Про Чернігівщину
Земле ти свята моя Поліська,
Повість давніх і не давніх літ,
Голову схилю до тебе низько,
Ти в душі моїй лишила слід!
Світ ще довго не буде таким , до якого ми звикли за останній час. Особливо це стосується сфери туризму. Не буде найближчим часом польотів на каву до Відня, чи погуляти вихідні в Кракові... Тож саме час переключитися на внутрішній туризм.
Пропоную вам ідею для подорожі одного дня неймовірною і незвіданою Чернігівщиною.
Звичайно ж ви можете повторити маршрут на власному авто, але все ж таки раджу скористатися послугами туроператора Україна Інкогніта. Саме з Романом я і поїхав ( вперше після початку карантину) в цю мандрівку. Ну, по перше як бонус ви почуєте купу цікавих історій, по друге - збережете своє авто, бо дороги в нас часто залишають сподіватися на краще, ну і краще просто розслабитися, а не рулити цілий день за кермом.
Отож просто такі сякі фотки ( я ж не фотограф), без детальних розповідей. Хочете почути більше - записуєтеся на тур.
Локація №1.
Село Соколівка, Бобровицького району , Чернігівської області.
Залишки Палацу Раковичів.
Збереглося 5 споруд з маєткового комплексу. Три з них - колись явно господарчого призначення використовуються і зараз.
Колишні ж палаци в більш критичному стані. І одноповерхвий ( побудований в неоготичному стилі) і двоповерховий ( класицизм) зберегли тільки стіни.
Але виглядають все одно вражаюче.
Локація №2
Село Піски ( з наголосом на перший склад), Бобровицького району, Чернігівськогої області.
На майдані, коло бані
Спить Тичина в чемодані...
Саме в цьому селі народився відоми український і радянський поет Павло Тичина.
В селі знаходиться музей його імені ( який звісно в неділю був зачинений. Туристи і у вихідні?! Та де таке бачено?!). Музей створено у відбудованій хаті родини Тичин. Хоч і виглядає колоритно - це відносний новоділ ( 1981 рік).
Доречі, Тичина був директором Інституту літератури АН УРСР 1936-1939 ... і вижив. Цікаво як? І як жилося йому потім?
Локація №3
Хутор Тимки, село Стара Басань, Бобровицького району, Чернігівської області.
Садиба Аделії Кринської. Неймовірна будівля, яка вже на межі безповоротного руйнування.
До 2007 року тут був будинок-інтернат для дітей з вадами розвитку, тож садиба підтримувалася в більш-менш нормальному стані.
Наразі вже почнає гнити і руйнуватися. Погіршується ситуація завдяки чорним археологам, які розломують внутрішні стіни, груби і каміни в пошуках захованих коштовностей. Місцевий же сторож може тільки бліх ганяти в себе під пахвами.
Поспішайте побачити, бо недовго цій красі залишилося(((
Локація №4
Село Ярославка, Бобровицького району, Чернігівської області.
Земська школа кінця XIX-початку ХХ ст.
Покровська церква 1905 року побудови.
Численні перебудови за совєтів, а потім і за часів Незалежності України створили неповторний місцевий стиль).
Знову от почали ремонтувати... скоро і не буде на що глянути.
Локація №5.
Місто Бобровиця. Чернігівської області.
Цікава споруда в класичному стилі на території місцевої районної лікарні.
Михайлівська церква (збудована в 1799 році, перебудована в 1831 році)
Земська школа в Бобровиці. На фасаді вибито дату 1959 рік, але не ведіться. Це дата перебудови/добудови совєтами.
Насправді це кінець XIX - початок ХХ століття.
Ще одна земська школа. Ця менш перебудована.
Але як на мене, то більш цікава будівля у дворі школи.
Справжня глиняна хата. І досі стоїть! І досі виконує якусь функцію.
А це просто шедевр. Садиба Катериничів, на околиці Бабровиця
Споруда початку ХХ століття з вишуканою архітектурою, яка належала родині Петра Петровича Катеринича, відомого мецената, цукровара й члена Товариства імені Тараса Шевченка. Разом з найближчим парком вважалася його родовим маєтком.
Будівля неодноразово перебудовувалася і добудовалася, наразі в ній розміщено бібліотеку і... спортивну школу.
Бачив старі фото, багато втрачено, але ще зберігся неймовірний кований ґанок. З усього району приїздять молодята сюди фоткатися... ну, а прибрати все одно немає кому.
Локація №6
Село Кобижча,Бобровицького району, Чернігівської області.
Місцева жителька сказала, що колись найбільше село в Україні. Ми посміялися, але даремно. В 50-х роках ЧЧ сторіччя тут ( з урахуванням хуторів) проживало близько 30 тисяч жителів (зараз 4 тисячі).
Чудово збережена і відреставрована земська школа. Зроблено це на грантові кошти Євросоюзу - прекрасний приклад роботи місцевої громади.
Треба просто не лінуватися і підняти свою жопу.
Тарас Григорович одобряє.
Локація №7
Місто Носівка. Чернігівська область.
Історичний корпус в стилі Українського модерну на території Носівської центральної районної лікарні.
Свято-Троїцька церква. Збудована у 1765 ніжинськими майстрами на замовлення священика Лукашевича.
Прямо як перед мечетями). Мордорський патріархат на все ладен, щоб не припинилися грошові вливання під час пандемії).
Носівська селекційно-дослідна станція.
Розташована в селищі Дослідне, поряд з Носівкою.
Просто якийсь заповідник Українського дерев'яного можерну і бароко.
Станція була заснована в 1911 р. як науково-експериментальне заклад. В архітектурі будинків з'єдналися форми традиційного народного будівництва, українського бароко і модерну. Головну ж роль у забудові відіграв пластичний силует лабораторно-адміністративного корпусу з вежею закінчується грушоподібної лазнею.
Всі будівлі зведені протягом 1911-1913рр. Автором проекту був Є. М. Сердюк ( той самий автор однієї з перших трьох споруд у стилі українського архітектурного модерну - школи ім. Котляревського у Полтаві). Був репресований, вижив, доживав свій вік працюючи дрібним клерком...
Липова алея.
Котик не розуміє. що живе в архітектурній пам'ятці. Але ж це котик, страшно, що люди також цього не розуміють...
Все ще Носівка))).
Миколаївська церква, спаскуджена "реконструкторами". знайдіть давніші фото і подивіться. А так : "залатиє купала, вєтєр сєвєрний"...
Місцеві дістали з питаннями " А що це ви тут робите?". Чесно почав відповідати, що фоткаю, бо будемо зносити))). Побачив на собі багато цікавих поглядів.
Локація № 8
Село Держанівка ,Носівський район, Чернігівська область.
Старовинна дерев'яна Свято-Троїцька церква. Сильно постраждала від радянської влади ( як, власне і все село. яке дуже сильно постраждало від Голодомору).
Відновила свою роботу лише в 1993 році.
Красива споруда)))
Локація №9
Село Ведмедівка, Носівський район. Чернігівська область
Успенська церква 1812 року побудови варта того, щоб тільки заради неї їхати в ці краї.
Неймовірна унікальна архітектура. Дивно, але церква не є в переліку пам'яток архітектури.
Місцеві почали ремонт. Тривожно тепер за споруду.
Локація № 10.
Село Чемер, Козелецького району, Чернігівської області.
Неймовірна без перебільшення пам'ятка.
Палац Пашковських збудований наприкінці 19-го століття в стилі неоготики. Унікальність його в тому.... що він повністю дерев'яний. Ц
За сов'єтів використовувався як сільський клуб. Зараз зрідка використовується місцевими для святкувань різних.
Знаходиться зараз у відносно непоганому стані... ехь.. сюди туристів можна возити сотнями.
А взагалі село доволі відоме.
Багато хто чув про пролетарський напій "Чемергас", що був популярним на початку 20 століття в молодій тоді Країні рад. Хто не в курсі, то до горілки додавали настоянку чемериці - отруйної рослини. Такий собі абсцент для робочого класу. Вставляло нормально.
Але я хочу іншу історію розказати.
Ще селоо відоме тим, що в ньому знаходиться ковбасний завод, що виробляє ковбасу для нашої Верховної ради.
Будувався він ще в радянські часи і як не дивно саме з такою ж метою. Забезпечувати якісними ковбасними виробами ( а не оту вам ковбасу по 2.20 з туалетного паперу) партійну еліту.
Будувався для своїх, тобто на німецькому обладнанні. Для налаштування лінії технолога також викликали з буржуйської ФРН. Коли він склав план по виробництву і закупкам м'яса, то виявилося, що запасів м'яса у всьому районі для заводу вистачить... дня на три.
Ну і в кращих радянських традиціях при відкритті заводу влаштували масове частування. Так сказати дегустація для пролетаріату і не тільки. Ковбасу правда привезли в той день з Німеччини...
А цю пам'ятку вже не врятувати.
Руїни дерев'яної Михайлівської церкви (1888).
Можна розидивитися залишки цікавого розпису.
Як часто ви бачите зоопарк в церкві? А тут вас і фламінго, і лев , і лев , і слін ( так писав Нарбут і я буду).почало будувати собі н
Шкода, але відновити вже нереально, до того ж село почало будувати собі новий храм.
Будуть чергові
Локація №11.
Село Вовчок, Козелецький район, Чернігівська область.
Ну і остання пам'ятка, яку ми побачили цього дня була церква Різдва Богородиці.
Чудово збереглася, видно місцеві гарно доглядають за будівлею.
От так багато можна побачити за один день.
Подорожуйте Україною, відкривайте її. Вона неймовірна.
Катайте самі, машинами, громадським транспортом, велосипедами. Ну або разом з перевіреними туроператорами)). Ще раз раджу Україна Інкогніта. Слідкуйте за календарем турів на їхньому сайті.