Про Кавказ19. Різні полюси
В тяжкі, тюремні мовчимо легені,
Із гратами римуємо слова.
Сосюрились тичини. А тим часом геній
На Прорізній газети продавав.
Про Кавказ19. Привіт, Вірменія!
Про Кавказ19. Напівколом
Про Кавказ19. Автентичне
Про Кавказ19. Нічний Єреван
Про Кавказ19. Озеро
Про Кавказ19. Уроки історії
Про Кавказ19. На крилах
Про Кавказ19. Серце нації
Після відвідин Хор Вірапу ми повернулися до Єревану.
Таксист підкинув нас до селища Таперакан (Տափերական) звідки ми вже звичайною приміською маршруткою поїхали до столиці Вірменії. Їхати кілометрів 10 приблизно.
Ввечері в нас був потяг до Тбілісі, але їхати на вокзал і залишати речі не було бажання, до того ж, не факт , що це вийшло б зробити, бо вокзал в Єревані... такоє. Писав вже про це. Отож просто пішли тинятися містом з великим наплічником. Не надто зручно, але нормально).
На фото відреставрований Єреванський цирк (Երևանի կրկես). Страшненько?) Це ви ще цю будівлю до реконструкції не бачили. З архітектурою в місті окрема історія. Сумна, насправді.
А це будівля Мерії міста Єреван (Երևանի քաղաքապետարան), в цій же будівлі, але трохи далі - Єреванський історичний музей (Երևան Քաղաքի պատմության թանգարան).
Щоб я і не знайшов трошки граффіті в місті?)) Так не буває.
Один з найкращих видів в Єревані. Вид на каньйон річки Раздан (Հրազդան) і Міст Ахтанак (Перемоги)(Հաղթանակի կամուրջ). Ми тут вже були, коли ходили шукати Дитячу залізницю, зараз же в нас була трохи інша мета.
Мальовнича Вікаріальна церква Святого Саргіса (Սուրբ Սարգիս Առաջնորդանիստ եկեղեցի). Сфоткати нормально не фийшло, бо перед входом до неї стояло купа народу. Ми на весілля потрапили.
А йшли ми ... до музею геніального Сергія Параджанова. Вірмена, який був народжений у Тбілісі а серце своє подарував Україні.
Знаходиться музей на вулиці Дзорагюх (Ձորագյուղ փողոց). Офіційно музей називається Дім-музей Сергія Параджанова ( Սերգեյ Փարաջանովի թանգարան).
Пізнаєте афішу до фільму?
Квиток в музей коштує 1000 AMD ( 55 гривень), з екскурсією квиток коштує 2500 драм ( чи драмІВ, не знаю як правильно відміняється). Ми екскурсію не брали, але вона і не знадобилася. Музей доволі інтерактивний. Якщо все почитати і послухати, то і гід не потрібен буде.
У 1988 році в Єревані було вирішено відкрити музей Сергія Параджанова. Будівництво будівлі було перервано через землетрус 1988 році, тому відкрити музей вдалося тільки в 1991 році.
Колекція музею містить більше 600 робіт майстра, тут також знаходяться його особисті речі, ще за життя художника їх перевезли в Єреван. У музеї можна побачити незвичайний інтер'єр тбіліського будинку Сергія, великий інтерес викликає кераміка і колажі, ескізи до фільмів і малюнки, відгуки про фільми і асамбляжі.
Я не буду переказувати трагічну біографію Великого режисера, але обов'язково почитайте про нього трохи. Надзвичайно цікава особистість, яка намагалася вижити і творити в реаліях "тюрми народів".
Серед інших експонатів музею дві відтворені меморіальні кімнати, саме в таких інтер'єрах режисер жив в Тбілісі після звільнення з в'язниці в 1977 році.
Почуття гумору у Параджанова було ще те)).
На виході відвідувачів чекає найзнаменитіша фотографія Сергія Параджанова.
Далі ми вирушили до історичного єреванського району Конд. Це щось типу місцевих нетрів чи фавел. Побродили трохи, але особливої жесті я так і не знайшов. Так бідненько, так кривенько, але я б не сказав, що надто страшно. Хоча може ми не так шукали, бо цього літа нам навіть знаменита Молдаванка здалася доволі цивільною.
Повернулися до центру, купили трохи сувенірів в дорогу, винця гранатового взяли....
Спочатку здивувався побачивши український прапор, вже потім роздивився верхню червону полосу). Кольори на пам'ятнику не надто схожі на прапор Вірменії.
Місцевий ринок Вернісаж (Վերնիսաժ), щось типу нашого Андріївського узвозу.
Зустріли захід сонця з того місця, де ми розпочали знайомство зі столицею Вірменії. Подивилися трохи на танцюючі фонтани на Площі Республіки ( Հանրապետության Հրապարակ) і вирушили на вокзал, до поїзда, який мав нас перенести в таку улюблену нами Грузію.
Але розповідь про це наступного разу, буде цікаво. Не перемикайтеся.
Оригінал публікації ось туточки