Про Анкару. Частина друга. Над містом
Понад хмарами зорі парами розсипаються, розсипаються.
Понад росами верби з лозами колихаються, колихаються.
Місяць світиться - світло сиплеться діамантами, діамантами.
Вітер дується, хлопці журяться за дівчатами, за дівчатами.
Про Анкару. Частина перша. Встигли
Що ж... Повільно але впевнено, але я таки обробляю фотки і навіть пости пишу про минулі подорожі. Хоча і нові вже є... Я і про фото і про подорожі)). Але поки ще про допандемічний світ, про Анкару зразка березня 2020.
Ну... спочатку все стандартно. Прокинулись, грунтовно так виспавшись, і пішли бродити містом. Цього разу вирішили вирушити в іншу сторону він центрової площі Кізілай ( Kızılay). На фото собачки в Парку Незалежності (Kurtuluş Parkı). Хоча вважається, що Туреччина то країна котів, в самій Анкарі собак на вулицях явно більше. Всі вони чиповані і здебільшого не те що не агресивні, а, навіть, і не допитливі. Лежать собі, засмагають. Парк - непоганий. Бігові доріжки, дитячі майданчики... всі діла. Дивно, але в парку знаходяться і Міський муніципалітет (Vedat Dalokay Nikah Salonu) і Бюро реєстрації шлюбів (Vedat Dalokay Nikah Salonu)... прям отак в парку.
Далі ми забрели на територію місцевого студмістечка, як я зрозумів. На фото - студентські гуртожитки, тут же спорткомплекс і розміщена на його території мечеть Мехтія Челебі (MEHMET ÇELEBİ CAMİİ). Мехме́д I Челебі - османський султан, що правив з 1413 по 1421 рік.
А цю мечеть, що розташована неподалік, вважають найстарішою в місті. Мечеть Хаджи-Байрам (Hacı Bayram Camii). Імовірно, служби тут почали проводитися в 1428 році. Носить ім'я відомого філософа та поета. Був засновником однієї з мусульманських течій.
Добрели до району Хамамону (Hamamönü). Після низки реставрацій Хамамону здебільшого перетворився на пішохідну зону. Перебудова торкнулася близько 250 об'єктів. Традиційна для Туреччини архітектура збережена, при цьому з'явилося багато сучасних магазинів та місць відпочинку. Кароч туристичне і інстаграмне місце)). Годинникова вежа (Hamamönü Saat Kulesi) на бульварі Талатпаша (Talatpaşa Blv).
Погуляли по бульвару, власне. Ціни дуже радують, навіть якщо враховувати, що це вважається центром столиці Туреччини. Якісь 10 лір (в 2020 це було 40 грн, зараз же 26) і ви отримаєте чудову, приготовано прямо перед вами. Ну і лукумчик в подарунок.
Перебралися через місток над проїжджою частиною ( тут таке часто), ми потрапили в інший світ. Все той же зразково показовий район Хамамону... але пройшлися ми по його краю))). Йдеш такий і дивися на вилизані фотогенічні будинки, а за рогом вже.... Руїни... але, будемо чесними, вони більш "справжні" і більше фотогенічні)).
І знову ... Чимось нагадує київську Воздвиженку, правда?)).
Але якщо знайти правильну точку , то види звідси шикарні.
Колоритненько.
Це ми побачили на карті, що неподалік є синагога. Стало цікаво, синагога.. в Анкарі.. пішли шукати. Спойлер. Так і не знайшли.
Але місця де вона була нічогенькі такі. Нагадую. Це центр. В метрах 100 від головної цікавинки міста, від Фортеці Анкара.
Запах тут відповідний. Повірте мені і не ходіть шукати синагогу в Анкарі.
Дуже подобається турецька традиція в кожному окремому районі міста підписувати лавки. По перше - це красиво, по друге - красиво, а по третє, турист завжди хоч приблизно знає, де знаходиться.
Дорога до головної туристичної принади міста до Замку (Ankara Kalesi). Зрозуміло, що саме тут ви зможете знайти все потрібно для справжнього туриста. Я про чергові пилозбірники)).
.... і Ататюрк такий молодий....
Район навколо замку це по суті єдині збережені історичні будівлі в Анкарі. Місто почало активно розвиватися тільки після перенесення сюди столиці, тож переважна більшість тут це новобудови, хоч іноді і зроблені з закосом на історичність.
В сам замок(тобто в цитадель) ми потрапити не змогли, бо він на ремонті був ( ага, щастить нам на ремонти),але з зовнішніх стін ( Східної башти) надивилися на панорами міста.... А потім ще розгрібати мільйон схожих фоток)))
Будинки на фото , ті що з червоними дахами, це район Ulus, тобто "народний".... і він поступово зникає. Будиночки, що так красиво виглядають з гори на фото, по суті своїй вже розвалюхи. Старі, косі, зроблені з гівна і палок ( іноді це навіть не алюзія)... трошки далі покажу їх зблизька.
Тож Улус поступово зносять і забудовують сучасними багатоповерхівками, в місті житлова криза, бо населення стрімко зростає.... А місто втрачає своє обличчя.
Ось ця фотка чудово ілюструє те, про що я вище розказував.
Оглядовий майданчик зроблений на Східному бастіоні зовнішньої стіни фортеці ( чи замку).
Тут можна гарненько помедитувати...От тільки тишу і спокій періодично розривають крики "Картопля!Кому картоплю!!!!", ну тобто я думаю, що продавали картоплю в Улусі гасаючи на пікапі. Це так мило і так близько))). На стінах, до речі, ніяких огорож немає. Тож хто звалиться, той сам винен. Що логічно, в принципі. Перезаселення в місті.
Трошки позносили будинків.
Ну і панорам трошки, куди ж без них. Клікаються, як завжди.
А от, цитадель, власне. До неї ми і вирушили , бо не здогадувалися, що вона на ремонті.
А ось так виглядають ті будиночки з красивими червоними черепичними дахами. Ну, як туристу мені дуже навіть атмосферно, але жити в такому...
Але живуть.
Міська варта тут бродить на чотирьох лапах. Бдить.
Пам'ятаєте я жартував про "гівно і палки"? Так от, я не жартував).
Червона доріжка.
Цитадель. Походили навколо, на скільки це можливо через загорожі. І пішли собі. Виглядає велично, але що там в середині збереглося - не зрозуміло.
Замок Анкара був заснований у 8 столітті до нашої ери фрігійцями та відновлений у 278 році до нашої ери галатами. Під час римської, візантійської, сельджуцької та османської епох замок зазнав декількох реконструкцій.
От дуже люблю це фото. Воно багато що пояснює про сучасну державну політику в Туреччині.
До речі, всі ці вулички що були над мечеттю ( а це мечеть Бедіуззаман Саїд Нурсі /Bediüzzaman Said Nursi Camii - названа на честь турецького ісламського богослова, філософа, релігійного діячя.Він знав напам'ять близько 90 книг. Сучасники називали його «Бадіуззаман» - «диво свого часу» за глибокі знання в ісламських та світських науках.) не мають навіть назв. Їх нумерують і числа саме тут сягають до 700.
Ще трохи подивилися на місто з висоти і почали спускатися.
Також атмосферненько.
Та сама зовнішня стіна форту.
Свого часу на захисних стінах навіть встигли понабудовувати будинків, а що такого.. фундамент добротний.
Знову заглиблюємося в лабіринт вуличок. Забрели в якийсь базарний район.
Забавно так. Стоїть купа машин забитих різною фігнею. Сумки (як на фото) , одяг, якісь коробки. Легковики тут як склади використовують.
Ну і на фоточці оцієї красивої будівлі... підозрюю, що це будівля банку я закінчу сьогоднішню частину розповіді про Анкару, але по переду ще багато цікавого. Не перемикайтеся.
Оригінал публікації ось туточки