Про спеку

[falkoner]

Полуднева спека, синя даль,
Довге літо на березі втіх.
Прохолоди нема ніде, на жаль.
Лід, як марево, тінь, як ніч.
Китайські/японські, кароч якісь вузькоокі туристи на променаді в Пирогово. А ви як боретеся зі спекою?


Ну і як тут не згадати Ушкалова.- Куди-куди? - пита Пітер.
- У Карків, це Україна.
- А де вона, ця Україна? - пита Пітер.
- Далеко, - відповідає батько, - і там холодно.
І ось сім’я починає ладнати Пітера в дорогу. Місцевий пастор качає з нету англо-український розмовник, батьки готують документи, переказують в один з українських банків п’ятнадцять косарів зелені, насилу розживаються на армійську «аляску», щоб дитя не відморозило бува свій чорний зад. Пастор два місяці вчить з Пітером українську.
2 червня. Пітер сходить по трапу літака в Борисполі. Температура +34 за Цельсієм. Пітер, звісна річ, в «алясці».
- Це точно Україна? - питає він на митному контролі.
- Точно, а що? - цікавиться знуджений гладкий митник.
- Я думав, - каже Пітер, - що тут холодно.
- Так літо ж, абізяна, - буркає незлостиво митник і ставить штамп.
- Дякую, - відповідає Пітер.