесіда" було, швидше, закритим клубом, а не великою організацією. 1867 року чеські просвітителі в Празі заснували освітнє товариство "Матиця люду", а в Кракові утворилось "Товариство приятелів освіти люду" з філією у Львові. Тож назрівала необхідність створення власної просвітницької організації.
З ініціативи о. Степана Качали для опрацювання статуту майбутнього товариства було створено організаційний комітет, до якого входили представники академічної молоді, а також такі діячі, як урядники Корнило Сушкевич, Михайло Коссак, професори гімназії й учительської семінарії Анатоль Вахнянин, Юліан Романчук, Омелян Партицький, Павлин Свєнціцький , Олександр Борковський, студенти Андрій Січинський, Олександр Огоновський. Коли галицьке намісництво статуту не затвердило, звернулися до Відня, і 2 вересня 1868 року міністерство освіти дозволило заснувати товариство "Просвіта". Це стало підставою для скликання у Львові першого загального збору. Його організація була доручена конституційному комітетові на чолі з професором академічної гімназії Анатолем Вахнянином.
Загальний збір було скликано 8 грудня 1868 року в залі польської стрільниці "Куркового братства" на вулиці Курковій (тепер Лисенка). На збір прибуло 65 представників, лише один із них, отець Йосиф Заячківський, парох села Лопянки коло Долини, не був мешканцем Львова.
Програма майбутньої праці "Просвіти" була коротко сформульована у виступі студента Андрія Січинського: "Кожний нарід, що хоче добитися самостійности, мусить передусім дбати про те, щоби нижчі верстви суспільности, народні маси піднеслися до тої степени просвіти, щоб ця народна маса почула себе членом народнього організму, відчула своє горожанське й національне достоїнство й узнала потребу існування нації як окремішньої народної індивідуальности; бо ніхто інший, а маса народу є підставою усього".
Ще 1848 року діяч о. Йосиф Заячківський у своїй промові сказав: "...засияв славний 1848 рік і воскрес руський нарід, а на чолі народу поставив себе духовний стан. Нарід узнав його за свого поводиря й заступника, узнали його й чужі. Не дивовиж, що на нас піднялася вража сила, а ми, священики, не до боротьби поставлені, але радше апостоли мира, злякалися тої бурі, зачали оглядатися поза себе, щоби собі плечі забезпечити і -- відступили так далеко, що стратили з очей нарід, а нарід нас. Тож на наше місце хочете ви, панове, ставати і повести дальше діло просвіти народу там, де ми перестали. За те нарід вам дякує, а Бог най благословить!..
Отак і ви, любі братчики, хоч яка тяжка була би ваша боротьба, хоч як високо піднесла би вас доля, не давайтесь відорвати від вашої матері -- від народу! Тоді лише ви будете сильні в народі, а народ вами славний!"
Першим головою новоствореного товариства "Просвіта" зібрання обрало Анатоля Вахнянина, а до виділу (керівного органу) -- Олександра Борковського, Івана Комарницького, Михайла Коссака, Максима Михаляка, Омеляна Огоновського, Омеляна Партицького, Юліана Романчука, Корнила Сушкевича і Корнила Устияновича. Вирішено було створити українську бібліотеку з читальнею і щорічно видавати календар для народу.
Щоб роз'яснити мету Товариства, його виділ звернувся 11 лютого 1869 року зі спеціальною відозвою до народу. У ній указувалося, що "поза школою не знаходить українська дитина ніякого духовного корму, через котрий самосвідомість, моральність і добробут у народі могли би чимраз більше розвиватися". Водночас газета "Слово" назвала Товариство "польською інтригою".
Товариство працювало у складних умовах. Воно не мало приміщення, а тому наради і засідання проводили вдома у Сушкевича або Вахнянина. 26 травня 1870 року відбувся другий загальний збір товариства. І знову довелося просити приміщення у польської "Стрільниці".
Народний дім у Львові. Кінець XIX cт.
Перше приміщення отримала "Просвіта" лише в жовтні 1871 року, коли директор Академічної гімназії о. Василь Ільницький, член виділу товариства, надав маленьку кімнатку у Народному домі, де тоді розташовувалась гімназія. Згодом "Просвіта" тулилась при товаристві "Руська Бесіда" до 1873 року, коли і її "совіт" Народного дому не вигнав із приміщення разом із "Просвітою". Далі товариство винаймало різні приміщення, зокрема на розі вулиць Краківської та Вірменської, аж поки 30 березня 1895 року не купило будинок на площі Ринок, 10.
http://www.calendarium.com.ua/ua/im/802.peg
Статут 1870 надавав можливість засновувати філії "Просвіти" у повітах (перша філія відкрита в селі Бортники біля Ходорова у 1875). До 1914 року 75 філій та 2944 читальні "Просвіти" діяли у 75% українських поселень Галичини, в 1939-му мережею філій та читалень було охоплено 85% західноукраїнських земель (83 філії, 3075 читалень, 360 тис. членів).
Головами "Просвіти" після Анатоля Вахнянина були Юліан Лаврівський (1870 -- 1873), Володислав Федорович (1873 -- 1877), Омелян Огоновський (1877 -- 1894), Юліан Романчук (1896 -- 1906), Євген Олесницький (1906), Петро Огоновський (1906 -- 1910), Іван Кивелюк (1910 -- 1923), Михайло Галущинський (1923 -- 1931), Іван Брик (1932 -- 1939), Юліан Дзерович (1939).
Уперше вагому політичну позицію набуло товариство за часів головування лідера галицьких народовців Юліана Лаврівського, котрий намагався дійти порозуміння між українцями і поляками, народовцями і москвофілами. "Просвіта" виступала представником народовського напрямку в справах погодження українських партій, була ініціатором створення пресового органу народовців -- газети "Діло" (1880), а також політичної організації Народна Рада (1885).
У листопаді 1918, коли було проголошено Західно-Українську Народну Республіку, товариство "Просвіта" стало основою Державного Секретаріату освіти ЗУНР. Залишаючи за собою культурно-просвітницьку функцію, матірна "Просвіта" дала початок численним економічним, фінансовим, спортивним, шкільним інституціям, політичним партіям. Поставивши собі за мету поліпшити матеріальний рівень життя галичан як необхідну умову їх культурного розвитку, "Просвіта" заснувала при читальнях крамниці, кооперативи, молочарні, ощадно-позичкові каси, проводила заходи для піднесення агротехнічної культури. Великого значення протягом усього часу існування товариство надавало видавничій діяльності як основі ліквідації неграмотності та поширення просвіти серед населення Галичини. За 60 років "Просвіта" видала понад 1000 назв різноманітних видань. Одночасно з виданням популярної літератури організувала в Галичині широку мережу книгорозповсюдження.
Матеріальною основою діяльності "Просвіти" були членські внески, пожертви громадян, краєві та державні дотації, прибутки з власних установ. У вересні 1939 року "Просвіта" була ліквідована.
За прикладом львівської "Просвіти" такі ж товариства діяли на Наддніпрянській Україні (1915 -- 1922 рр.), Закарпатті (1924 -- 1939 рр.) та на теренах українських поселень - на Кубані, Зеленому Клину, в Канаді, Бразилії, Воєводині...
13 червня 1988 року у Львові було створене Товариство рідної мови ім. Тараса Шевченка. Його головою став Роман Іваничук, заступниками Михайло Косів, Ігор Мельник, Василь Репетило, відповідальним секретарем Юрій Зима. Після того такі організації почали виникати в інших областях УРСР. А 11-12 лютого 1989 року в Республіканському будинку кіно відбулась установча конференція -- перший легальний форум незалежної громадської організації у Києві. Було ухвалено статут і обрано керівництво Товариства української мови імені Тараса Шевченка, яке очолив Дмитро Павличко.
Товариство було єдиною легально зареєстрованою опозиційною до КПРС організацією, на основі якого потім створили Народний рух України та інші організації. Товариство української мови також було найважливішим організаційним чинником під час виборів весни 1990 року, які призвели до перемоги національно-демократичних сил в Галичині та створення у Верховній Раді УРСР опозиційної "Народної ради".
29-30 вересня 1990 року у Києві відбулася ІІ конференція товариства, на якій вирішили змінити назву на Товариство української мови імені Тараса Шевченка "Просвіта", однак статут так і не було зареєстровано у Міністерстві юстиції. Новим головою товариства було обрано народного депутата України Павла Мовчана.
12 жовтня 1991 року була скликана ІІІ позачергова конференція, на якій товариство було реорганізоване у Всеукраїнське товариство "Просвіта" імені Тараса Шевченка. Однак товариство надалі діяло за статутом 1989 року.
Пам'ятник «Просвіті», Львів 1993 рік.
Лише 4-5 грудня 1993 року відбувся IV з'їзд Всеукраїнського товариства "Просвіта", на якому було ухвалено новий статут, який нарешті зареєстрували у Міністерстві юстиції.
Із лона Товариства української мови та «Просвіти» виокремились більшість новітніх організацій і партій. Ця організація профінансувала перший український анімаційний мультсеріал «Лис Микита».
Житловий будинок (Будинок друкарні НТШ і редакції "Літературно-наукового вісника"), в якому знаходилось НТШ, працював І.Франко, жила Я.Музика, укр. художник, графік вул.Винниченка , 26 - 24
08 декабря (25 ноября) 1913 года
«Новое Время» Петербург.
- Австро-венгерский военный министр издал распоряжение о роспуске дополнительных резервистов призыва 1912 г.
- В виду разногласий между владельцами типографий и наборщиками в Австрии все наборщики объявлены уволенными.
- БУДАПЕШТ. Униатский протопоп из Угощи поместил статью в клерикальном органе «Alkotmany» в котором он требует введения григорианского календаря среди униатов-угророссов, чтобы Россия не могла впредь указывать на общие с угророссами праздники и чтобы таким образом затруднить пропаганду православия среди униатов. Та же газета сообщает, что вследствие энергичного выступления властей можно считать, что агитация «схизмы» подавлена.
http://www.starosti.ru/
Начиная - Львов 100 лет тому назад c 16 Октября 1913 года. http://bruchwiese.livejournal.com/242854.html
1 декабря 1913 года. Львов 100 лет тому.http://bruchwiese.livejournal.com/273783.html
2 декабря 1913 года. Львов 100 лет тому.http://bruchwiese.livejournal.com/274202.html
3 декабря 1913 года. Львов 100 лет тому.http://bruchwiese.livejournal.com/274749.html
4 декабря 1913 года. Львов 100 лет тому.http://bruchwiese.livejournal.com/275773.html
5 декабря 1913 года. Львов 100 лет тому.http://bruchwiese.livejournal.com/276670.html
6 декабря 1913 года. Львов 100 лет тому.http://bruchwiese.livejournal.com/277145.html
7 декабря 1913 года. Львов 100 лет тому.http://bruchwiese.livejournal.com/277615.html
8 грудня 2013 року - 145 років товариства "Просвіта" у Львові.
Click to view