Про Кавказ19. Озеро
Всі пам'ятають те покинуте озеро,
За містом, зовсім безлюдне осені,
Тихе навесні, невагоме у червні,
Озеро в якому тонули наречені...
Про Кавказ19. Привіт, Вірменія!
Про Кавказ19. Напівколом
Про Кавказ19. Автентичне
Про Кавказ19. Нічний Єреван
Минулий пост я закінчив прогулянкою вечірнім Єреваном. Сьогодні ж розкажу про наступний день, коли ми вирішили поїхати на озеро Севан (Սևան) - найбільше озеро Кавказу і національний символ і гордість Вірменії.
Але спочатку ми гарно виспалися, поснідали і рушили пішки до не найближчого метро).
Статуя Карабали ( Կարաբալա) на вулиці Абовяна ( Աբովյանի).Карабала народився в багатій родині на початку XX століття в одному з районів Єревана - Канакер. При народженні його звали Степан Арутюнян. Родині, в якій народився Степан, належали великі сади «Флоран айгінер» (Ֆլորայի այգիներ - «Квіткові сади») на місці сучасного метро Єрітасардакан (молодіжна) . Після встановлення радянської влади сім'я втратила все своє багатство, але життя тривало. Ставши юнаком, Степан одружився на дівчині з міста Раздан на ім'я Ашхен, а в 1926 році у них народився син Жоржик.
Романтичний образ Карабали, відомий нам зараз, виник через трагічні події. У 1934-1936 рр. Степан був засуджений за «публічну образу влади» і опинився в одній камері з великим вірменським поетом Єгіше Чаренц (Եղիշե Չարենց), який оспівав в одному зі своїх віршів Степана.
Те макінтош він одягав,
то з ганчірок дрантя на ньому було.
З того неясно, - чи артист він,
Чи продавець квітів Карабан.( довільний переклад гуглом)
Повернувшись з в'язниці додому Степан дізнається, що дружина з дітьми покинула його, його розарій і лавка знищені. Карабала (тепер його називалиють так) стає безхатченком і поступово божеволіє. Роздає незнайомим жінкам на вулиці квіти бормочучи: " Я - не Карабала, я - Дардібала" (я не Чорне дитя, я дитя Горя).
Помер, замерзнувши на вулиці в 70-ті.
Поворот на Північний проспект (Հյուսիսային պողոտա)- одну з найтуристичніших вулиць міста. Ми там гуляли днем раніше, йдучі до Каскаду зранку, пам'ятає хтось?)
Але цього разу ми не звернули туди і підли прямо. Такий от забавний прибулецть на площі Шарля Азнавура(Շառլ Ազնավուր - всесвітньо відомий французький шансоньє ( той шансон, який здорової людини) вірменського походження). НА задньому плані будівля Гранд готелю "Єреван".
Тут же на площі розташовані і кінотеатр " Москва" і Театр російської драми.
Шахи у Вірменії - це майже релігія. Канянка зацінив. А ну, порахуйте скільки коней на фото?
Прогуляшись далі по вулиці Абовяна підійшли до Катогіке - Католицької церкви Пресвятої Богородиці (Կաթողիկե Սուրբ Աստվածածին եկեղեցի).
Найстаріші написи, що знайдені на одній з стін Катогіке датовані 1264 роком.
Після землетрусу 1679 року між 1693 і 1695 роками, до західної частини церкви була прибудована велика базиліка Пресвятої Богородиці.
У 1936 році базиліка Пресвятої Богородиці була знесена, щоб звільнити місце для житлових будівель і лінгвістичного інституту на проспекті Саят-Нова (Սայաթ-Նովա պողոտա). Під час знесення була виявлена стародавня церква Катогіке, укладена в структурі великий базиліки. Після протестів з боку археологів церква була збережена.
Так що історична будівля - це тільки ота маленька капличка на передньому плані, все інше - це побудована в 2014 році Церква св. Анни ( Սուրբ Աննա եկեղեցի).
Зустріли місцевого самашедшого, що допомогав церковникам.
А я ж про що взагалі, перед поїздкою до Севану ми махнулиця на місцевий вокзал, в який не потрапили минулого вечора. Вдень вокзал вже був відкритий. Притбали собі квитки до Тбілісі, куди мали вирушати після Вірменії. Будівля Єреванського вокзалу не менш шикарна ніж зовні. Але пусто. Людей майже немає, бо поїздів тут ходить дуже мало.
Платформ тут тульки дві. Поруч з вокзалом традиційно працює продуктовий ринок, куди селяни з сусідніх сел звозять свої продукти. Полазили, нічого собі не знайшли цікавого.
А це статуя Давиду Сасунці (Սասունցի Դավիթ) - головному герою однойменного вірменського національного епосу. В основі епосу лежать історичні події від часу заснування Сасуну (історична обл. Вірменії) до 9 століття.
Уперше епос записаний у 1873, до середини 20 століття записано 50 варіантів. Існують українські переклади Павла Тичини, Володимир Свідзінського, Віктор Кочевського.
Стутая знаходиться перед Єреваньським вокзалом, також зображення статуї викарбувано на жетонах місцевого метрополітену).
Що ж далі вже поїхали на озеро Севан. Щоб добратися до озера з Єревану потрібно сісти на автобус №46 ( проїзд коштує 100 драм) який довезе вас до Північного автовокзалу. Ми сіли на нього поруч зі станцією метро Ерітасардакян (Երիտասարդական), на проспекті Абовяна (по якому ми зранку гуляли). Північний автовокзал так не може похвалитися натовпами подорожуючих... маршрутки тут тільки приміські бачили, не факт, що ходять якісь рейсові автобуси. Будівля вокзалу також підгулявша... буфет , правда, є якийсь... хоча нас більше цікавив туалет).
МІсцеві маршруточники не надто відрізняються від наших. Ці от, як не дивно, грають в нарди, а не в шахи.
Так от далі ж. Далі вам потрібно сісни на маршрутку № 317 яка за 500 драм ( 25 грн) , довезе вас до Севану ( Սևան), але будь-те уважні, маршрутка ходить до міста. До самого озера можна добратися на таксі, або додати маршруточнику драм по 200-300 він підкине аж майже на пляж).
Озеро Севан величезне, тож коли я кажу підкине до озера, я маю на увазі що підкине до Севанаванку (Սեւանավանք) - монастир на північно-західному узбережжі озера Севан. Це один з найвідоміших туристичних об'єктів Вірменії. І справді, тут дуже мальовничо... але спочатку треба пройти смугу перешкод з торговців сувенірами і різним ширпотребом. Статус туристичного місця зобов'язує. От наприклад торгують біжутерією з кварцу, добутого в озері.
Піднялися на пагорб спостерігаючи неймовірні краєвиди.
До недавнього часу назву озера Севан пояснювали з сучасного вірменського «сєв» - «чорний» і «Ванк» - «монастир», за кольором стін монастиря Севанаванк, побудованого на цьому озері з вулканічного чорного туфу. Недавня розшифровка клинопису на камені, знайденому на березі озера, яка датується IX-VI ст. до н. е., дозволила встановити походження Севан від урартского «суніа» - «озеро».
Панорамка ( клікається)
Чи не наймальовничіший туалет, з зустрітих нами в подорожах)))
Так от, про Севанаванк.
Наприкінці VIII століття на острові (Так-так, саме на острові. Совєти свого часу надумали знизити рівень води в озері, керуючись якоюсь там соціалистичною необхідністю , про це є стаття на Вікі - почитайте історію людського маразму. Так от, рівень води таки знизили майже на 14 метрів і острів став півостровом) Севан влаштувалися декілька ченців, які побудували тут свої келії та каплицю. Завдяки вигідному положенню острова їх кількість зросла, почалося активне будівництво монастиря. Для зведення стін у скелі навколо острова був вирубаний уступ, на який поклали великі кам'яні блоки. Стіна опоясала острів, а над нею була споруджена сторожова вежа з воротами. Далі ченці побудували три церкви, келії та господарські споруди. В кінці IX століття в монастирі деякий час жив цар Вірменії Ашот Залізний. Поруч зі стінами обителі він дав бій арабським воїнам, які підійшли до берега Севана. У битві брали участь і ченці Севанаванка, які з нагоди перемоги оголосили її волею Провидіння.
У XVI-XVII століттях були зруйновані стіни монастиря, а в 1930 році з острова поїхав останній монах.
Сьогодні монастир знову діє, при цьому в ньому є духовна семінарія імені Вазгена I. Сурб Аракелоц (Սուրբ Առաքելոց եկեղեցին ) і Сурб Аствацацин(Սուրբ Կարապետ եկեղեցին ) (871 - 874 рр...новоділ,кароч ). Різьблені дерев'яні двері церкви Аракелоц і різьблені капітелі її гавіту зберігаюься в Історичному музеї в Єревані.
На фото нижче Сурб Аствацацин.
А це Сурб Аракелоц.
Севанський будинок письменників. Незважаючи на трохи закинутий вигляд, тут можна орендувати житло ).
Трошли історичної кладки.
Багато тут залишків хачкарів ( խաչքար) дослівно " камінь хрестів" - це такий різновид вірменських пам'ятників, кам'яна стела з різьбленим зображенням хреста, зазвичай встановлюється при дорогах, монастирях, всередині і на фасадах храмів.
Вважається одним з символів Вірменії.
Слово хачкар утворено з вірменських коренів «хач» (опа-опа) - «хрест», і «кар» - «камінь».
У листопаді 2010 року мистецтво створення хачкарів з формулюванням «Символіка і майстерність хачкарів, вірменські кам'яні хрести» було внесено в репрезентативний список ЮНЕСКО стосовно нематеріальної культурної спадщини людства.
Найдавніший датований хачкар на території Республіки Вірменія відноситься до 879 року, а на території Нагірно-Карабаської Республіки - 853 і 866 років.
І ще трошки панорамки
Не зважаючи на кінець квітня вершини навколишніх гір ще були засніжені.
Поки гугяли - назустрічали трохи українців. Тобто вони почувши, що ми говоримо українською до нас звернулиця. Пара з Дніпра і хлопець з Києва... мова як індифікатор.
Прогулялися трохи вище за будівлі монастиря. Там чудові види на озеро. Простір.
Підмерзли, повернулися назад. Я зробив ще сотеньку схожих кадрів).
А це та сама, згадана мною, духовна семінарія імені Вазгена I. Погляньте, як органічно будівля вписалася в ланшафт.
Це вже фотки зі зворотнього шляху.
От вам панорамка ще і трохи статистичної інформації про саме озеро.
Севан розташований на висоті 1900 м; його площа складає 1240 км², глибина сягає 83 м. В озеро впадає 28 річок, а витікає річка Раздан (притока Араксу). Озеро тектонічного запрудного характеру. Улоговина тектонічного походження, а запруда утворилася порівняно недавно, унаслідок виливання голоценових лав. Севан оточений гірськими хребтами: з північного заходу - Памбакським, з північного сходу - Севанським і Арегуні, із заходу і півдня - Гегамським і Варденисським хребтами.
Шоржинським підводним валом-порогом і двома мисами, що вдаються до озера, - Артанішським (зі сходу) і Норатусським (із заходу) озеро ділиться на дві частини: Малий і Великий Севан. Малий Севан відрізняється великою глибиною і порізаними берегами. Саме ця частина озера вміщує основну масу води. Найбільш глибоке місце озера розташоване неподалік від підніжжя хребта Арегуні. У Великому Севані дно рівне, береги мало порізані, причому глибина цієї частини не перевищує 30 метрів. Водна поверхня Севана має блакитно-синій колір.
Прогулялися по риночку, прикупили магнітик, пощупали сувенірчиків різних...
І пішли обідати.
Скромний обід. Ггг. Форель з озера, пивко, лаваш і кебаб... з рака. Отой кебаб, був однією з причин, чому ми взагалі сюди поїхали))). Нам його ще в аеропорту таксист радив. Хоча на смак - так собі.
Останні погляди на величну водойму і пора рушати в зворотню путь.
До міста ми добралися на таксі, при чому водій най розвів. Домовилися за 600 драм, вже по приїзду він почав заявляти, що то за одного і довелося викласти 1200 драм ( 60 грн), сил особливо сваритися не було, та і сума не колосальна, але осад залишився.
Маршрутка, якою ми їхали назад довезла нас аж до центру Єревана, минуючи Північний автовокзал, тож ми одразу скочили в метро і поїхали... а от куди - про то вже наступного разу. Буде цікаво. Не перемикайтеся.
Booking тимчасово завершив свою реферальну програму, тож знижку ( суттєву, до 39 $) ви можете отримати тільки за одним з моїх реферальних лінків. Потрідно зареєструватися на AirBnb через посилання www.airbnb.ru/c/shuras1 - і отримати плюшки. Ну і мені трохи перепаде).
Оригінал публікації ось туточки