Про Барселону. Частина четверта. Слідами генія
Пам’ятаю парк, де зустрілись ми,
У душі вогонь запалила ти.
Покохав тебе, мов у перший раз,
Вітер шепотів: пам’ятай цей час.
Про Барселону. Частина перша. Мрія
Про Барселону. Частина друга. Крокуючи
Про Барселону. Частина третя. Музеями
Отже, наступний свій день в Барселоні ми вирішили розпочати з поїздки до знаменитого парку Ґуель.
Насправді ж день розпочався з кави. Пройшовся сусіднім кварталом і як не дивно знайшов таки працюючу кав'ярню, де мені змогли зробити каву на винос. На фото не вона). На фото сусідній з нами ринок (Mercat de la Concepció) , перед входом в який продають кімнатні квіти). А будівля то історична - 1888 року побудови.
Поснідали кавою з круасанами і рушили. Трішки ранкової Барселони.
Ми туристи прості. Бачимо шикарну готичну будівлю - йдемо до неї. Парафія Сан-Франческа де Сальського (Parròquia de Sant Francesc de Sales). Робота над монастирем розпочалася в 1877 році, а церква була побудована у 1885 році.
Звичайна житлова забудова не менш вражає.
Ну, а ця будівля не потребує реклами. Неймовірнаий Храм святого Сімейства ( La Sagrada Família), ми вже встигли придбати квитки на екскурсію в середину, але чекати її залишалося ще два дні. Все буде.
Зараз же ми вирушали до іншого шедевру Антоніо Гауді (Анто́ні-Пла́сід-Ґільє́м Ґауді́-і-Курне́т / Antoni Plàcid Guillem Gaudí) - до парку Ґуель. Ми , власне, йшли до станції метро "Площа Ґауді" ( Plaça de Gaudí ) щоб добратися туди без пересадок.
Начиталися в інтернетах порад, що до парку краще потрапляти через верхній вхід, ніби то менші черги, тож добралися до станції Vallcarca - ну а далі вже ніжками. Вгору.
Он вже і парк по трохи видніється.
Пагорб трьох Хрестів ( Turó de les Tres Creus) - непоганий оглядовий майданчик і знакова точка. Звідси вже дорога до парку йде вниз. Це добре, бо сонце почало припікати конкретно так ( приблизно як у нас в травні цього року... ггг) і ми поскидали свої зимові куртки, бо впріли гарненько. Таке воно. Барселонське 25 січня.
Вже гарно можна розгледіти будівлі парку, що раніше ти бачив лише на фотках.
Мчимо).
Он і люди вже.... стоять в черзі на вхід. Якщо це не багато людей, то боюсь уявити, що ж твориться на головному вході. Але проблема наша виявилися навіть не в цьому.
Вхід в парк коштує відносно не дорого - 10 євриків . Але не можна просто прийти і купити квиток. Можна зробити це тільки завчасно і через інтернет. Для обмеження кількості туристів в парку, на кожен часовий проміжок продається лише певна кількість квитків.
Про це звичайно ж ми дізналися вже стоячи в черзі. Благо, хоч інтернет був. Купили квитки, чесно спробували пролізти з ними не в свій часовий проміжок ( хє-хє), але не прокатило і ми пішли гуляти найближчу годинку.
Доріжка повела нас над парком Ґуель... тобто вище нього.
Хоч цей будинок і знаходиться поряд з парком Ґуель і в стилі раннього Гауді, але це не його робота.
Аусебі Ґуел і Антоніо Гауді мріяли про проект у стилі англійських садових міст (парк Ґуель спочатку не мав нічого спільного з громадським простором), дотримуючись теорій Ебенезера Говарда.
Однак, незважаючи на зусилля обох, проект став комерційним провалом: планувалося побудувати район для аристократів, приблизно 60 будинків, розкиданих у величезному саду, в околицях міста та з панорамним видом на всю Барселону. Але проект був непривабливим для місцевих жителів - територія знаходилася далеко від центру Барселони, місцева інфраструктура було зовсім не розвинута - і було продано лише два будинки: один з них - нинішній будинок-музей Гауді, де архітектор жив між 1906-1925 рр., а інший Casa Trias, що належить адвокату Марті Тріасу-і-Доменеху, другові Гуеля і Гауді( це робота архітектора Джулі Батвелвелла (Juli Batllevell i Arús)(1906).
Ми ж провели час в компанії веселих каталонських пенсіонерів на оглядовому майданчику Mirador de Joan Sales - Mirador del Virolai. Їли собі канапки з хамоном, насолоджувалися видом і сонцем.
Час сплив доволі швидко і от ми нарешті поспішаємо на вхід.
Нарешті я дорвався в парк пофоткати.))) Зробити це звичайно напряжно і непросто через натовпи туристів, але я старався.
Хоча фотки не передадуть мого захвату цим витвором людського генія.
Як завжди потрапили на який ремонт. Така вже наша з Оленкою вдача).
Трошки історії.
Парк Ґуе́ль (Parc Güell) був спланований архітектором Антоні Гауді,і побудований між 1900 та 1914, як громадський парк відкритий у 1926. Займає площу 17,18 га (0,1718 км²), є одним з найбільших парків Південної Європи.
Для парку Гуель за приклад Гауді взяв принцип англійських парків, однак наповнив свій сад архітектурними роботами в стилі ар нуво.
Назва парку походить від прізвища багатого каталонського імпресаріо з відомої барселонської родини Аусебі Ґуеля (Eusebi Güell). Ґуель став справжнім меценатом Гауді - його фінанси допомогли здійснити багато проектів майстра, включаючи парк Гуель.
Колони-дерева, колони-хвилі.. щось неймовірне.
У 1926 р., після смерті Аусебі Ґуеля, мерія міста викупила всі ділянки і на їхньому місці було створено громадський парк, відкритий для публіки. Сам Гауді від цього моменту повністю присвятив себе проекту свого життя - побудові Храму Святого Сімейства.
Пам’яткою історичного значення парк Гуель став у 1969 р. У 1984 р. ЮНЕСКО проголосило парк спадком людства.
Дуже важко зробити кадри без чиїх небуть голів)).
А напроти парку, буквально через дорогу - звичйне життя). Таке враження, що дивишся з казки в реальність.
Будинок сторожа
Голова змії на фоні Каталонського герба . Центральні сходи парку.
Зал ста коллон. Хоча насправді колон лише 86.
Одна з найвідоміших і найфотогінічніших споруд парка - Будинок адміністрації.
Від головної площі парку і навколо нього протягнута мережа пішохідних доріжок і стежок, що ведуть в прогулянкові алеї, побудовані Гауді з місцевого каменю і за свій химерний вигляд отримали назву Пташиних гнізд.
Кожен елемент як витвір мистецтва.
Вхід в "Будинок сторожа" вільний для відвідувачів парку, тож вистоявши чергу потрапили в середину.
Фоток багацьоко звідси. Намагався зафіксувати чи не кожен метр). І кожен метр того вартий).
Вийшли вже через головні ворота. Так виглядає вхід в парк з зовнішнього боку.
Рушили далі .
Жителі міста часто намагаються не посрамити пам'ять свого знаменитого земляка. Часто в звичайних, на перших погляд , можна знайти неймовірні деталі.
Цікава будівля церкви. Зараз вже й не знайду, як вона називається.
Не Гауді, але теж нічо так).
Красу можна знайти і в сучасній архітектурі.
Отак йшли собі до метро, йшли і випадково надибали ще один шедевр Антоніо Гауді - Будинок Вісенс (Casa Vicens Gaudí).
Будинок Вісенс - замовлений Мануелем Вісенсом у Гауді, власником цегляної та плиткової фабрики (який, до речі, був практично розорений цим будівництвом).
«Будинок, з якого все почалося» - так називають це перше велике творіння Антоніо Гауді.
Елементи фасаду, маленькі ажурні башти нагадують про марокканські та єгипетські архітектурні мотиви, декоративне керамічне оздоблення шаховим орнаментом яскраво виділяється на фоні необтесаного каменю та охряної цегли, з яких зроблений будинок. В орнаментах кованих брам на вікнах та балконах використані рослинні мотиви.
Для відвідувачів відкриття Будинку Вісенс выдбулося лише в 2017 році.
Будинок також в списку Світової спадщини Юнеско.
Вхід до будинку коштує 16 євро , і також відбувається за попереднім записом. Тож якби ми навіть не зажали ті грошики, в середину все одно б не потрапили)).
А це вже будинок поруч). Мімікрує)
Останній погляд і ми вирушаємо далі.
А куди? Про це наступного разу. Буде цікаво. Не перемикайтеся.
Booking тимчасово завершив свою реферальну програму, тож знижку ( суттєву, до 39 $) ви можете отримати тільки за одним з моїх реферальних лінків. Потрібно зареєструватися на AirBnb через посилання www.airbnb.ru/c/shuras1 - і отримати плюшки. Ну і мені трохи перепаде). Оригінал публікації ось туточки