Про дідуся
Дідусь, мій лагідний дідусь,
Як добре, ти у мене є.
С тобою думкою ділюсь,
Прошу, повідай про своє.
В мене залізобетонна причина ніколи не женитися. В суботу вперше серйозно так поговорив з дідом. Виявляється я на нього дуже схожий. Він так як і я не любить фотографуватися і великі скупчення людей. І палить так же принципово.
От ми і сиділи на брівці і палили. Він ховався від бабусі, я від родичів, які прохи офігіли, як мене побачили. Я ж не дуже частий гість на сімейних сейшенах.
Багато чого дід розповів. Найбільш9е вразила розповідь про те, як його відразу після закінчення війни шестнадцятилітного примусово відправили працювати на шахти Донбасу (сам він з Полісся). Він же був неблагонадійним. Побував під окупацією , а не партизанив... Два роки він працював на "Шахті №5 ім. Леніна" разом з військовополоненими німцями. Розказував, що вони були дуже доброзичливі, акуратні. притримувалися правил безпеки. За два роки , поки він працював з ними, на шахті не було жодного нещасного випадку. Потім його перевели на "Шахту № 56 імені тогож таки Леніна". Німців педантів там вже не було. І вже через три місяці він побачив перший свій в житті понівечений труп ( 3 роки , проживши в окупації , в партизанському краї, в селі біля лісу.. ога) і відмовився йти в забій. За це його посадили на рік. А потім він був призваний в армію на 5 років. Виявляється в 50-х роках всі 5 років(!!!) служили без єдиної відпустки! Відпустка 12 днів один раз надавалася тільки тим хто служив 7 років на флоті на півночі. Так що в кого , кого а в мого діда зовсім немає ностальгії за комунізмом. І йому дуже сподобався анекдот про " Україну очима москалів" . Хе-хе.
Так на рахунок женитися то.Дід пообіцяв , що не помре до того часу, поки не відгуляє на мому весіллі. Так що хай чекає. 82 роки - то ж дуже мало.