Про рік
Немає невдач і помилок,
Немає розлук, нема тривог,
Та є дороги і є мости,
Є світло в вікні де потрібен ти.
От і настав час традиційного вже посту, що я пишу наприкінці кожного року.
Дванадцять місяців, дванадцять фотографій, якими я спробую показати свій рік № 2020.
Багато хто вважає його найгіршим роком в новітній історії... але такі люди - то акваріумні рибки. Невже цей рік був гіршим за 90-ті, з їхнім бандитизмом і гіперінфляцією? Чи гіршим за рік кризи 2008? Чи гіршим за 2014 рік, рік крові і війни?
Так, рік не найкращий і для країни і , думаю, для кожного з нас, але називати його найгіршим...
Отож про мій рік 2020.
Січень.
Про ще ж я можу писати, як не про нашу з Оленкою весільну подорож? Подорож була не стандарною (як і саме одруження... та що там говорити. Як і ми)) ). Покаталися трохи зимовими Карпатами, полазили по Говерлі, завернули до Франика... Проте бачили багато снігу. Чи багато киян могли похвалитися цим минулої зими?
Лютий.
Гуляли трохи Києвом, але найбільше запам'ятався наш похід до Ботанічного саду під час цвітіння азалій там. Неймовірний контраст з сірим містом.
Березень.
Місяць єдиної нашої цьогорічної поїздки за кордон. Планів і квитків було як завжди купа... Але склалося як склалося. Тож цього року ми побачили тільки турецькі міста Анкару і Сафранболу. Повернулися якраз перед початком трешаку і аббадону.
Квітень.
Розпал першого "карантину". Транспорт не працює і весь всесвіт стиснувся до трикутника "дім/магазини/робота( куди мене возили)". Роботи вистачало. В нас нікого не скорочували і не звільняли ( навіть набирали людей), тож не все так і погано.
Періодично гуляли з Оленкою по сусідніх паркам. Ходили от в Биківню , навіть. Був там вперше. Вразило.
Травень.
Нарешті в повній мірі почала відчуватися така довгоочікувана весна. Все бульше гуляємо сусідніми районами.
Не витримав і катнув разом з туроператором Україна Інкогніта в одноденну подорож Чернігівщиною. Неймовірний і маловідомий українському туристу край...
Червень.
Придбав собі, нарешті один з омріяних об'єктивів.
Знову багато гуляли і працювали. В зоопарк сходили Київський).
На фото фужери з шампанським на набережній Дніпра на світанку. Так ми святкували пів року подружнього життя.
Липень.
Нарешті більш-менш запрацював міжміський транспорт.
Поїхали до Оленчиної бабусі в гості. По дорозі провели день в Переяслові. Тут цікаво, навіть якщо не відвідувати скансен.
Серпень.
Просто завал на роботі. Але знову повернувся до вітрил. Перша в році регата присвячена Дню Прапора. І я там був. Дихав вітром.
Ну і так, прогулянки Києвом ніхто не відміняв. Тепер, з працюючим транспортом почали досліджувати не зовсім сусідні райони)). Ще в Ковалівку їздили.
Вересень.
Перший місяць осені найбільше запам'ятався туристичною поїздкою до Кропивницького. Знову дякую Україні Інкогніті . Шикарне і як часто в нас буває - недооцінене місто. В цій же поїздці бачив неймовірне Урочище Каскади ( на яке мріяв потрапити ще з лютого, коли дізнався про нього на виставці Ukraine NOW), трошки побачив Знам'янки і Корсуня.
Жовтень.
Взагалі то, найбільше жовтень запам'ятався, нашими з Оленкою походами за грибами)). Найшло на нас цього року. Підйом до світанку поїздка фіг зна куди, бродіння лісом, наступний день перебирати то все...але це круто. Але на фото вітрила, бо по перше "Південна Варта 2020" явно вдалася, а по друге, на листопад в мене є тільки фото грибів)) Не повторіватися ж.
Листопад.
Наша манія з грибами не закінчилася і крайній раз цього року ми вибралися мало не разом з заморозками першими. Тішить, що гриби були завжди).
А так нічого більше особливого в листопаді не сталося. Рутина.
Грудень.
Кінець такого кхм... цікавого року ознаменувався великими завалами на роботі. Всього пару разів вибирався з камерою на вулицю, але фото пощу з останніх і з дому)). Дуже вже хочеться 2021... З Прийдешнім всіх ! Прорвемося!
Оригінал публікації ось туточки